Станично-Луганський районний суд Луганської області
Справа № 2-504/2011
іменем України
04.04.2012 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючої Дьоміної О.П.
при секретарях Тодоренко Є.В., Савченко К.Є.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Щербакової В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відновлення межі земельних ділянок та про повернення самовільно зайнятої частки земельної ділянки,-
30.03.2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з дійсним позовом в обґрунтування якого вказав наступне:
Позивач є власником приватизованої земельної ділянки, площею 0,1223 га, розташованої в АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту (1) на право власності на земельну ділянку. Власником ділянки, площею 0,1133 га, розташованої в АДРЕСА_2 суміжної з позивачем є відповідач. Ця ділянка належить ОСОБА_4 теж на підставі Державного акту (2) на право власності на земельну ділянку.
При виготовленні технічної документації із землеустрою щодо складання документів які посвідчують право власності на земельну ділянку та передачу її в приватну власність був складений Акт відновлення меж земельної ділянки в натурі та передачу межових знаків на зберігання від 16.07.2010 року. При цьому було виявлено порушення межі між земельними ділянками сторін по справі, а саме -місце розташування крапки №466, зафіксованої на Держакту (2), фактично зміщено на 1,48 метра в сторону ділянки позивача. ОСОБА_4 не погодився з тим, що з його боку є порушення межі між спірними ділянками.
Порушення зазначене вище було також зафіксовано і висновком комісії Миколаївської сільської Ради від 06.09.2010 року, про що теж був складений акт і відповідачу було рекомендовано встановити огорожу згідно свого Держакту, але ОСОБА_4 знову не погодився з висновком комісії і відмовився відновити межу між спірними ділянками відповідно до меж, зафіксованих в Державних актах, звільнивши тим самим частку земельної ділянки позивача. Відповідач встановив огорожу, яка фактично знаходиться на ділянці ОСОБА_3 і користується таким чином часткою ділянки позивача, конфігурація якої складає трикутник між крапкою №2010 і крапками №466 (це місце де фактично на цей час встановлена крапка №466 зміщена в бік ділянки позивача на 1,48 метрів та крапкою, де повинна бути розташована крапка №466 згідно з Держактом (2). Таким чином, на думку позивача, з боку відповідача має місце фактично самовільне зайняття частки його земельної ділянки.
У зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з цим позовом в якому просив суд відновити межу між земельною ділянкою, що належить йому, розташованою в АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, що належить відповідачу, розташовану в АДРЕСА_2 шляхом зміщення крапки №466 (відповідно до Держакту (2)) в бік ділянки відповідача та повернути йому частку земельної ділянки конфігурація якої складає трикутник між крапкою №2010 і крапками №466 (це місце де фактично на цей час встановлена крапка №466 зміщена в бік ділянки позивача на 1,48 метрів та крапкою, де повинна бути розташована крапка №466 згідно з Держактом (2), самовільно зайняту відповідачем. Крім того просив суд витребувати з відділу Держкомзему Станично-Луганського району технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки сторін по справі.
Під час розгляду справи в суді, позивач уточнив свої вимоги і остаточно просив суд відновити межу між земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою відповідача шляхом зміщення крапки №466 (відповідно до Держакту 2), розташовану по лінії тилу наприкінці городів, в сторону ділянки відповідача на 1,41 м. Визнати, що суміжна границя між ділянками сторін по справі проходить через крапки №3 /(2010), №2, згідно даних Держактів на право власності на земельні ділянки і далі через крапку №466, зміщену на 1,41 м. в сторону ділянки відповідача.
Також просив суд стягнути з відповідача на свою користь понесеним ним та документально підтверджені судові витрати.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 уточнений позов підтримали і просили суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 проти позову категорично заперечував, вважав, що жодним чином не порушував прав позивача, навпаки відновлював свої права, при цьому не заперечував того, що дійсно самовільно, без згоди ОСОБА_3, змістив огорожу між їх земельними ділянками в бік позивача приблизно на один метр, зробив він це тому що вважає, що при виготовленні його Державного акту на право власності на земельну ділянку була допущена помилка, щодо розміру і меж його ділянки.
Судом неодноразово протягом розгляду справи було роз'яснено відповідачу його право на звернення до суду з відповідним позовом, якщо він вважає, що його права, свободи та інтереси під час виготовлення документа, що посвідчує право власності на землю були порушені, але ОСОБА_6 цим правом не скористався.
Представник третьої особи, Миколаївської сільської Ради, Щербакова В.Ю., пояснила суду, що землевпорядником та представником земельної комісії Миколаївської сільської Ради, в присутності сторін по справі -власників земельних ділянок, були проведені вимірювання спірних ділянок в ході якого було встановлено, що довжина ділянки позивача з фасаду складає 16,10 м., а згідно Держакту -16,48 м.; з тилу -15,60 м., а згідно Держакту -17,53м. Довжина ділянки відповідача з фасаду складає 16,30 м., а згідно Держакту -16,43 м.; з тилу 16,10 м., а згідно Держакту -14,52 м. За результатами вимірювання був складений акт (а.с.88), який підписаний всіма присутніми, окрім ОСОБА_4, який від підпису та отримання акту у присутності двох свідків відмовився. Щербакова В.Ю. вважає, вимоги позивача законними, ОСОБА_6 не мав права самовільно зміщати огорожу в бік ділянки позивача, для цього не було жодних підстав, в теперішній час фактична площа його ділянки не відповідає площі, зазначеної в технічній документації.
Допитаний судом свідок -ОСОБА_5 пояснила, що мешкає поряд зі сторонами по справі. Дійсно відповідач самовільно переніс огорожу в бік позивача, незважаючи на те, що ОСОБА_3 був категорично проти цього. Позивач після того як придбав будинок, розташований на спірній ділянці жодним чином огорожу не переставляв.
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що раніше була головою Миколаївської сільської Ради, спір між сторонами по справі виник давно. Свідок неодноразово оглядала ділянки сторін, вирішуючи скаргу ОСОБА_3 і вважає, що відповідач встановив огорожу не вірно.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили суду, що є матір'ю та бабусею позивача відповідно, після того, як в 2003 році будинок по АДРЕСА_2 був придбаний, ОСОБА_8 огорожу не переносили, навпаки свідки пропонувала відповідачу обговорити те, як на думку останнього повинна проходити огорожа, але ОСОБА_4 від обговорення цього питання відмовлявся, а в 2009 році самовільно переніс в бік ділянки позивача огорожу приблизно на 1 метр.
Свідок ОСОБА_10 показала суду, що мешкає поруч з позивачем. Раніше будинками сторін по справі володіли інші особи і огорожі взагалі не було, була лише спільна доріжка. Свідок вважає, що коли спірна огорожа була встановлена відповідачем, позивач проти цього не заперечував.
Експерт Лісовцов С.О. суду пояснив, що безпосередньо ним була проведена судова будівельно-технічна експертиза, під час проведення якої було встановлено, що згідно з даними геодезичної зйомки фактична площа земельної ділянки ОСОБА_3 складає 1176 кв.м., яка в свою чергу не відповідає площі (в бік зменшення) зазначеної в технічній документації (Держакті на право власності на земельну ділянку). Це пов'язане зі значним зменшенням ширини ділянки по лінії тилу наприкінці городу на 1,88 м. з 17,53 м. -по Держакту, до 15,65 м. -по фактичному розміру на момент обстеження. Фактична площа земельної ділянки ОСОБА_6 згідно з даними геодезичної зйомки складає 1102 кв.м., що теж не відповідає площі ділянки, зазначеної в технічній документації -1133 кв.м. При цьому невідповідність фактичної площі ділянки відповідача документації на нього (Держакту) в сторону зменшення пов'язане зі значним зменшенням розрахункової довжина ділянки з встановленою огорожею як з боку ділянки АДРЕСА_1 на 4,37 м., так і з боку ділянки АДРЕСА_3 на 3,70 м. Огорожа ділянки відповідача з боку вулиці не встановлена відповідно до Держакту і тому не була врахована частка ділянки ОСОБА_6 з боку вулиці при визначенні площі. Експерт вважає, що з урахуванням частки ділянки відповідача з боку вулиці, переданої згідно Держакту, але не обмеженої на момент обстеження огорожею, площа ділянки складає 1186 кв.м., що не відповідає площі 1133 кв.м. -зазначеної в тех. документації.
-2-
Не відповідність фактичної площі ділянки ОСОБА_6 стосовно документації в бік збільшення пов'язане зі значним збільшенням ширини ділянки по тилу наприкінці городу на 1,41 м., з 14,52 м. згідно Держакту, до 15,93 м. -по фактичному розміру на момент обстеження. Як повинна проходити суміжна межа між ділянками сторін по справі зазначено експертом у висновку.
Заслухав сторони по справі та представника позивача, представника третьої особи, свідків і експерта, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного:
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 11 того ж кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.
Копія державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.12.2010 року свідчить про те, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 0,1223 га (л.д. 7).
Копія державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.08.1998 року свідчить про те, що відповідачу на праві власності належить земельна ділянка розташована по АДРЕСА_2, загальна площа якої становить 0,1133 га (л.д. 8, 71).
Акт комісії Миколаївської сільської Ради від 06.09.2010 року свідчить про те, що землевпорядником та членом земельної комісії Миколаївської сільської Ради, в присутності відповідача було встановлено, що згідно акту відновлення меж ділянки в натурі та передачі межових знаків на зберігання від 16.07.2010 року крапка №466 зміщена на 1,48 метрів і тому ОСОБА_6 було рекомендовано встановити огорожу згідно Держакту (а.с. 9).
Копія акту відновлення меж земельної ділянки в натурі та передачу межових знаків на зберігання від 16.07.2010 року свідчить про те, що представник ПП «Приватсервіс»у відповідності з рішенням Миколаївської сільської Ради від 30.04.2010 року за №26\9 про надання дозволу на приватизацію ділянки та згідно договору з землекористувачем ділянки ОСОБА_3 в присутності землевпорядника, депутата Миколаївської сільської Ради і суміжних землевласників -здійснено відновлення меж ділянки позивача з закріпленням межі межовими знаками в кількості 6 штук та передача їх власнику ділянки на постійне зберігання. Крім цього, при встановленні меж, було виявлено порушення міста розташування згідно Держакта суміжника ОСОБА_6, а саме: крапка №466 зміщена на 1,48 м. в бік ділянки позивача. ОСОБА_6 з цим не погодився, про що власноруч написав про це на самому акті (а.с. 10, 48).
Акт встановлення й узгодження зовнішньої межі ділянки та прийому-передачі межових знаків на зберігання свідчить про те, що представник ПП «Приватсервіс», позивач та землевпорядник склали цей акт щодо проведення встановлення в натурі межі ділянки позивача, загальна площа в акті зазначена 0,1249 га. (а.с. 11, 47).
Згідно повідомлення відділу Держкомзему у Станично-Луганському районі від 19.05.2011 року за №845 в архіві відділу відсутня документація із землеустрою на ім'я відповідача (а.с. 30-31).
Згідно копій технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку та передачу в приватну власність земельної ділянки для обслуговування і будівництва жилого будинку на землях Миколаївської сільської Ради від 15.11.2010 року за №35914 на ім'я ОСОБА_3 - остання була затверджена на 29 позачерговій сесії 5 скликання Миколаївської сільської Ради і позивачу була передана в приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1223 га, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с. 32-55).
Копії технічних паспортів від 15.07.1986 року та від 12.02.1998 року і договору купівлі-продажу від 17.03.1987 року свідчать про те, що відповідачу, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на праві власності належав АДРЕСА_2 (а.с. 59-67).
Копія акту спеціаліста з земельних питань Миколаївської сільської Ради від 18.06.1995 року свідчить про те, що ширина лицьової сторони ділянки відповідача складає 16,45 м., ширина за будинком -15,35 м., ширина з тильної сторони 15 м., дліна ділянки -70 м., загальна площа -1092 (а.с. 68, 80).
Згідно копії свідоцтва про смерть та копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом дружина відповідача ОСОБА_12 є спадкоємницею майна, що залишилось після смерті ОСОБА_13, а саме 1/3 частки будинку на земельній ділянці, норма якої буде встановлена після оформлення Держакту на землю і розташованого по АДРЕСА_2 (а.с. 69,70).
Згідно копій технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_2 для обслуговування і будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд на ім'я ОСОБА_6 -останній має на праві приватної власності ділянку в АДРЕСА_2 площею 0,1133 га (а.с. 81-86).
Копія акту та повідомлення спеціаліста 1 категорії землевпорядника Миколаївської сільської Ради від 06.07.2011 року за №491 та від 01.07.2011 року свідчать про те, що землевпорядником та представником земельної комісії Миколаївської сільської Ради, в присутності сторін по справі -власників земельних ділянок, були проведені вимірювання вказаних ділянок в ході яких було встановлено, що довжина ділянки позивача з фасаду складає 16,10 м., а згідно Держакту -16,48 м.; з тилу -15,60 м., а згідно Держакту -17,53м. Довжина ділянки відповідача з фасаду складає 16,30 м., а згідно Держакту -16,43 м.; з тилу 16,10 м., а згідно Держакту -14,52 м. За результатами вимірювання був складений акт (а.с.88), який підписаний всіма присутніми, окрім ОСОБА_4, який від підпису та отримання акту у присутності двох свідків відмовився (а.с. 87-88).
Додатком до рішення виконкому №97 від 28.07.1998 року підтверджується той факт, що за відповідачем була закріплена земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, площею 0,11 га (а.с. 89,97).
Копія рішення виконкому Миколаївської сільської Ради за №97 від 28.07.1998 року вказує на те, що відповідачу було надане право приватної власності на земельну ділянку згідно з додатком, зробивши запис в земельно-кадастровій книзі з наступною видачею Держактів на право приватної власності на землю, остаточне встановлення меж земельних ділянок провести при оформленні Держактів (а.с. 90,96).
У відповідності з висновком судової будівельно-технічної експертизи за №2553/23 від 27.02.2012 року - згідно з даними Держакту позивач є власником ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, площею 1223 кв.м. Згідно з даними Держакту відповідач є власником ділянки, розташованої в АДРЕСА_2 площею 1133 кв.м. По даним геодезичної зйомки фактична площа земельної ділянки ОСОБА_3 складає 1176 кв.м., яка в свою чергу не відповідає площі (в бік зменшення) зазначеної в технічній документації (Держакті на право власності на земельну ділянку). Це пов'язане зі значним зменшенням ширини ділянки по лінії тилу наприкінці городу на 1,88 м. з 17,53 м. -по Держакту, до 15,65 м. -по фактичному розміру на момент обстеження. Фактична площа земельної ділянки ОСОБА_6 згідно з даними геодезичної зйомки складає 1102 кв.м., що теж не відповідає площі ділянки, зазначеної в технічній документації -1133 кв.м. При цьому невідповідність фактичної площі ділянки відповідача документації на нього (Держакту) в сторону зменшення пов'язане зі значним зменшенням розрахункової довжини ділянки з встановленою огорожею як з боку ділянки АДРЕСА_1 на 4,37 м., так і з боку ділянки АДРЕСА_3 на 3,70 м. Огорожа ділянки відповідача з боку вулиці не встановлена відповідно до Держакту і тому не була врахована частка ділянки ОСОБА_6 з боку вулиці при визначенні площі. Експерт вважає, що з урахуванням частки ділянки відповідача з боку вулиці, переданої згідно Держакту, але не обмеженої на момент обстеження огорожею, площа ділянки складає 1186 кв.м., що не відповідає площі 1133 кв.м. -зазначеної в тех. документації. Не відповідність фактичної площі ділянки ОСОБА_6 стосовно документації в бік збільшення пов'язане зі значним збільшенням ширини ділянки по тилу наприкінці городу на 1,41 м., з 14,52 м. згідно Держакту, до 15,93 м. -по фактичному розміру на момент обстеження. Відповідно до технічної документації на спірні земельні ділянки суміжна межа між ними повинна проходити через крапки №1 та №3, крапки №2010, №466. При складанні даних натурних замірів з технічною документацією на ділянки сторін по справі експертом було виявлено порушення місця розташування крапки №466 відносно Держакта на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2, а саме: крапка №466 зміщена на 1,41 м. в бік ділянки позивача. Для усунення виявленого порушення крапка №466, розташована по лінії тилу наприкінці городів повинна бути зміщена на 1,41 м. в бік ділянки відповідача. Суміжна межа між ділянками сторін повинна проходити через крапки №№3(2010), крапку №2, у відповідності з даними Держактів на право власності на земельні ділянки сторін та далі через крапку №466, зміщену на 1,41 м. в бік ділянки відповідача (а.с.128А-136).
-3-
Статтею 91 Земельного кодексу України передбачені обов'язки власників земельних ділянок, в тому числі і не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.
Крім того, згідно зі ст. 152 зазначеного кодексу власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. При цьому захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі і шляхом визнання прав та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі за рішенням суду без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними -зазначено в ст. 212 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 103 Земельного кодексу України - власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Крім того, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.
При цьому стаття 106 Земельного кодексу України наголошує, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними.
Згідно з положеннями ст. 107 цього кодексу -основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Під час розгляду зазначеної цивільної справи, судом було встановлено, що сторони по справі є власниками суміжних земельних ділянок. Земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 належать позивачу та відповідачу відповідно на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку, зазначеними актами встановлена площа ділянок, визначені їх зовнішні межі. При цьому відповідач ОСОБА_6 в порушення діючого земельного законодавства самовільно змістив огорожу в бік ділянки позивача на 1,41 метра і тим самим порушив права ОСОБА_3, самовільно зайнявши частку його ділянки. Зазначене підтверджується як поясненнями позивача так і самого відповідача, крім того, дослідженими судом доказами - актом комісії Миколаївської сільської Ради від 06.09.2010 року, актом відновлення меж земельної ділянки в натурі та передачу межових знаків на зберігання від 16.07.2010 року, висновком судової будівельно-технічної експертизи за №2553/23 від 27.02.2012 року, а тому самовільно зайнята ОСОБА_6 частка земельної ділянки ОСОБА_3 підлягає поверненню останньому.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, за необхідне задовольнити уточнений позов ОСОБА_3 і відновити межу між земельними ділянками позивача та відповідача шляхом зміщення крапки №466 відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6, розташовану по лінії тилу наприкінці городів на 1,41 метр в бік земельної ділянки АДРЕСА_2. Крім того, встановити суміжну межу між ділянками сторін по справі через крапки №№3(2010), крапку №2 -у відповідності з Державними актами на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та далі через крапку №466 зміщену на 1,41 метр в бік земельної ділянки АДРЕСА_2.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема і витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.
Під час розгляду зазначеної справи в суді за клопотанням позивача була призначена і проведена судова будівельно-технічна експертиза, витрати за яку були сплачені позивачем, на підтвердження чого останній надав суду квитанцію до прибуткового касового ордеру за №11 від 28.12.2011 року про оплату геодезичних робіт з інвентаризації, координування меж та прив'язки до державної геодезичної мережі в сумі 1 500 грн. та квитанцію за №263 105 К від 28.02.2012 року за проведення експертизи в сумі 1 765,44 грн.
У відповідності зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки вимоги ОСОБА_3 визнані судом такими, що підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне, згідно зі ст. 88 ч.1 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім та документально підтверджені судові витрати в сумі 3 310,94 грн. (8,50+37+1 500+1 765,44)
Керуючись ст. ст. 91, 152, 212, 103, 106, 107 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208-209, 212-214 ЦПК України суд, -
Уточнений позов ОСОБА_3 задовольнити.
Відновити межу між земельною ділянкою ОСОБА_3, розташованої в АДРЕСА_1 та земельною ділянкою ОСОБА_4, розташованої в АДРЕСА_2 шляхом зміщення крапки №466 відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6, розташовану по лінії тилу наприкінці городів на 1,41 метр в бік земельної ділянки АДРЕСА_2
Встановити суміжну межу між земельною ділянкою ОСОБА_3, розташованої в АДРЕСА_1 та земельною ділянкою ОСОБА_4, розташованої в АДРЕСА_2 через крапки №№3(2010), крапку №2 -у відповідності з Державними актами на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та далі через крапку №466 зміщену на 1,41 метра в бік земельної ділянки АДРЕСА_2
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 3 310,94 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Головуюча: