08 серпня 2012 року 12:40 Справа № 0870/5364/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську та Бердянському районі Запорізької області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 890 грн.34 коп.,
05 червня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську та Бердянському районі Запорізької області (далі - позивач або УПФУ) з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач або ФОП ОСОБА_1) в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 890 грн.34 коп.
В зв'язку з тим, що адміністративний позов було подано з порушенням вимог, встановлених ст.106 КАС України, ухвалою від 08 червня 2012 року суд зобов'язав позивача усунути недоліки в адміністративному позові в строк до 06 липня 2012 року.
Позивач усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі від 08.06.2012.
Ухвалою суду від 06 липня 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 25 липня 2012 року.
Ухвалою суду 25.07.2012 провадження у справі зупинено до 08 серпня 2012 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання (вх.№33837 від 06.08.2012) про проведення судового засідання за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, письмові заперечення на позов не направила, заяви про розгляд справи без її участі суду не надала, про причини неявки суду не повідомила. Про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином. Судова кореспонденція, направлена на її адресу повернулась до суду з відміткою вузла зв'язку: «за закінченням терміну зберігання».
Адреса відповідача підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №13905879, яка долучена до матеріалів справи.
Відповідно до ч.4 ст.33 КАС України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються, зокрема, фізичним особам особам - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
За приписами ч. 11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З аналізу наведених норм КАС України, суд вважає, що судова кореспонденція вручена відповідачу належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до положень статті 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, відповідно до вимог ч.1 ст.14 та ч.1 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
У ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 400/97-ВР) зазначено, що платниками збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV, страхувальниками є роботодавці, інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 3 ст. 15 зазначеного вище Закону передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду України.
У ч. 2. ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до Закону України від 08.07.2010 № 2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 17.07.2010 року, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить:
липень - вересень 2010 року - 294,82 грн.;
жовтень - листопад 2010 року-301,12 грн.;
грудень 2010 року - 306,10 грн.
Максимальна величина, з якої справляються страхові внески у цей період становить 13320 грн., щомісячна сума самостійно визначеного страхового внеску, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, не може перевищувати 4422,24 грн.
Відповідно до п. п. 1.3 пункту 1 та пункту 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі за текстом - Інструкція), страхувальники є платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п. 11.11. ст. 11 Інструкції, зазначеної вище, платники щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків. Оригінал розрахунку подається платником до органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням платника. Усі примірники розрахунку страхових внесків підписуються керівником, головним бухгалтером підприємства (установи чи організації) та завіряються печаткою. Розрахунки подаються платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною 2 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та ін. документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які, відповідно до цього Закону, нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону № 1058-IV, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фону України у випадках, передбачених законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та ін. документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які, відповідно до цього Закону, нараховуються страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць.
У відповідності до ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з нормами абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV, у випадку, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10-ти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10-ти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутись до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Також, відповідно до пп. «б» п. 8.2 Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Як зазначалось вище, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За підсумками року, зазначені особи подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт (до 1 квітня наступного за звітним роком), за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1.
Отже, борг становить недоїмка з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 890,34 грн., що самостійно визначена боржником в поданому до Пенсійного фонду звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України (додаток 5, таблиця 2) за 2010 рік - 1822,80 грн. за вирахуванням надходжень від єдиного податку за 2010 рік - 932,46 грн.
При цьому в терміни, передбачені чинним законодавством відповідачем зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в повному обсязі виконані не були. Докази іншого відповідачем суду не надані.
У зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_1 вимог Закону №1058-ІV щодо повної та своєчасної сплати страхових внесків, 05 березня 2012 року фахівцями позивача була сформована вимога №Ф 1999, яку направлено на адресу відповідача 06.03.2012. Вказана вимога отримана відповідачем 12 березня 2012 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштової кореспонденції. Відповідачем вищезазначена вимога оскаржена в судовому чи адміністративному порядку не була, але сума боргу в добровільному порядку не сплачена. Докази іншого в матеріалах справи відсутні.
Згідно до п. 15 ст. 106 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
У зв'язку із наведеним вище суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 890,34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області заборгованість в розмірі 890,34 грн. (вісімсот дев'яносто гривень тридцять чотири копійки) на розрахунковий рахунок 25607301001073 в ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Запоріжжя, МФО 313957.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Ю.П. Бойченко