25.07.2012
Справа № 2-4514/11
25 липня 2012 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого -судді Бойка О.М.
при секретарі -Карпенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2, треті особи: Національний Банк України, ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитних договорів №DNK0АК10900277 від 15.06.2006 року та №МК/026 від 08.11.2006 року і договорів поруки №DNK0АК10900277/1 від 15.06.2006 року та №МК/026-2 від 08.11.2006 року,
У судовому засіданні представник позивача підтримав вищезазначений позов у повному обсязі та просив суд винести рішення, яким визнати протиправними дії ПАТ КБ «ПриватБанк»з внесення в односторонньому порядку без згоди позивача змін стосовно розміру відсоткової ставки до укладених кредитних договорів, що призвело до зміни договорів поруки. Також на полягав на розірванні кредитних договорів №DNK0АК10900277 від 15.06.2006 року і №МК/026 від 08.11.2006 року та договорів поруки №DNK0АК10900277/1 від 15.06.2006 року і №МК/026-2 від 08.11.2006 року з моменту внесення в них змін стосовно розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку.
Представник відповідача ПАТ КБ «Приват Банк»у судове засідання надав письмові заперечення у яких пред'явлений позов не визнав. Вважав його безпідставним, не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання жодного разу не з'явився.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, надавши заяви у яких просили справу розглянути без їхньої участі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.
Встановлено, що 15 червня 2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк»в особі заступника директора Кіровського відділення Анеліна Сергія Петровича та ОСОБА_2 був укладений Кредитний Договір №DNК0АК10900277 про надання кредитних коштів готівкою через касу, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 30178 доларів США.
Для своєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на заставлене майно, а також можливих пені, штрафів та збитків Банку у повному обсязі, в разі порушення умов цього договору, ОСОБА_2 надав у заставу Банку рухоме майно, автобус «БАЗ А079 ЕТАЛОН»державний реєстраційни номер НОМЕР_1, про що між ними був укладений відповідний договір застави нерухомого майна №DNK0АК10900277 від 15.06.2006 року.
Крім того 15.06.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №DNК0АК10900277/1, за умовами якого ОСОБА_1взяла на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов Кредитного договору, в повному обсязі.
Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінінії лімітом кредитування в сумі 30178,00 доларів США та 6678,22 доларів США на оплату страхових платежів на строк з 15.06.2006 по 14.06.2011 року, на купівлю автомобіля, зі сплатою 10,56% річних.
08 листопада 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк»в особі заступника керівника Кіровського відділення з корпоративного бізнесу ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був укладений Кредитний Договір МК/026 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії лімітом кредитування 36000 доларів США.
Всі розрахунки за цим договором ( погашення кредиту , сплата відсотків , винагороди і неустойки за даним договором проводиться у валюті кредиту(за винятком п.4.4 (винагорода за відкриття позичкового рахунку) для кредитів в іноземній валюті , тобто здійснюються в валюті цього договору , в доларах США ( п.4.7 ).
Згідно Розділу 3 «Забезпечення зобов'язань позичальника»Кредитного договору в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за даним договором забезпечується договором застави майна № МК/026-1 від 08.11.2006 року.
Для своєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на заставлене майно, а також можливих пені, штрафів та збитків Банку у повному обсязі, в разі порушення умов цього договору, ОСОБА_2, надав в заставу Банку рухоме майно: автомобіль «Мерседес-Бенц 180С», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та автобус «БОГДАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_3, про що між ними був укладений договір застави рухомого майна № МК/026-1 від 08.11.2006 року.
Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії лімітом кредитування в сумі 36000,00 доларів США (тридцять шість тисяч доларів США 00 центів) на строк з 08.11.2006 по 08.11.2009 року, на купівлю автомобіля зі сплатою 16% річних.
Правовідносини, які виникають із кредитних договору, за суттю зобов'язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.
Що стосується посилань ОСОБА_1 щодо надання Банком кредитів фізичній особі в доларах США, то суд вважає їх не обґрунтованими та безпідставними, оскільки згідно Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. На підставі ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Відповідач має право надавати кредити в доларах США на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій. Банківська ліцензія №61, видана ПАТ «Альфа-Банк», зареєстрованому 24.03.1993 р. за №158, надає право ПАТ «Альфа-Банк»здійснювати банківські операції, зокрема - визначені частиною 1 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», тобто надавати кредити в іноземній валюті.
Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносить до кредитних операцій операції, зазначені у п.3 ч.1 ст. 47 вказаного Закону. При цьому, під терміном «кошти»згідно статті 2 вказаного закону, розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно з частиною 3 статті 47 вищезгаданого закону дана операція належить до виключно банківської операції, здійснювати яку дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.
Резиденти України мають право розпоряджатися отриманим кредитом в іноземній валюті за умовами, передбаченими кредитним договором.
Згідно зі статтями 47, 49 і частиною 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтями 1054, 1055 Цивільного кодексу України комерційні банки здійснюють кредитне обслуговування позичальників на договірних умовах.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Істотними умовами кредитного договору, як і будь-якого іншого правочину, є зокрема, предмет, ціна та строк дії договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(стаття 3), Закон України «Про Національний банк»(стаття 35) визначаючи національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті. Пункт 2 статті 524 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 198 Господарського кодексу України прямо дозволяє сторонам визначити грошові зобов'язання в іноземній валюті.
Отже, визначення грошового зобов'язання в кредитному договорі в іноземній валюті не суперечить законодавству України.
Стосовно дотримання законодавства України при здійсненні кредитування у валюті та необхідності отримання індивідуальної ліцензії для цього, слід зазначити, що окрім роз'яснень та листів Національного Банку України з цього питання, свою позицію висловив також і Верховний суд України, який в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 р.р.) від 07.10.2010 року чітко вказав, що «за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України».
Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Відносно дисбалансу прав та несправедливості умов договору, то слід зазначити, що Позивач добровільно і самостійно звернувся до установи Банку із запитом на отримання кредиту саме в доларах США. До того ж підписуючи кредитний договір з Відповідачем, Позивач погоджувався з усіма його умовами, у тому числі з валютою кредитування, про що свідчить його підпис на кредитному договорі.
Згідно з п. З ст. 203 ЦК - волевиявлення учасника правочину має бути:
1. Вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість тощо).
2. Таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб'єктів правочину.
Позичальник підписав кредитний договір на добровільних засадах, не під впливом помилки чи тиску.
Аргументи Позивачки щодо дисбалансу прав та втрат боржником за кредитом того, на що Він розраховував при укладенні договору є також безпідставними, оскільки Банк свої зобов'язання за кредитними договорами добросовісно виконав, надавши кредитні кошти Позичальнику, який, натомість, свої зобов'язання за договорами не виконує, не здійснює погашення виниклої заборгованості за договорами, чим наносить шкоду інтересам саме Відповідача.
Таким чином, ОСОБА_7 на момент укладення договору знав про необхідність повернення кредиту саме в доларі США і саме в тих сумах, що були вказані в договорі, вважав такі умови справедливими та прийнятними для себе, а тому незрозуміло, яким чином знецінення національної валюти України вплинуло на нього. Суд вважає, що істотної зміни обставин, на яку вказує Позивач не відбулося, тому що суми погашень заборгованості по кредиту у доларі США не змінилися порівняно з моментом підписання сторонами договору.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можна зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті та беручі на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором (перш за все позивач) повинні біли усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Відповідно до Статті 652 ЦК України Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Окрім того, Верховний Суд України в своєму узагальненні від 07.10.2010 р. судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) зазначив, що п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач. Про роз'яснення позичальникові інформації про можливі валютні ризики перед укладенням договору йдеться і в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом з тим, суд Частина 1 статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»передбачає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.
Згідно з ч. 6 ст. 49 зазначеного Закону України банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна зробити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.
Частина 2 статті 53 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.
Твердження Позивачки, стосовно незаконного підвищення відсоткової ставки, є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.ч.1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору є підписи представника Банку та безпосередньо позичальника -ОСОБА_2
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пункт 2.3. Кредитного договору №DKN0АК10900277 від 15.06.2006 року, а також п.2.3. Кредитного договору №МК/026 від 08.11.2006 року містять право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за кредитом при настанні певних умов.
Отже, при зміні процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, Банком не порушено норми вимог ст. 525 ЦК України.
Суд враховує те, що при укладенні кредитного договору, Позичальник був
ознайомлений з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значенням абсолютного подорожчання кредиту, вартістю, видами та предметами супутніх послуг, типом відсоткової ставки, а також іншими фінансовими зобов'язаннями, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також процентним та грошовим вираженням сукупної вартості кредиту у валюті платежу.
Твердження Позивача про те, що, нібито, зміст Договору суперечить положенням чинного законодавства України (не надання банком інформації про умови кредитування, тип відсоткової ставки, про сукупну вартість кредиту, про валютні ризики, про несправедливість положень договору, нарахування комісій, штрафів та процентів за користування кредитом тощо) не відповідає дійсності, оскільки Договір був власноручно підписаний самим Позичальником.
Також суду звертає увагу на п. 6.2. кредитного договору де чітко зазначено, що «Банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом », тобто мова йде про «змінну відсоткову ставку».
Тому, Банком, при укладанні кредитних договорів, дотримані всі вимоги, встановлені чинним законодавством та Законом України «Про захист прав споживачів», в тому числі і статті 11 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Позивачкою не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дії ПАТ КБ «ПриватБанк»з внесення в односторонньому порядку без згоди позивача змін стосовно розміру відсоткової ставки до укладених кредитних договорів, а також про розірвання кредитних договорів №DNK0АК10900277 від 15.06.2006 року і №МК/026 від 08.11.2006 року та договору поруки №МК/026-2 від 08.11.2006 року з моменту внесення в нього змін стосовно розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку.
Що стосується вимог позивачки щодо розірвання договору поруки №DNK0АК10900277/1 від 15.06.2006 року, суд вважає їх обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. Оскільки згідно ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Такою зміною зобов'язання є збільшення Банком процентної ставки за кредитним договором №DNK0АК10900277 від 15.06.2006 року, в результаті чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, ОСОБА_1, без її згоди, що є грубим порушення норм чинного законодавства, тому суд задовольняє позовні вимоги в даній частині.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212, 214, 215, 367 ЦПК України, ст.ст. 25, 203, 207, 209, 559, 638, 1054, ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про Національний Банк України», ЗУ « Про захист прав споживачів», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2, треті особи: Національний Банк України, ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитних договорів №DNK0АК10900277 від 15.06.2006 року та №МК/026 від 08.11.2006 року і договорів поруки №DNK0АК10900277/1 від 15.06.2006 року та №МК/026-2 від 08.11.2006 року задовольнити частково.
Розірвати договір поруки №DNK0АК10900277/1 від 15.06.2006 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк»і ОСОБА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Бойко О.М.