Справа № Провадження №22-ц-3398/12 22-ц/1090/4188/12 Головуючий у І інстанціїЛисюк О.Д.
Категорія40Доповідач у 2 інстанції Семенцов
07.09.2012
Іменем України
25 червня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Воробйової Н.С.,
суддів: Семенцова Ю.В., Рудніченко О.М.,
при секретарі: Білан К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 19 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ГІРФО Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстрації, -
У березні 2012 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1, успадкованого нею, та в якому вона зареєстрована та постійно проживає. В даному будинку проживає та зареєстрований також відповідач ОСОБА_3, який є її колишнім чоловіком, шлюб з яким розірвано 07.11.2011 року. Після розірвання шлюбу він є для неї сторонньою особою і його проживання порушує її права власника, оскільки він постійно зловживає спиртними напоями, застосовує фізичну силу до неї, влаштовує сварки та погрожує знищенням її майна, що знаходиться в будинку, в зв'язку з чим вона зверталася до Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області. Враховуючи, що між нею та відповідачем не укладався договір найму житлового приміщення і ОСОБА_3 на даний час не має законних підстав для реєстрації та проживання в даному будинку, який належить їй на праві власності, на підставі ч.1 ст.316, ч.1 ст.319, ст.379 ЦК України просила суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування вказаним житловим будинком та зобов'язати ГІРФО Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області зняти його з реєстрації в її будинку.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 19 квітня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду незаконним і необґрунтованим у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 26 червня 1982 року сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому Подільською сільською радою Баришівського району Київської області. Відповідач та позивач зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 з 1985 року.
Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано рішенням Баришівського районного суду Київської області від 07 листопада 2011 року, яке набрало законної сили (а.с. 8). Згідно витягу про державну реєстрацію прав КП КОР «Баришівське БТІ»16 січня 2012 року за позивачем ОСОБА_2 зареєстроване право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 1 листопада 1994 року (а.с. 15). Вказаний житловий будинок є спадковим майном, яке позивач успадкувала за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, виданим державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори 01.11.1994 року (а.с. 13-14).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним в будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно ч. 1, 2 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 вселився до спірного будинку в установленому законом порядку, тобто зі згоди колишнього власника будинку - матері позивача, набувши прав і обов'язків, передбачених ст. 156 ЖК України, тому має право користування цим житлом.
Також судом першої інстанції зазначено, що пред'явлення позову на підставі ч.1 ст. 316, ч. 1, 5, 7 ст. 319 ЦК України не можна визнати правильним, так як позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Житловий будинок АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_2 на праві власності внаслідок спадкування після смерті матері ОСОБА_5
Право користування житловим будинком АДРЕСА_1, виникло у відповідача ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_2 та зі згоди колишнього власника будинку ОСОБА_5 У зв'язку з розірванням шлюбу сімейні відносини у сторін припинилися, але їх припинення не передбачає позбавлення відповідача ОСОБА_3 права користування займаним приміщенням, що визначено ч. 4 ст. 156 ЖК України.
Можливість визнання особи, яка є членом сім'ї власника житла та яка проживає разом з ним, такою, що втратила право користування житлом, передбачена загальним правилом ч. 2 ст. 405 ЦК України - у разі відсутності такої особи понад один рік без поважних причин. Проте позивачем не зазначена вказана норма як правова підстава позову та відповідні обставини, а положення статей 316, 319 ЦК України, на які посилалася позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не врегульовують відносини щодо втрати права користування житлом, а визначають поняття права власності та здійснення його власником.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено. Викладені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й не спростовують правильність висновків суду.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 19 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: