Справа №1490/3718/12 16.08.2012 16.08.2012 16.08.2012
< Текст >
Справа 22ц - 1490/2515/12 Головуючий у першій інстанції Кузьменко В.В.
Категорія 57 Доповідач в апеляційній інстанції Кутова Т.З.
Іменем України
16 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Кутової Т.З.,
суддів: Коломієць В.В.,
Ямкової О.О.,
при секретарі: Шпонарській О.Ю.,
за участю: позивачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6, представника Миколаївської міської ради Дьоміної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2012 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_4
до
ОСОБА_6, ОСОБА_8, Миколаївської міської ради про визнання права на приватизацію та покладення обов'язку щодо здійснення приватизації
В квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Миколаївської міської ради про виділ земельної ділянки, визнання права на приватизацію та покладення обов'язку щодо здійснення приватизації.
Позивачка зазначала, що вона є співвласницею житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2009 року. За рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2005 року між попередніми співвласниками вказаного домоволодіння було визначено реальний поділ вказаного домоволодіння та визначено порядок користування земельною ділянкою і виділено попереднім співвласникам ОСОБА_9 (частку якого придбала позивачка) та ОСОБА_10 (тепер власник його частки є відповідач ОСОБА_6) в користування по 175, 5 кв. м. земельної ділянки.
Посилаючись на те, що з співвласником відповідачем ОСОБА_6 та власницею суміжного будинку відповідачкою ОСОБА_8 не досягнуто згоди щодо меж та конфігурації виділеної земельної ділянки для обслуговування належної позивачці частини будинку, з метою її подальшої приватизації, позивачка просила виділити в її володіння та користування земельну ділянку розміром 175, 5 кв. м. , визнати за нею право на приватизацію земельної ділянки та зобов'язати Миколаївську міську раду здійснити приватизацію цієї земельної ділянки.
В судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги та, посилаючись на те, що земельна ділянка для обслуговування належної їй частки житлового будинку раніше виділена рішенням суду, просила визнати її право на приватизацію даної земельної ділянки та зобов'язати Миколаївську міську раду здійснити її приватизацію.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2012 року в задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, та задовольнити її вимоги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2005 року визначено порядок користування домоволодінням АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, виділеною для його обслуговування, між співвласниками ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (а.с. 12).
За вказаним рішенням ОСОБА_11 виділений окремий житловий будинок літ. Н та відповідну земельну ділянку.
ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були виділені в будинку літ. Б-1 відповідно приміщення квартири № 3 та квартира №2, а також по 175, 5 кв. метрів земельної ділянки індивідуального користування та по 54, 5 кв. метрів земельної ділянки загального користування (а.с. 41-42, 77).
Рішенням міськвиконкому від 23 жовтня 2007 року, частину домоволодіння, яка належала ОСОБА_9, було виділено в окрему адресу за АДРЕСА_1, а в подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 квітня 2009 року позивачка придбала у власність вказаний житловий будинок (а.с. 8-10).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача.
Положеннями ст. 377 ЦК України також передбачено перехід відповідних прав на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, від його попереднього власника.
За такого, в наслідок набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 позивачка набула право користування відповідною земельною ділянкою.
Статтею 121 ЗК України передбачено право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Повноваження щодо передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності територіальної громади міста для всіх потреб надано міській раді, про що зазначено в ч. 1 ст. 122 ЗК України.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Між тим, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 в установленому законом порядку не зверталася з заявою до Миколаївської міської ради про передачу їй у власність відповідної земельної ділянки. А значить остання, відповідно до своєї компетенції та порядку встановленого ст. 123 ЗК України відповідного рішення з цього питання не приймала.
Незгода відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на отримання позивачкою у власність земельної ділянки в установленому законом порядку, сама по собі не тягне правових наслідків. Оскільки своє ставлення до вирішення питання передачі позивачці у власність земельної ділянки, останні мають обґрунтовано викласти письмово та надати компетентному органу і лише останній, як зазначено вище, має прийняти відповідне рішення.
За таких обставин, враховуючи, що право позивачки на отримання земельної ділянки у власність передбачено законом, в зв'язку з чим не потребує додаткового його (права) визнання за рішенням суду, а в установленому законом порядку позивачка не зверталася до компетентного органу з питань передачі їй у власність земельної ділянки, районний суд дійшов вірного висновку про не доведеність позивачкою факту порушення її земельних права в тому числі і на отримання у власність земельної ділянки, а тому і нема підстав для їх судового захисту.
Тому районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, що не позбавляє останню вирішення цього питання в установленому законом порядку та в подальшому, при наявності підстав, зверненню до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 316 ЦПК України , колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили тобто з дня її проголошення.
Головуюча
Судді