Справа №1490/3866/12 30.08.2012 30.08.2012 30.08.2012
< Текст >
Справа № 22ц - 1490/2612/12 Головуючий у першій інстанції: Семенова Л.М.
Категорія: 20 Доповідач в апеляційній інстанції: Кутова Т.З.
Іменем України
30 серпня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Кутової Т.З.,
суддів: Крамаренко Т.В.,
Коломієць В.В.,
при секретарі судового засідання: Шпонарській О.Ю.,
за участю: позивачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2012 року, ухвалене за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, за участю третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_9
про
визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та розподіл спільного майна подружжя шляхом визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки та на Ѕ частину садового будинку
В квітні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та розподіл спільного майна подружжя.
Позивачка зазначала, що вона з відповідачем ОСОБА_6 перебувала в зареєстрованому шлюбі, під час якого на ім'я відповідача було придбано земельну ділянку в Садовому товаристві (далі -СТ) «Оріон», яка розташована на території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. Однак, після розірвання шлюбу, в квітні 2011 року її колишній чоловік продав земельну ділянку ОСОБА_8, порушивши при цьому вимогу закону, щодо обов'язкової згоди подружжя на продаж спільного майна.
Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки недійснім та розділити спільне майно подружжя шляхом визнання за нею права власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки.
В судовому засіданні ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги та, як на додаткову підставу визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсною, вказувала на те, що на даній земельній ділянці розташований садовий будинок, який є спільним майном подружжя, про що в порушення вимог закону, ОСОБА_10 не повідомив нотаріуса. Крім цього позивачка просила також визнати за нею право власності на Ѕ частину садового будинку в СТ «Оріон».
Відповідач ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4, в якій зазначав, що за час перебування в шлюбі вони також придбали і телевізор «Филипс», холодильник «Дженерал Фрост», пилосмок «Еленфорг», які перебувають в користуванні позивачки, тому ОСОБА_6 просив виділити вказані електроприлади саме позивачці, а також присудити їй 2750 грн. компенсації половини вартості земельної ділянки.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 липня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_4 просить вказане рішення суду, ухвалене за її позовом, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази по справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 січня 1982 року. Даний шлюб було розірвано за рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2010 року. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2011 року вказане рішення залишено без змін (а.с. 10).
В період шлюбу ОСОБА_6, внаслідок приватизації отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0842 га в СТ «Оріон» в межах території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (а.с. 11). Вказану земельну ділянку, після розірвання шлюбу 1 квітня 2011 року відповідач продав за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_8 (а.с. 78).
Районний суд, вирішуючи позовні вимоги щодо визнання права власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки за позивачкою та визнання з цих підстав недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, вірно виходив з положень ст. 81, 116 ЗК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.
Також, вірно зазначив суд, що положення ч. 5 ст. 61 СК України , згідно з якими земельна ділянка , набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, набрали чинності з 9 лютого 2011 року і не мають зворотної сили, а тому не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Судом встановлено, що в період шлюбу, відповідач ОСОБА_6 1 квітня 2006 році придбав дачний будинок та фруктові насадження на двох земельних ділянках за АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. Вказана угода купівлі-продажу оформлена розпискою від імені продавця ОСОБА_11, в якій зазначено що останній отримав гроші в розмірі шість тисяч гривен в якості оплати вартості «дач» за вказані ділянки кооператива «Оріон» (а.с. 14).
З експертного дослідження також слідує, що на спірній земельній ділянці знаходиться капітальна будівля 1988 року побудови садового будинку з господарськими спорудами, вартістю 68014 грн. Між тим, садовий будинок не зданий в установленому законом порядку експлуатацію, правовстановчих документів на нього не видано і він не зареєстрований в установленому законом порядку як об'єкт нерухомого майна.
Вартість будівельних матеріалів, з яких збудовано садовий будинок, становить 48008 грн. (а.с. 114-128).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Враховуючи, що спірний садовий будинок не є об'єктом права власності, то позовні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину вказаного будинку, суд обґрунтовано залишив без задоволення. При цьому, районний суд, вірно виходив з положень ст. 11 ЦПК України, щодо розгляду судом цивільних справ не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, та зазначив, що позивачка на протязі розгляду справи, позовні вимоги не змінювала.
Виходячи з наведеного, вірно також, судом не враховано і зазначену позивачкою підставу для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, як розташування на ній споруди літнього садового будинку, оскільки вказана споруда не є об'єктом власності. Крім цього, вказані обмеження, щодо продажу земельних ділянок не передбачені законом.
Доводи апеляційної скарги щодо придбання дачі-будівлі в період шлюбу та за власні кошти, слід відхилити, оскільки правові наслідки вказаних обставин передбачені ст. 60 СК України, однак в силу обраного позивачкою способу захисту порушеного права та положень ст. 11 ЦПК України, суд вірно не давав самостійну оцінку вказаним фактам. Проте таке не позбавляє позивачку права на відповідне звернення до суду.
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на незаконність приватизації земельної ділянки, оскільки таке в установленому законом порядку не встановлено.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_4 стосовно вирішення нею заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що вказане рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, а тому нема підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: