Справа № Провадження №22-ц-3082/12 22-ц/1090/3745/12 Головуючий у І інстанції Віговський С.І.
Категорія36Доповідач у 2 інстанціїСеменцов
07.09.2012
Іменем України
25 червня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Воробйової Н.С.,
суддів: Семенцова Ю.В., Рудніченко О.М.,
при секретарі: Білан К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Чубинецька сільська рада Сквирського району Київської області, Буківська сільська рада Сквирського району Київської області, Сквирська районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання заповіту нікчемним та визнання права власності на спадковий будинок, -
У травні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкала в АДРЕСА_1. Після її смерті залишилося спадкове майно у виді будинку та земельної ділянки. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть причиною смерті спадкодавця була ішемічна хвороба серця, склероз, атеросклероз. Він є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері, оскільки у шлюбі вона не перебувала та інших дітей в неї не було. Звернувшись у шестимісячний строк до Сквирської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 дізнався, що спадкодавиця залишила заповіт на ім'я відповідача ОСОБА_2, яка є її племінницею та працює головою Чубинецької сільської ради Сквирського району. При житті його матір ніколи не повідомляла про посвідчення останнього заповіту, а навпаки, в 1999 та 2006 роках вона посвідчила заповіт в Чубинецькій сільській раді на його ім'я. Зазначав, що волевиявлення спадкодавиці завжди було єдине, щоб все майно успадкував саме він. Протягом всього життя він підтримував із матір'ю родинні відносини, щотижня відвідував її, забезпечував предметами побуту та допомагав по господарству.
Ознайомившись із заповітом, який складений на відповідача та посвідчений секретарем Буківської сільської ради Сквирського району, ОСОБА_3 побачив, що він посвідчений з порушенням вимог діючого законодавства. Зокрема, відповідно до ст. 1253 ЦК України, у випадках, встановлених абз. 3 ч. 2 ст. 1248 та ст. 1252 ЦК України, присутність не менше двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків. Крім того, вказані вимоги закону зазначені в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженої наказом № 22/5 Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року. При цьому, в тексті заповіту не відображено, що він прочитаний заповідачем вголос, а лише стоїть підпис.
Позивачу достовірно відомо, що спадкодавець не могла підписати заповіт особисто, так як за п'ять місяців до смерті вона зламала ногу та не могла ходити. Вважає, що при посвідченні заповіту було порушено вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України, згідно яких волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Він звертався до Білоцерківського МБТІ для отримання виписки з реєстру прав власності на нерухоме майно для послідуючого оформлення спадкового будинку в Сквирській районній державній нотаріальній конторі, але йому було відмовлено, посилаючись на п.п. 2.3, 3.3 тимчасового Положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.01.2003 року № 6/5 назва в редакції наказу Мін'юсту № 36/5 (20617-04 від 17.05.2004 року) та офіційний лист МУОУ щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна.
Тому просив суд: визнати заповіт, посвідчений 27 жовтня 2008 року секретарем Буківської сільської ради Сквирського району Київської області від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований в реєстрі за № 255 нікчемним; визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано заповіт, посвідчений секретарем Буківської сільської ради Сквирського району Київської області 27 жовтня 2008 року від імені ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 255 - нікчемним. Визнано за ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, що належав його матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку площею 3,3146 га, яка розташована на території Чубинецької сільської ради Сквирського району Київської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю серії KB № 032046, що належала його матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед інших питань вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Проте колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, - мати позивача ОСОБА_3, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 11). 27.10.2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось, і взагалі все, що буде їй належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_2. Заповіт посвідчений секретарем виконкому Буківської сільської ради Сквирського району Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 255 (а.с. 10).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 абзац 2 п. 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженої наказом № 22/5 Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року (чинної на час посвідчення заповіту), у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти (крім секретних). Пунктом 2 Інструкції передбачено, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення № 7 виконкому Буківської сільської ради Сквирського району Київської області від 13.04.2006 року, секретар виконкому сільської ради ОСОБА_5 визначена уповноваженою вчиняти нотаріальні дії при виконкомі Буківської сільської ради. Вказане також передбачено п.3 посадових обов'язків секретаря Буківської сільської ради Сквирського району Київської області, в якому вказано, що секретар сільської ради здійснює нотаріальні дії по сільській раді - веде журнал нотаріальних дій (а.с. 72-73, 74).
Ухвалюючи рішення про визнання правочину нікчемним, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець на період посвідчення заповіту була особою похилого віку, тяжко хворіла, не могла самостійно пересуватися, була прикута до ліжка, а також у спадкодавця були вади зі слухом та зором. За вказаних обставин суд вважав фізично неможливим підписання та прочитання спадкодавцем заповіту на момент його посвідчення. Крім того, в тексті заповіту відсутні записи, що свідчать про зачитування його вголос спадкодавцем чи особою, що проводила нотаріальну дію. На думку суду, секретарем Буківської сільської ради Сквирського району Київської області під час посвідчення заповіту ОСОБА_4 було порушено вимоги закону та Інструкції. Суд визнав заповіт нікчемним, оскільки при його посвідченні не дотримано форми (змісту) та порядку посвідчення заповіту.
Проте колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, що заповіт посвідчений секретарем виконкому Буківської сільської ради ОСОБА_5 з порушенням вимог закону.
Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4, причиною якої була ішемічна хвороба серця, склероз, атеросклероз, на яку послався суд першої інстанції як на доказ, як і її копія в матеріалах справи відсутня.
Посилаючись на тяжку хворобу, вади зі слухом та зору, суд не врахував, що в матеріалах справи такі відомості відсутні, а також відсутні взагалі будь-які дані щодо стану здоров'я спадкодавця.
Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, які спростовували показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, що спадкодавець ОСОБА_4 мала фізичні вади, через які б вона не могла прочитати чи підписати заповіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
З матеріалів справи вбачається, що заповіт ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Таборів Сквирського району Київської області, складений письмово 27 жовтня 2008 року о 10 год.35 хв. в с. Буки Сквирського району Київської області, в установленому порядку посвідчений секретарем Буківської сільської ради ОСОБА_5 Заповіт підписано ОСОБА_4 у присутності секретаря сільської ради. Особу заповідача встановлено, його дієздатність перевірено. Заповіт складено, посвідчено у двох примірниках та зареєстровано у реєстрі за № 255 (а.с. 149).
Отже підстави для визнання заповіту нікчемним, відповідно до ст. 1257 ЦК України, відсутні.
Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.
Відсутність запису у заповіті про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням виконавчого комітету сільської ради та причини цього не може бути підставою для визнання заповіту нікчемним, так як ці обставини не є порушенням вимог щодо форми заповіту та його посвідчення.
Висновки суду першої інстанції про необхідність посвідчення даного заповіту при свідках, відповідно до ч. 2 ст. 1248, ч. 2 ст. 1253, є помилковими.
Оскільки позовна вимога про визнання заповіту нікчемним не підлягає задоволенню, тому слід відмовити й у задоволенні вимоги про визнання в порядку спадкування права власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: