"28" серпня 2012 р. Справа № 32/360
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіРогач Л.І.
суддівКорсака В.А., Данилової Т.Б.
розглянувши касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Київмашпостачзбут"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.11.2011р.
у справі№ 32/360 господарського суду міста Києва
за позовомЗакритого акціонерного товариства "Київмашпостачзбут"
доКомунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"
за участюПрокуратури міста Києва
провизнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачане з'явився
- відповідачане з'явився
- прокуратуриСавицька О.В.
В липні 2010 року Закрите акціонерне товариство "Київмашпостачзбут" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" в якому просить визнати за позивачем право власності на нерухоме майно: приміщення підвалу будівлі, літера "А", по вул. Сагайдачного, 23/8 в м. Києві загальною прощею 293,77 кв.м.; приміщення горища будівлі, літера "А", по вул. Сагайдачного, 23/8 в м. Києві загальною прощею 593,8 кв.м.; нежитловий будинок літера "В", по вул. Сагайдачного, 23/8 в м. Києві загальною прощею 52,4 кв.м. та зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію права власності позивача на вказане майно з наданням позивачу відповідного витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, на підставі ст.376 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2010р. (суддя Хрипун О.О.) у справі № 32/360 позов задоволено повністю. Визнано за Закритим акціонерним товариством "Київмашпостачзбут" право власності на наступне нерухоме майно: приміщення підвалу будівлі, літера "А", по вулиці П.Сагайдачного, буд. 23/8 в місті Києві загальною площею 293,77 кв.м; приміщення горища будівлі, літера "А", по вулиці П.Сагайдачного, буд. 23/8 в місті Києві, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок літера "В", по вулиці П.Сагайдачного, буд. 23/8 в місті Києві загальною площею 52,4 кв.м. Зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити державну реєстрацію права власності Закритого акціонерного товариства "Київмашпостачзбут" на наступне нерухоме майно: приміщення підвалу будівлі, літера "А", по вулиці П.Сагайдачного, буд. 23/8 в місті Києві загальною площею 293,77 кв.м; приміщення горища будівлі, літера "А", по вулиці П.Сагайдачного, буд. 23/8 в місті Києві, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок літера "В", по вулиці с П.Сагайдачного, буд. 23/8 в місті Києві загальною площею 52,4 кв.м. Зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" надати Закритому акціонерному товариству "Київмашпостачзбут" витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, згідно із яким Закрите акціонерне товариство "Київмашпостачзбут" є власником наступного нерухомого майна: приміщення підвалу будівлі, літера "А", по вулиці П.Сагайдачного, буд. 23/8 в місті Києві загальною площею 293,77 кв.м; приміщення горища будівлі, літера "А", по вулиці П.Сагайдачного, буд. 23/8 в місті Києві, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок літера "В", по вулиці П.Сагайдачного, буд. 23/8 в місті Києві загальною площею 52,4 кв.м.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011р. (у складі головуючого Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.) у справі № 32/360 вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, Закрите акціонерне товариство "Київмашпостачзбут" (Приватне акціонерне товариство "Київмашпостачзбут") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції -залишити в силі.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Розпорядженням секретаря другої судової палати від 22.08.2012р. склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: Рогач Л.І. -головуючий, судді Корсак В.А., Данилова Т.Б. для розгляду справи № 32/360 господарського суду міста Києва.
23.08.2012 на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду касаційної скарги та продовження строку розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі його представників у судовому засіданні.
Дане клопотання колегією суддів відхилено, оскільки позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду касаційної скарги і в нього було достатньо часу для вирішення питання щодо забезпечення явки у судове засідання свого представника, враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що явка у судове засідання обов'язковою не визнавалась. При цьому, строк розгляду спору може бути продовжений лише за умови наявності виняткових випадків, з урахуванням особливостей розгляду спору, і є правом суду.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при розгляді цього спору, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно реконструйовані об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Київ по вул. Сагайдачного, 23/8.
Матеріально-правовою підставою даного позову позивач обрав ст. 376 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 3 зазначеної статті, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Частина 5 цієї норми передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог попередні судові інстанції належним чином не з'ясували, чи є належним відповідачем особа, яка залучена до участі у даній справі в якості відповідача, - КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" та чи може вона відповідати за заявленим позовом.
Так, судами не з'ясовано яким чином відповідач оспорює чи порушує право позивача, на захист якого ним подано позов.
Разом з тим, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.
Між тим, відповідач - КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" є органом, в силу п.5 розділу V Прикінцевих положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент звернення до суду та прийняття рішення у справі), який до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру, здійснює лише реєстрацію об'єктів нерухомості.
Також, згідно п.п 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (у редакції, яка була чинною на час розгляду справи) КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Зі змісту пункту 6.1 Тимчасового положення вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
В той же час як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій не притягнули до участі у справі відповідні органи, які здійснюють оформлення права власності на нерухоме майно та не навів мотивів таких своїх дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.06.2007р. у справі №7/778).
Господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.
Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року з відповідними змінами та доповненнями)
Зазначені процесуальні дії судами попередніх інстанцій не вчинялись, а постанова апеляційної інстанції не містить висновку про те, що відповідач є неналежним.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
Вирішуючи спір, господарські суди обох інстанцій не звернули увагу на те, що згідно частини 3 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. За цих обставин суду належало з'ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній.
Виходячи із положень вищевказаних норм, якими врегульовані спірні правовідносини, для встановлення особи, яка має відповідати за заявленим позовом, суду необхідно з'ясувати, хто є власником земельної ділянки, на якій самочинно реконструйовані спірні приміщення і хто на відповідній території встановлює містобудівні умови, обмеження та правила відповідно до ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідають.
Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.
Відповідно до п. 3 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати усе вищевикладене, вірно встановити права та обов'язки сторін, а також з'ясувати належність особи, яка залучена до участі у справі в якості відповідача, до спірних правовідносин, вирішити питання щодо залучення до участі в справі участі у справі відповідних органів, які здійснюють оформлення права власності на нерухоме майно та вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київмашпостачзбут" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011р. у справі №32/360 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Л.І. Рогач
С у д д і В.А. Корсак
Т.Б. Данилова