26.07.2012
Справа № 2-6524/11
26 липня 2012 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді Бойко О.М.
при секретарі Карпенко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади Кіровської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
Позивачка звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю. У судовому засіданні вона позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
Представник відповідача до суду не з'явися, надавши листа, в якому просила справу розглянути справу без їхньої участі.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який зареєстрований 18 січня 1986 року в відділі ЗАГС Червоногвардійського району м. Дніпропетровська (Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1).
ОСОБА_2 працював директором Будинку культури в смт. Кіровське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. На підставі клопотання відділу культури виконкому Дніпропетровської районної ради народних депутатів йому був виділений, будинок АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі виконкому селищної ради народних депутатів.
Дійсно, Рішенням виконкому Дніпропетровської районної ради народних депутатів №57/1 від 28 лютого 1986 року зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що перейшов по праву спадкування в дохід держави в особі фінансового відділу, був переданий на баланс місцевій раді, тобто виконкому Кіровської селищної ради народних депутатів.
Згідно архівної виписки, виданої архівним відділом Дніпропетровської районної державної адміністрації №394 від 28.04.2011 року рішенням виконкому Кіровської селищної ради народних депутатів від 16.04.1986 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 прийнятий на баланс селищної ради народних депутатів та затверджена його балансова вартість у розмірі 212 крб.
Відповідно до архівної виписки архівного відділу Дніпропетровської районної державної адміністрації №393 від 28.04.2011 року рішенням виконкому Кіровської селищної ради народних депутатів №27 від 17.06.1987 року, було ухвалено рішення продати безгоспний будинок АДРЕСА_1, який перебуває на балансі виконкому селищної ради народних депутатів директору Будинку культури смт.Кіровське ОСОБА_2. Однак договір купівлі-продажу на зазначений будинок так укладено і не було, тому посилання позивачки про придбання ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 є не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер, так і не оформивши за свого життя правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, тобто не набув в законному порядку права власності на майно.
Статтею 344 ч.1 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).
Однак, як встановлено у судовому засіданні, 22 жовтня 1990 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 було розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 22.10.1990 року). Після розірвання шлюбу, в будинку АДРЕСА_1 залишився проживати лише ОСОБА_2, таким чином твердження ОСОБА_1 про те, що на протязі тривалого часу вона безперервно проживала в даному будинку та обробляла земельну ділянку є необґрунтовані та нічим не підтверджуються, тому суд не приймає їх до уваги.
Той факт, що позивачка повторно прописалася у спірному будинку пов'язаний лише зі зміною паспорту, а не у зв'язку з постійним проживанням по даній адресі, що визнано самою позивачкою у своєму позові.
Вищезазначені факти свідчать про те, що ОСОБА_1 не добросовісно намагається заволодіти майном - житловим будинком по АДРЕСА_1, який належить виконкому Кіровської селищної ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Позивачкою не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
На підставі ст.ст. 25, 203, 207, 209, 559, 638, 344 ЦК України та
керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212, 214, 215, 367 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Бойко