Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62\
Іменем України
04 вересня 2012 року Справа № 5028/2/55/2012
За позовом: приватного підприємця ОСОБА_1, 78200, АДРЕСА_1
до: товариства з обмеженою відповідальністю „Остерський промкомбінат"17044, м. Остер, вул. 1-го Травня,41
про: стягнення 5336,99 грн.
Суддя С.І. Михайлюк
Представники сторін:
від позивача: представник ОСОБА_2
від відповідача: представник Біляєва М.О.
Заявлений позов, яким позивач просить визнати дійсним укладений між сторонами договір № 09 про перевезення вантажів від 27.04.12 р. та стягнути з відповідача 5000 грн. боргу за надані транспортні послуги,36,99 3% річних та 300 грн. за складання позовної заяви.
Відповідач подав відзив на позов, просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки позивачем не було надано товаротранспортної накладної
Дослідивши матеріали справи, суд
Обґрунтовуючи позовні вимоги (з урахуванням письмових пояснень), позивач зазначає таке.
27.04.2012р. між ним та відповідачем укладено договір № 09 про перевезення вантажу, умови перевезення вантажу були викладені в заявці на перевезення № 07/04 від 27.04.2012р., згідно з якими відповідач доручив, а позивач взяв зобов'язання щодо перевезення вантажу за маршрутом Яблунів (Україна) -Остер (Україна). Сторонами погоджені маршрут перевезення, місця завантаження та розвантаження, вимоги до транспортного засобу, найменування вантажу, вартість перевезення, форма оплати та інші умови. На підставі узгодженої з відповідачем заявки на перевезення ним було подано на завантаження транспортний засіб марки «Рено»№ НОМЕР_1, причеп № НОМЕР_2, водій ОСОБА_4. У відповідності до ст. 181 ч. 2 ГК України ним запропоновано відповідачу проект договору на перевезення вантажу, заявки на перевезення та направлено на його адресу один примірник договору, заявки на перевезення та інші необхідні документи для погодження. Однак відповідач не повернув копії відповідних документів, хоча погодився на умови перевезення по досягнутих попередніх усних домовленостях. Позивач вважає, що погодження умов перевезення підтверджується повідомленням про найменування товару, місце завантаження та розвантаження, даними контактної особи, засобів зв'язку, вартості перевезення. При розвантаженні товару, що перевозився в м. Остер, вул. 1-го Травня, 41, відповідач не пред'явив на водію, ні іншій особі будь-яких претензій, а натомість своєю печаткою підтвердив факт отримання вантажу із зазначенням дати заїзду і виїзду водія. Позивач посилається, зокрема на ч. 2 ст. 218 ЦК України, якою передбачено можливість визнання судом дійсним правочину у разі, коли правочин, для якого законом встановлена його недійсність при недодержанні вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття до виконання. Також позивач вважає, що між ним та відповідачем укладено договір на перевезення вантажу з погодженням усіх істотних умов договору, але без дотримання письмової форми з причин відсутності підпису та печатки відповідача на тексті договору, з врахуванням фактичних дій відповідача за фактом виконання договору перевезення, підтвердженням отримання відповідачем вантажу, такий договір може бути визнаний судом дійсним. На думку позивача, відповідач не виконав своїх зобов'язань, грошових коштів за перевезення вантажу не перерахував.
Суд не погоджується з доводами позивача з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Умовами можливості суду визнання дійсним правочину, укладеного усно, на підставі цієї норми є вчинення однією із сторін дії, підтвердження її вчинення другою стороною, зокрема шляхом прийняття до виконання, наявність спору. При цьому законом має бути встановлена недійсність правочину у разі недодержання вимоги щодо письмової форми.
Цивільним та Господарським кодексами України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (частини 2 відповідно статей 909 та 307). Стаття 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Законом не встановлюється недійсність договору перевезення вантажу при недодержанні письмової форми. Тому у даному випадку не може застосовуватися частина 2 ст. 218 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
До матеріалів справи прикладені договір № 09 від 27.04.2012р. про перевезення вантажів, заявка на перевезення № 07/04 від 27.04.2012р., які не підписані з боку відповідача.
В силу статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи. які відповідно до законодавства повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом частини 3 статті 909 ЦК України, частини 2 статті 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо). Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Не можуть бути доказом здійснення перевезення вантажів надані позивачем посвідчення про відрядження.
Подорожній лист від 13.04.2012р. вантажного автомобіля «Рено»№ НОМЕР_1»не містить підпису відповідача (ч. 2 ст. 207 ЦК України), даних про товарно-транспортні накладні. Окрім того, подорожній лист не є підставою для здійснення розрахунків, а виступає первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно транспортна накладна (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. № 363).
Враховуючи викладене, а також керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позовних вимогах відмовити повністю.
Повний текст рішення підписаний 06.09.2012р.
Суддя С.І. Михайлюк
06.09.12