ун. № 2-7746/11
пр. № 2/2608/2037/12
09 серпня 2012 року
Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого -судді Кириленко Т.В.
при секретарі Кузнець Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа -Головне Управління юстиції в м. Києві про визнання договору довічного утримання недійсним, суд, -
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 14.09.2005р. між її матір'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 ? частину квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов'язалась довічно утримувати ОСОБА_3, забезпечувати її харчуванням, одягом, наглядом, необхідною допомогою, посилаючись на те, що даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Представник відповідачки проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідачка добросовісно та в повному обсязі виконувала умови договору довічного утримання, разом з своєю донькою прибирала в квартирі у ОСОБА_3, прала білизну, супроводжувала її до лікарні, доглядала під час хвороби. Позивачку ж ніколи не зустрічала ні в квартирі, ні в лікарні у хворої матері.
3-тя особа -Головне управління юстиції в м. Києві в судове засідання не з'явилось, просить слухати справу у відсутність його представника.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 14.09.2005р. між ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, згідно якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності ? частину квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов'язалась довічно утримувати її, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, наглядом, необхідною допомогою, зі зберіганням в її безкоштовному довічному користуванні вказаної частини квартири /ас 15/.
Відповідно до п. 7 даного договору він може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов або відмови від розірвання однієї із сторін -у судовому порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла /ас 16/.
За життя ОСОБА_3 питання щодо розірвання договору довічного утримання не ставила.
Відповідно до ст. 203 п. 5 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як на підставу позову позивачка посилається на те, що відповідачка не мала наміру виконувати своїх обов'язків за договором довічного утримання, а лише набути у власність ? частину квартири АДРЕСА_1
У разі виникнення спору між сторонами, згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.
Відповідно до ст. 61 п. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Правова природа договору довічного утримання полягає в тому, що за даним договором одна сторона передає другій стороні у власність житло або інше нерухоме чи рухоме майно, а друга сторона зобов?язується забезпечувати першу сторону утриманням та доглядом довічно.
Доказів того, що під час укладання договору довічного утримання відповідачка не мала наміру його виконувати позивачка не надала.
Посилання позивачки на те, що відповідачка мала намір лише отримати у власність частину квартири її матері, а не забезпечувати ОСОБА_3 доглядом спростовується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.02.2011р., яким встановлено, що при укладенні договору довічного утримання ОСОБА_3 усвідомлювала, що передає у власність відповідачки нерухоме майно, що належало їй на праві приватної власності, а взамін утримувала довічне утримання. Умови договору та його виконання особисто ОСОБА_3 за життя не оспорювались /ас 55-61/.
Твердження позивачки про те, що відповідачка не могла виконувати умови договору довічного утримання, оскільки постійно виїжджала за кордон, а тому його слід визнати недійсним суд не приймає до уваги, оскільки невиконання договору однією з сторін не є підставою для визнання його недійсним.
Таким чином в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 203 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа -Головне Управління юстиції в м. Києві про визнання договору довічного утримання недійсним -відмовити.
Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 10 днів.
Суддя