"03" вересня 2012 р. Справа № 18/321/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В., (доповідач) Євсіков О.О.,
за участю представників:
від позивача:Олійник Ф.В., дов. №17/05 від 05.07.2012р.;
від відповідача:ОСОБА_7 дов. б/н від 20.03.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. (складену 27.06.2012р.)
у справі № 18/321/12 господарського суду Полтавської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" м. Кременчук
до ОСОБА_6 м. Кременчук
про укладення договору про обов'язковий викуп акцій
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.04.2012р. у справі №18/321/12 позовні вимоги задоволенні у повному обсязі. Зобов'язано ОСОБА_6 укласти договір про обов'язків викуп акцій з Публічним акціонерним товариством "АВТОКРАЗБАНК" у викладеній у позовній заяві редакції.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. (складену 27.06.2012р.) у справі №18/321/12 зазначене судове рішення скасоване та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначену постанову та залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2012р. у справі №18/321/12.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.2012р. у справі №18/321/12 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 27.08.2012р. з'явились представники позивача та відповідача.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6 є акціонером ПАТ "АВТОКРАЗБАНК" і володіє на праві власності простими іменними акціями банку у кількості 3032500 штук.
30.06.2011р. Спостережною радою банку прийнято рішення, оформлене протоколом № 41, про проведення 09.08.2011р. загальних зборів акціонерів та затверджено їх порядок денний, одним з пунктів якого є питання про збільшення розміру статутного капіталу банку шляхом збільшення кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків.
06.07.2011р. Спостережною радою ухвалено рішення (протокол №42) про затвердження ринкової вартості акцій ПАТ "АКБ Банк" станом на 05.07.2011 р. на підставі біржового курсу, визначеного ПАТ "Фондова біржа "Перспектива", у сумі 0,01грн. за одну акцію. Така ціна була сформована за результатами торгів, що відбувались на фондовій біржі "Перспектива" у період з 30.06.2011р. до 05.07.2011р. Спостережною радою банку затверджено ціну викупу акцій у розмірі 0,01грн. за одну акцію.
12.07.2011р. відповідач ознайомився з усіма матеріалами позачергових загальних зборів акціонерів, призначених на 09.08.2011р., що підтверджується його підписом у журналі ознайомлення.
09.08.2011р. відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "АВТОКРАЗБАНК", на яких, зокрема, прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу банку на 50000000грн. шляхом збільшення кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості (0,01грн.) на 500000000 штук простих іменних акцій за рахунок додаткових внесків, затверджена типова форма договору про обов'язковий викуп акцій.
Також вказаним рішенням загальні збори постановили, що обов'язковий викуп Банком власних акцій, що належать акціонерам, які проголосують проти збільшення статутного капіталу Банку та подадуть у встановлений законодавством України строк заяви про обов'язковий викуп акцій, буде здійснюватись за ринковою вартістю акцій 0,01 грн. за 1 акцію, затвердженою спостережною радою Банку, та відповідно до укладених договорів, типова форма яких затверджена спостережною радою Банку 06.07.2011 (протокол № 42).
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач брав участь у загальних зборах акціонерів банку 09.08.2011р. та голосував проти збільшення статутного капіталу банку.
У зв'язку з прийнятими рішеннями на зборах 09.08.2011р. листом від 16.08.2011р. банк повідомив відповідачеві про готовність реалізувати його право на викуп акцій за ринковою вартістю акцій 0,01грн. та просив повідомити про намір вчинити відповідний правочин з належними відповідачеві акціями.
У відповідь на повідомлення позивача відповідач 05.09.2011р. направив вимогу банку про викуп належних йому простих іменних акцій у кількості 3032500 штук.
Банк листом від 13.09.2011р. направив відповідачеві договір про обов'язковий викуп акцій за затвердженою спостережною радою банку формою з ціною викупу 0,01грн. за одну акцію.
05.10.2011р. позивач на виконання положень ч.3 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" сплатив відповідачеві шляхом електронного переказу грошові кошти в сумі, що дорівнює вартості акцій, що підлягали викупу, з розрахунку 0,01грн. за одну акцію, загальною сумою 30325грн.
Відповідач не підписав направлений банком 13.09.2011р. договір про обов'язковий викуп акцій та не передав його банку, та просив банк переглянути ціну викупу акцій у розмірі, наполягав на ціні 0,07грн. за одну акцію, що відповідає ціні, за якою акції банку котирувалися станом на 01.03.2011р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач безпідставно ухиляється від укладення з Банком договору про обов'язковий викуп акцій за запропонованою Банком ціною, яка була визначена останнім у повній відповідності з положеннями чинного законодавства України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи не міститься доказів, які б дали можливість суду встановити дату, на яку повинна була визначатись ціна викупу акцій; що позивач не надав належних доказів визначення ринкової вартості акцій, що перебувають в обігу на фондовій біржі; що сторонами не було досягнуто згоди щодо однієї з істотних умов договору купівлі-продажу акцій (ціни викупу акцій), що було встановлено під час розгляду справи №18/2890/11, висновки якої мають преюдиційне значення для розгляду даної справи; що запропонований позивачем проект договору містить порядок реалізації права вимоги обов'язкового викупу акцій, який суперечить законодавчо закріпленому порядку реалізації такого права.
Відповідно положень ч. 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про зміну розміру статутного капіталу.
Приписами ч. 1 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України "Про акціонерні товариства" ринкова вартість емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, визначається як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.
Статтею 24 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі. У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства. Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" котирування - механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу.
Положення про функціонування фондових бірж, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 №1542, біржовий курс цінного папера визначає як ринкову ціну цінного папера, яка визначається на конкретну дату за результатами біржових торгів у день їх проведення на підставі біржових контрактів, у яких передбачено, що строк їх виконання не перевищує трьох робочих днів з моменту їх укладання. Порядок котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу визначається розділом VI зазначеного Положення.
Враховуючи зазначене, визначеною відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок ринковою вартістю емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх біржовий курс (абз. 5 п. 4 роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. №7 "Про порядок застосування розділу XII Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій"). При цьому, ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційна інстанція виходила з того, що матеріали справи не містять доказів оприлюднення в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів ПАТ "Автокразбанк".
Відповідно до п. 2 Протоколу № 42 засідання Спостережної ради ПАТ "Автокразбанк" від 06.07.2011р., повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів, на яких буде розглядатись питання, яке може стати підставою для вимоги викупу акцій, планувалось надрукувати в офіційному друкованому виданні ДКЦПРФ "Бюлетень. Цінні папери України" від 06.07.2011р.
Скаржник касаційної скарги зазначає, що повідомлення про проведення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Автокразбанк" містилось в номері 123 (3174) від 06.07.2011р. Бюлетеня "Цінні папери України".
Дані обставини апеляційним господарським судом не з'ясовані, не вирішено питання щодо надання в установленому порядку відповідних матеріалів, як наслідок, належним чином не пересвідчився у фактичній наявності або відсутності відповідного повідомлення, що мало суттєве значення для правильного вирішення даної справи. Місцевим господарським судом зазначені обставини взагалі не досліджувались.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Таким чином, апеляційний суд не вжив заходів щодо повного та всебічного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, в результаті чого дійшов хибного висновку про неможливість встановлення дати, на яку повинна була визначатись ціна викупу акцій.
Крім того, судова колегія Вищого господарського суду України не погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції про те, що надана позивачем довідка біржі, яка була покладена в основу рішення суду першої інстанції, є неналежним доказом в якості підтвердження біржового курсу цінних паперів, оскільки відповідно до роз'яснень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. №7 "Про порядок застосування розділу XII Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій" фондова біржа може надати підтвердження щодо біржового курсу цінних паперів у письмовому вигляді.
Дані висновки зроблені без урахування приписів ст. 33, ст. 34 ГПК України.
Так, за своєю суттю принцип належності доказів означає спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Принцип допустимості доказів, в свою чергу, означає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, надана позивачем довідка ПАТ "Фондова біржа "Перспектива", яка містить фактичні дані про біржовий курс акцій ПАТ "Автокразбанк" станом на 05.07.2011 р., повинна бути оцінена в порядку ст. 33, ст. 34 ГПК України, оскільки є офіційним документом, який містить інформацію, що входить до предмета доказування при встановленні фактичних обставин в установленому ГПК України порядку.
Також господарськими судами першої та апеляційної інстанції не були встановлені фактичні обставини справи, з урахуванням того, що зазначені правовідносини носять обов'язковий характер, що закріплено на законодавчому рівні.
Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 ГПК України в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору.
При встановленні фактичних обставин під час нового розгляду необхідно врахувати, що в розумінні ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення процесуальним законодавством надається лише фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2012р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. (складену 27.06.2012р.) у справі №18/321/12 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" -задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. (складену 27.06.2012р.) та рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2012р. у справі у справі №18/321/12 -скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя О.О. Євсіков