Справа № Провадження №22-ц-4504/12 22-ц/1090/6020/12 Головуючий у І інстанціїКоцюрба М.П.
Категорія36Доповідач у 2 інстанції Мережко
06.09.2012
Іменем України
30 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого - Мережко М.В.
Суддів - Оношко Г.М., Данілова О.М.
При секретарі -Соловйову А.В.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2012 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Лісниківської сільської ради , Управління Держкомзему Києво-Святошинського району , товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКЕР» , 3-я особа Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, зобов»язання видати державний акт.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
У листопаді 2011 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом .
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько -ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яку позивач прийняв у встановлений 6-ти місячний строк, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
До спадкового майна належить земельна ділянка розміром 0,0878 га ,зо знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 , бн ( урочище «Сесьове», з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства). За життя ОСОБА_3 отримав вказану земельну ділянку відповідно до рішення 1Х сесії У скликання Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 травня 2007 року № 18/51 , отримав технічну документацію із землеустрою на спірну земельну ділянку , однак державний акт не був виготовлений у зв»язку із смертю ОСОБА_3
Постановою Державного нотаріуса від 23 грудня 2010 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з підстав відсутності державного акту про право власності на земельну ділянку.
Позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку , як спадкову та зобов»язати видати йому державний акт на право власності на земельну ділянку .
Рішенням Києво- Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2012 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішенням , яким його вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом першої інстанції , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача - ОСОБА_3 Після смерті ОСОБА_3. відкрилася спадщина , яку позивач прийняв у встановлений 6-ти місячний строк, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
До спадкового майна , як вважає позивач ,належить земельна ділянка розміром 0,0878 га ,що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 , бн ( урочище «Сесьове», з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства ), оскільки за життя ОСОБА_3 отримав вказану земельну ділянку відповідно до рішення 1Х сесії У скликання Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 травня 2007 року № 18/51 , користувався вказаною ділянкою, отримав технічну документацію із землеустрою на спірну земельну ділянку , однак державний акт не був виготовлений у зв»язку із смертю ОСОБА_3
Постановою Державного нотаріуса від 23 грудня 2010 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з підстав відсутності державного акту про право власності на земельну ділянку.
Відповідно до ст..ст.328, 392, 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті ( ст.1218), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст..328) та власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує право власності.
Відповідно до ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1 ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.. 131 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року « Про судову практику у справах про спадкування »відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.
За таких обставин , вірним є висновок суду першої інстанції, що на момент відкриття спадщини , право спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку не було підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку або іншим правовстановлюючим документом ,оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку на ім.»я ОСОБА_3 не виготовлявся , а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Постановляючи рішення , суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у позові, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції , колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст..ст. 303, 307,308, 313 - 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
У х в а л и л а;
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді