"03" вересня 2012 р. Справа № 18/318/12-5023/1021/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.
за участю представників:
від позивача:Юринець О.Р., дов. б/н від 06.08.2012р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи:не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 с. Рябоконево, Харківська обл.
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. (складена 25.06.2012р.)
у справі господарського суду№18/318/12-5023/1021/12 Харківської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 с. Рябоконево, Харківська обл.
третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ
простягнення 22 912, 02грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2012р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. (складена 25.06.2012р.) у справі №18/318/12-5023/1021/12, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 13494,35грн. - заборгованість по кредиту за кредитним договором №06/К-08 від 26.02.2008р., 5318,52грн. - проценти по кредиту, 2554,84грн. - комісію за управління кредитом, 1048,56грн. - пеню за несвоєчасне повернення кредиту, 330,82грн. - пеню за несвоєчасну сплату процентів, 164,93грн. - пеню за несвоєчасну сплату комісії, 1609,50грн. - витрати зі сплати судового збору.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та постанову та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2012р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвалою від 27.08.2012р. Вищий господарський суд України, в порядку ст.77, ст. 1115 ГПК України, відклав розгляд касаційної скарги.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 03.09.2012р. з'явився лише представник позивача. Інші учасники судового процесу уповноважених представників -не направили. Явка визнавалась не обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відсутні.
Як встановлено судами попередніми інстанціями та підтверджується матеріалами справи, 26.02.2008р. між ТОВ "Український промисловий банк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 укладено кредитний договір №06/К-08, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 50500грн. для купівлі автомобіля марки Mercedes-Benz, модель VITO, 2003 року випуску, з кінцевою датою повернення -25.02.2011р.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перерахував на поточний рахунок відповідача №2600801300464 в Полтавській філії ТОВ "Укрпромбанк" грошові кошти у сумі 50500грн., що підтверджується меморіальним ордером №219 від 26.02.2008р.
Пунктом 4.2. договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту. Комісія за управління кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.
Відповідно до п. 4.6 договору, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, відповідач сплачує у строки, передбачені пунктом 4.4 цього договору, проценти з розрахунку 13% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.
Додатковим договором №1 від 31.07.2008р. до кредитного договору №06/К-08 від 26.02.2008р., сторони збільшили розмір процентної ставки до 26%, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.
Також господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 30.06.2010р. між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Український промисловий банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань позивача на користь ПАТ "Дельта Банку".
Відповідно до пункту 4.1 договору, ТОВ "Український промисловий банк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за Кредитними та Забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ТОВ "Український промисловий банк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що внаслідок передачі ТОВ "Український промисловий банк" ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, останньому переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за Кредитними та Забезпечувальними договорами.
У відповідності до п. 4.3 договору ПАТ "Дельта Банк" у власність переходять (відступаються) права вимоги за зобов'язаннями, визначеними в пунктах 1.7, 4.1 цього Договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент передачі.
Господарські суди попередніх інстанцій вірно визначились, що у п. 1.3 зазначеного договору, перелічені кредитні договори, договори застави та іпотеки, за якими у ТОВ "Український промисловий банк" виникли зобов'язання перед Національним банком України, а не договори, за якими виникли зобов'язання у боржників перед ТОВ "Український промисловий банк".
Також господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили, що перелік кредитних та забезпечувальних договорів боржників перед ТОВ "Український промисловий банк" викладений в додатку №2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010р. з якого вбачається, що ТОВ "Укрпромбанк" передав ПАТ "Дельта Банку", зокрема, право вимоги за зобов'язаннями Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за кредитним договором №06/К-08 від 26.02.2008р. у розмірі 13 771,55 грн. станом на 01.06.2010р.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
У ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Крім того, господарськими судами встановлено, що позивач у відповідності до вимог п.п. 4.8.1- 4.8.2 п. 4.8 договору направив відповідачу 24.12.2010р. претензію №02.1-219 від 22.12.2010р. (отримана відповідачем 28.12.2010р.), в якій відповідача повідомлено про передачу третьою особою позивачу прав вимоги за кредитним договором №06/К-08 від 26.02.2008р. та запропоновано сплатити заборгованість за вказаним договором. Відповідачем не надані докази виконання кредитного договору у розмірі 22 912,02грн.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами 1 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та оскаржувана постанова апеляційної інстанції прийняті із всебічним, повним і об'єктивним встановленням обставин справи та прийнято рішення у відповідності з нормами чинного законодавства.
Посилання скаржника про розгляд апеляційної скарги за його відсутності в наслідок неналежного повідомлення про час і місце засідання суду колегією суддів Вищого господарського суду не беруться до уваги, оскільки в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Доводи заявника касаційної скарги щодо адреси відповідача є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у справі матеріалами, а саме -копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, паспортними даними та реквізитами кредитного договору.
Місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією справа розглянута з додержанням приписів Господарського процесуального кодексу України.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо викладених в касаційних скаргах інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржників, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. (складена 25.06.2012р.) у справі №18/318/12-5023/1021/12 відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. (складена 25.06.2012р.) у справі №18/318/12-5023/1021/12 залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 -без задоволення.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя О.О. Євсіков