Станично-Луганський районний суд Луганської області
Справа № 2-1386/2011
іменем України
15.05.2012 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючої Дьоміної О.П.
при секретарях Тодоренко Є.В., Савченко К.Є., Водолазової Н.В.
представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа -ТОВ «фірма «Східукрторг»про встановлення факту мешкання однією родиною без реєстрації шлюбу, про визнання автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1\2 частку автомобіля, визнання недійсною довіреності, визнання недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання угоди удаваною, визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля та визнання права приватної власності на автомобіль,-
08.12.2011 року до суду з позовом звернулась ОСОБА_3, в обґрунтування якого вказала наступне:
Позивачка разом з відповідачем ОСОБА_8 мешкали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.08.2002 року по 30.10.2009 рік, вели спільне господарство мали спільний бюджет. 30.10.2009 році вони зареєстрували шлюб. Від спільного життя мають сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. 04.04.2008 року вони на спільні кошти в кредит придбали автомобіль ВАЗ 211540. Кредитний договір був укладений з ОСОБА_4, перший внесок був в розмірі 9 625 грн. Протягом з 04.04.2008 року по жовтень 2009 року вони за рахунок спільних коштів виплатили кредит в сумі 22 423,25 грн. Позивачка працювала на базарі, продавала продукти харчування та більшість внесків за кредит здійснювала вона. Крім того, в неї в банку був валютний вклад під 10% річних, щомісячно вона отримувала по 2-3 000 грн. і ці гроші також йшли на погашення кредиту. Відповідач ОСОБА_4 постійної роботи не мав, існував за рахунок випадкових заробітків, але таке життя їх влаштовувало. Протягом з 01.11.2009 та по кінець серпня 2011 року за спільні кошти ними були здійснені платежі за кредитним договором в сумі 45 908, 75 грн., а всього виплачено 68 312 грн.
ОСОБА_3 вважає, що вищезазначений автомобіль, придбаний в кредит є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4, це цінна для родини річ, оскільки вони тривалий час збирали гроші для його придбання, відмовляли собі у різних інших речах.
Відповідач ОСОБА_4 05.08.2011 року під час управління зазначеним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння здійснив ДТП і 13.09.2011 року згідно постанови суду був позбавлений права керування транспортними засобами на два роки за ст. ст. 124, 130 ч.1 КУпАП.
Потім позивачці стало відомо, що її чоловік ОСОБА_4 без її відома та згоди продав автомобіль. Він за рахунок спільних коштів родини, в тому числі і за рахунок грошей, які позивачка взяла в борг особисто 23.08.2011 року погасив кредит, а 25.08.2011 року оформив генеральну довіреність на ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і цим документом уповноважив зазначених осіб продати зареєстрований на його ім'я автомобіль, зняти його з обліку і продати від його імені.
Позивачка зверталась до суду з позовом 06.09.2011 року і просила накласти на спірний автомобіль арешт, 16.09.2001 року транспортний засіб був арештований. ОСОБА_3 стало відомо, що 15.10.2011 року до ТОВ «фірма «Східукрторг» звернувся ОСОБА_6 з проханням оформити договір купівлі-продажу спірного автомобіля згідно довіреності, виданої на його ім'я ОСОБА_4 і після цього автомобіль був проданий ОСОБА_5 Позивачка вважає, що спірний транспортний засіб в теперішній час знаходиться у відповідачів ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_5 порядна людина і після того, як він дізнався, що цей автомобіль арештований він відмовився його купувати та передавати за нього гроші. Позивачка ОСОБА_3 своєму чоловікові ОСОБА_4 ні письмової, ні усної згоди на продаж транспортного засобу не давала.
У зв'язку з чим ОСОБА_3 й звернулась до суду з цим позовом в якому просила суд визнати автомобіль ВАЗ 211540, дн НОМЕР_1, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 спільним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнати за нею право власності на 1\2 частку вказаного автомобіля; встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період з 01.01.2004 року по 30.10.2009 рік ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати недійсною довіреність від 26.08.2011 року, видану ОСОБА_4 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і засвідчену нотаріально; визнати недійсною угоду купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 211540, дн НОМЕР_1, 2008 року випуску від 15.10.2011 року у філії №1 ТОВ «фірми «Східукрторг»укладену між ОСОБА_6, який діяв по довіреності від імені ОСОБА_4 і ОСОБА_5; витребувати зазначений автомобіль з чужого незаконного володіння від ОСОБА_7 на свою користь та стягнути з ОСОБА_4 на її користь судовий збір в сумі 352,40 грн. (а.с.2-10).
Під час розгляду вищезазначеної справи в суді, до початку її розгляду по суті до суду з зустрічним позовом звернувся ОСОБА_7, тертя особа - ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності, засвідченої приватним нотаріусом 26.08.2011 року, зареєстровану під №292; визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 26.08.2011 року згідно якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7 купив автомобіль ВАЗ 211540, дн НОМЕР_1, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 та визнання права приватної власності на зазначений транспортний засіб за ОСОБА_7
В обґрунтування якого вказав, що 20.08.2011 року він від ОСОБА_11 дізнався про те, що ОСОБА_4 продає пошкоджений автомобіль, зустрівшись з останнім ОСОБА_7 дізнався, що цей транспортний засіб був придбаний в кредит і є борг за кредитом в розмірі 30 000 грн. Також йому стало відомо, що ОСОБА_4 05.08.2011 року керуючим цим транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння скоїв ДТП і в теперішній час автомобіль з пошкодженнями знаходиться на штрафмайданчику. ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_12 оглянули транспортний засіб і з'ясували, що він дійсно був пошкоджений, а саме були розбиті: ліве переднє крило, передній бампер, ліва стойка, лівий привод, ліва ступиця, пошкоджений моторний відсік та інші дрібні пошкодження. ОСОБА_7 вирішив придбати цю машину для того, щоб відновити та продати і домовився з ОСОБА_4 про ціну -30 000 грн. Батько ОСОБА_7 -ОСОБА_6 дав сину 15 000 грн. на придбання цього автомобіля. 26.08.2011 року в приміщенні банку ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_13 передав ОСОБА_4 30 000 грн. для того, щоб останній здійснив повне погашення кредиту і отримав листа від банку щодо зняття заборони на відчуження. При цьому ОСОБА_4 власноруч написав про це розписку. Після погашення кредиту та зняття заборони на відчуження автомобіля 26.08.2011 року ОСОБА_4 видав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 довіреність строком на три роки, яка була посвідчена нотаріально і згідно якої ОСОБА_6 мали право від імені ОСОБА_4 продати машину. При цьому ОСОБА_4 не заявляв ОСОБА_7 про те, що цей автомобіль не належить йому особисто і є спільною власністю подружжя, ОСОБА_7 вважав, що це особиста річ ОСОБА_4, оскільки і технічний паспорт і кредитна угода були оформлені на ім'я останнього.
-2-
Після оформлення довіреності посвідченої нотаріально, ОСОБА_7 за власні кошти повністю відремонтував автомобіль, усунув пошкодження і 15.10.2011 року вартість автомобіля згідно звіту склала 35 232,34 грн. 08.09.2011 року ОСОБА_6 зняв цей транспортний засіб з обліку. Дійсно ОСОБА_5 намагався придбати цей автомобіль, але договір купівлі-продажу був анульований і в теперішній час машина знаходиться у ОСОБА_7 Оскільки ОСОБА_4 фактично продав йому машину, але при цьому по практиці, що склалася договір купівлі-продажу не був укладений, замість нього ОСОБА_4 26.08.2011 року видав нотаріально посвідчену довіреність та написав розписку, ОСОБА_7 і просив суд визнати недійсною цю довіреність та визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 26.08.2011 року, згідно з яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7 придбав у нього автомобіль ВАЗ 211540, дн НОМЕР_1, 2008 року та визнати за ОСОБА_7 право власності на вказаний транспортний засіб (а.с.78-80).
Ухвалою суду від 17.01.2012 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа -ТОВ «фірма «Східукрторг»про встановлення факту мешкання однією родиною без реєстрації шлюбу, про визнання автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1\2 частку автомобіля, визнання недійсною довіреності, визнання недійсною угоду купівлі-продажу автомобіля та витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічний позов ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання довіреності недійсною, визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля та визнання права приватної власності на автомобіль були об'єднані в одне провадження (а.с.109).
04.05.2012 року ОСОБА_7 уточнив свій зустрічний позов і остаточно просив суд визнати удаваним правочином довіреність від імені ОСОБА_4 на ім.'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 26.08.2011 року та визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 26.08.2011 року, згідно з яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7 придбав у нього автомобіль ВАЗ 211540, дн НОМЕР_1, 2008 року та визнати за ОСОБА_7 право власності на вказаний транспортний засіб (а.с.3-4,Т.2).
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтримала свої позовні вимоги, пояснила, що з 01.08.2002 року по 30.10.2009 року мешкала однією сім'єю без шлюбу разом з ОСОБА_4 30.10.2009 року вони зареєстрували шлюб та мешкали разом фактично до вересня 2011 року. В 2008 році вони отримали кредит для придбання автомобіля, кредитний договір був оформлений на ОСОБА_4, але всі виплати за ним фактично здійснювала вона. 05.08.2011 року ОСОБА_4 приховав від неї той факт, що скоїв ДТП та те, що автомобіль отримав пошкодження і без її згоди продав спірний транспортний засіб. ОСОБА_3 вважає, що її чоловік погасив кредит за кошти які були взяті нею в борг у ОСОБА_14, тобто вкрав їх. У зв'язку з чим просила суд задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Уточнений зустрічний позов ОСОБА_7 вона не визнала, просила в його задоволенні відмовити повністю.
Представник ОСОБА_3 -ОСОБА_1 вимоги останньої повністю підтримав, пояснив, що ОСОБА_4 згідно діючого законодавства не мав права без згоди дружини відчужувати автомобіль і просив позов ОСОБА_3 задовольнити, а ОСОБА_7 в задоволенні його зустрічного позову відмовити за необгрунтованністю.
ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 визнав частково, підтвердив той факт, що дійсно з 01.08.2002 року мешкав однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_3, вони вели спільне господарство, від спільного життя мають сина. 30.09.2009 року уклали шлюб. Дійсно в квітні 2008 роки в кредит ними був придбаний автомобіль ВАЗ 211540, кредитний договір був оформлений на його ім'я. Перший внесок зроблений ним та потім за кредит теж платив він і його батьки. ОСОБА_3 працювала на базарі, а він спочатку паркувальником, потім таксистом, крім того їздив до м. Москви на заробітки.
05.08.2011 року він скоїв ДТП, внаслідок чого автомобіль був пошкоджений, а саме: були розбиті ліве переднє крило, передній бампер, ліва стойка, лівий привод, ліва ступиця, пошкоджений моторний відсік та інші дрібні пошкодження. ОСОБА_4 вирішив продати транспортний засіб, оскільки необхідно було погашати кредит, відремонтувати свій автомобіль та виплатити суму власнику автомобіля який теж був учасником ДТП, винним в скоєнні якого було визнано ОСОБА_4 Внаслідок чого ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_7 про те, що останній купить у нього за 30 000 грн. цей автомобіль. 26.08.2011 року ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_13 в приміщенні банку передав йому 30 000 грн. для того, щоб останній здійснив повне погашення кредиту і отримав листа від банку щодо зняття заборони на відчуження. При цьому ОСОБА_4 власноруч написав про це розписку. Після погашення кредиту та зняття заборони на відчуження автомобіля 26.08.2011 року ОСОБА_4 видав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 довіреність строком на три роки, яка була посвідчена нотаріально і згідно якої ОСОБА_6 мали право від імені ОСОБА_4 продати машину, але фактично відбулася угода купівлі-продажу, по якій ОСОБА_4 продав автомобіль ОСОБА_7 При цьому ОСОБА_4 дійсно не повідомив ОСОБА_7 про те, що цей автомобіль був придбаний під час спільного проживання з ОСОБА_3, яка в теперішній час є його дружиною.
Уточнений зустрічний позов ОСОБА_7 ОСОБА_4 визнав повністю проти нього не заперечував.
ОСОБА_7 проти позову ОСОБА_3 категорично заперечував, пояснив, що в серпні 2011 року він дізнався від ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_4 продає пошкоджений автомобіль. Зустрівшись з ОСОБА_4 ОСОБА_7 дізнався, що цей транспортний засіб був придбаний в кредит і є борг за кредитом в розмірі 30 000 грн. Також йому стало відомо, що ОСОБА_4 05.08.2011 року керуючим цим транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння скоїв ДТП і в теперішній час автомобіль з пошкодженнями знаходиться на штрафмайданчику. ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_12 оглянули транспортний засіб і з'ясували, що він дійсно має пошкодження: розбиті ліве переднє крило, передній бампер, ліва стойка, лівий привод, ліва ступиця, пошкоджений моторний відсік та інші дрібні пошкодження. ОСОБА_7 вирішив придбати цю машину для того, щоб відновити її і продати, домовився з ОСОБА_4 про ціну -30 000 грн. Батько ОСОБА_7 -ОСОБА_6 дав йому 15 000 грн. на придбання цього автомобіля. 26.08.2011 року в приміщенні банку ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_13 передав ОСОБА_4 30 000 грн. для того, щоб останній здійснив повне погашення кредиту і отримав листа від банку щодо зняття заборони на відчуження. При цьому ОСОБА_4 власноруч написав про це розписку. Після погашення кредиту та зняття заборони на відчуження автомобіля 26.08.2011 року ОСОБА_4 видав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 довіреність строком на три роки, яка була посвідчена нотаріально і згідно якої ОСОБА_6 мали право від імені ОСОБА_4 продати машину, але фактично насправді відбулася угода купівлі-продажу автомобіля, згідно якої ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7 купив у нього спірний транспортний засіб. При цьому ОСОБА_4 не заявляв ОСОБА_7 про те, що цей автомобіль не належить йому особисто і є спільною власністю подружжя, ОСОБА_7 вважав, що це особиста річ ОСОБА_4, оскільки і технічний паспорт і кредитна угода були оформлені на ім'я останнього. Після чого ОСОБА_7 повністю відремонтував автомобіль за власні кошти і станом на 15.10.2011 року його вартість згідно звіту склала 35 232,34 грн. 08.09.2011 року ОСОБА_6 зняв цей транспортний засіб з обліку. 15.10.2011 року була оформлена угода купівлі-продажу цього автомобілю з ОСОБА_5, але потім стало відомо, що він знаходиться під арештом і договір купівлі-продажу був анульований, в теперішній час машина знаходиться у ОСОБА_7
ОСОБА_7 свій уточнений зустрічний позов повністю підтримав і просив суд його задовольнити.
-3-
Представник ОСОБА_7 -ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_3 заперечувала, просила суд в його задоволенні відмовити, а уточнений зустрічний позов ОСОБА_7 задовольнити.
ОСОБА_6 вимоги ОСОБА_3 не визнав, зустрічний позов ОСОБА_7 підтримав, при цьому пояснив, що дійсно влітку 2011 року його син ОСОБА_7 повідомив йому, що збирається купити автомобіль, але пошкоджений, після ДТП. ОСОБА_6 попросив сина уважно оглянути машину, домовитися про ціну та отримати розписку. ОСОБА_7 оглянув транспортний засіб і разом з ОСОБА_4 вони поїхали до банку, де ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 30 000 грн., а останній написав йому розписку. Після чого ОСОБА_4 повністю погасив кредит і автомобіль на евакуаторі був доставлений ОСОБА_7 26.08.2011 року ОСОБА_4 видав на його ім' та на ім'я ОСОБА_7 довіреність строком на три роки, яка була посвідчена нотаріально і згідно якої ОСОБА_7 мали право від імені ОСОБА_4 продати машину, але фактично мала місце угода купівлі-продажу машини, яку ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7 купив. Після чого ОСОБА_7 повністю відремонтував автомобіль і станом на 15.10.2011 року його вартість згідно звіту склала 35 232,34 грн. 08.09.2011 року ОСОБА_6 зняв цей транспортний засіб з обліку. 15.10.2011 року була оформлена угода купівлі-продажу цього автомобілю з ОСОБА_5, але потім стало відомо, що він знаходиться під арештом і договір купівлі-продажу був анульований, в теперішній час машина знаходиться у ОСОБА_7
Від відповідача ОСОБА_5 на адресу суду надійшла заява в якій він просив суд розглянути справу за його відсутності, підтвердив, що фактично не є власником спірного транспортного засобу (а.с.122).
Від представника третьої особи ТОВ «фірма «Східукторг»А.М. Горбаньова надійшла заява в якій він просив вирішити цю справу за відсутністю представника фірми (а.с.153).
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що тривалий час знає подружжя ОСОБА_4, з серпня 2002 року. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що вони придбали в кредит автомобіль. 30.10.2009 року зареєстрували шлюб, а до цього жили разом в цивільному шлюбі. В грудні 2009 року придбали будинок в смт. Станиця Луганська. В серпні 2011 року ОСОБА_3 їздила до своєї матері, а її чоловік ОСОБА_4 скоїв ДТП, а потім без її згоди продав автомобіль.
Свідок ОСОБА_18 підтвердила в суді, що давно знає ОСОБА_3, мешкає поруч з нею. З 2002 по 2009 рік ОСОБА_3 мешкала з ОСОБА_4 в цивільному шлюбі, потім вони зареєстрували шлюб. В 2008 році придбали в кредит автомобіль, кредитний договір оформили на ОСОБА_4, але кредит фактично платила ОСОБА_3 Крім того в 2009 році вони придбали будинок в смт. Станиця Луганська. В серпні 2011 року свідок на прохання ОСОБА_3 була присутня при тому, як остання брала в борг у ОСОБА_14 70 000 грн. для придбання модуля на ринку та погашення кредиту, про що була написана розписка. Потім ОСОБА_3 поїхала до своєї матері, а коли повернулась, то повідомила свідку про те, що в неї пропали гроші, зверталась чи з цього приводу до органів внутрішніх справ, свідку невідомо. На думку свідка родина ОСОБА_3 припинила спільно мешкати приблизно в вересні 2011 року.
Свідок ОСОБА_19 показала суду, що знає ОСОБА_3 з 2000 року. З серпня 2002 року по жовтень 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мешкали в цивільному шлюбі, а потім його зареєстрували, від спільного життя вони мають сина. В 2008 році вони в кредит придбали автомобіль. Фактично, на думку свідка, родину утримувала ОСОБА_3, а ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, лікувався в наркологічному диспансері. В 2009 році вони придбали будинок в смт. Станиця Луганська і мешкали там. Свідок їздила до них гостювати, допомагала робити ремонт. Крім того ОСОБА_19 була свідком того, як ОСОБА_3 23.08.2011 року брала в борг у ОСОБА_14 70 000 грн. для придбання модуля, та як казала ОСОБА_3 -для погашення кредиту за автомобіль. Потім ОСОБА_3 поїхала відпочивати, а коли повернулась, то повідомила свідку про те, що її чоловік ОСОБА_4 без її відома продав машину.
Свідок ОСОБА_20 теж підтвердив той факт, що приблизно з серпня 2003 року ОСОБА_4 мешкають разом в цивільному шлюбу, в них є син, в 2009 році вони офіційно зареєстрували шлюб. ОСОБА_4 їздив до м. Москва на заробітки. Свідку відомо, що вони придбали в кредит автомобіль. Крім того, він був свідком коли ОСОБА_3 брала у ОСОБА_14 гроші в борг. ОСОБА_3 казала, що на ці гроші купить модуль та погасить кредит. 15.09.2011 року свідок дізнався, що ОСОБА_4 попав в аварію, а потім продав автомобіль.
Свідок ОСОБА_13 пояснив в суді, що ОСОБА_7 наприкінці літа 2011 року мав намір придбати автомобіль, свідок їздив з ним та з ОСОБА_4 в банк, де останній отримав від ОСОБА_7 гроші та погасив кредит, перед цим вони заїжджали до батька ОСОБА_7 який дав останньому 15 000 грн. на придбання автомобіля. Після того, як ОСОБА_4 за гроші ОСОБА_7 погасив кредит і вони отримали довідку, то всі разом їздили до нотаріуса, де ОСОБА_4 оформив на ОСОБА_7 та його батька довіреність, крім того ОСОБА_4 писав ОСОБА_7 розписку. Потім автомобіль забрали зі штрафмайданчика та на евакуаторі, оскільки він був розбитий, привезли до ОСОБА_7 додому.
Свідок ОСОБА_11 підтвердив в суді, що ОСОБА_4 з весни 2011 року став мешкати зі свідком поруч в смт. Станиця Луганська, при цьому ОСОБА_3 він жодного разу не бачив. В серпні 2011 року ОСОБА_4 запропонував йому придбати в нього машину, оскільки він потратив в ДТП і йому необхідні були гроші. Свідок розповів про це ОСОБА_7, останній приїжджав до ОСОБА_4, оскільки хотів оглянути машину, але як з'ясувалась, вона знаходилась на штрафмайданчику, крім того, за неї потрібно було погасити кредит. ОСОБА_4 бажав продати її за 30 000 грн.
Свідок ОСОБА_12 показав в суді, що ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_7 з метою продати автомобіль для того, щоб погасити кредит та оплатити штрафмайданчик. Свідок разом з вказаними особами в серпні 2011 року їздив на штрафмайданчик щоб оглянути машину, автомобіль був пошкоджений, а саме: розбиті ліве переднє крило, передній бампер, ліва стойка, лівий привод, ліва ступиця, пошкоджений моторний відсік та інші дрібні пошкодження. ОСОБА_3 бажав отримати за автомобіль 30 000 грн.. Транспортний засіб був пошкоджений, не на ходу, його на евакуаторі привезли додому до ОСОБА_7. ОСОБА_4 казав свідку, що має дружину та сина, але з ними вже приблизно півроку разом не мешкає.
Свідок ОСОБА_22 пояснив в суді, що є батьком ОСОБА_4, підтвердив той факт, що його син мешкав у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 приблизно з 2003 року, потім вони розписалися та мешкали разом до січня 2011 року. ОСОБА_4 працював таксистом, а ОСОБА_3 на базарі. В 2008 році вони в кредит придбали автомобіль, перший внесок, приблизно 9 500 грн. оплатив ОСОБА_4 грошима, які йому подарували свідок з матір'ю, потім за кредит сплачував свідок, останній раз в лютому 2011 року. Дійсно ОСОБА_4 потрапив в аварію та вирішив продати машину і за придбані гроші погасити кредит.
Свідок ОСОБА_23 пояснила, що ОСОБА_4 є її сином, дійсно він мешкав у цивільному шлюбу разом з ОСОБА_3 з 2002 року, в 2003 році в них народився син, в 2009 році вони офіційно зареєстрували шлюб и припинили спільне мешкання в січні 2011 року, оскільки ОСОБА_4 поїхав до м. Москва на заробітки. Спільних грошей в них не було, свідок з чоловіком їм допомагали, ОСОБА_4 працював таксистом, паркувальником, а ОСОБА_3 працювала на базарі. В 2008 році у кредит ОСОБА_4 придбав автомобіль, цей кредит виплачував він та його батько. Після того, як ОСОБА_4 потрапив в аварію, в них вже не було можливості виплачувати кредит.
Вислухавши сторони та їх представників, третю особу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
-4-
У відповідності зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 11 того ж кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.
Копія свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 від 30.10.2009 року підтверджує той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 30.10.2009 року (а.с.13).
Копія свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 11.02.2010 року свідчить про те, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 записані його батьками (а.с.12).
Копіями доручень, посвідчених нотаріально підтверджується те, що 08.07.2003 року та 25.06.2005 року ОСОБА_24 і ОСОБА_25 уповноважували ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знімати з обліку та продавати автомобілі (а.с.15,16).
Згідно копії розписки від 23.08.2011 року ОСОБА_3 з метою придбання модуля на базарі отримала в борг у ОСОБА_14 70 000 грн. в присутності свідків ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_26 (а.с.17).
Копіями анкети-заяви клієнта на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет», договором «Автопакет»№ПК105\08-05 від 04.04.2008 року та графіком погашення кредиту підтверджується той факт, що 04.04.2008 року ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 38 480 грн. для придбання автомобіля ВАЗ 211540, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, кредит був наданий з терміном погашення до 20.04.2013 року (а.с.20-21,26, 96).
Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 04.04.2008 року вказує на те, що автомобіль ВАЗ 211540, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с.27, 50, 105).
Копіями договорів строкового банківського вкладу №546647 від 24.07.2008 року та додаткової угоди до вказаного договору підтверджується те, що на ім.'я ОСОБА_3 в ВАТ КБ «Надра»був відкритий строковий банківський вклад (депозит) в сумі 6 000 доларів США (а.с.22-23).
Згідно постанови Станично-Луганського районного суду від 13.09.2011 року ОСОБА_4 був визнаний винним за ст. ст. 124, 130 ч.1, 36 КУпАП та йому було призначення стягнення у вигляді 2 років позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів (а.с.24, 99).
Копія нотаріально посвідченої довіреності від 26.08.2011 року підтверджує те, що ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продати належний йому автомобіль марки ВАЗ 211540, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, для цього вказаним особам було надано право незалежно один від одного керувати вищевказаним автомобілем, зняти його з обліку в Державтоінспекції у разі необхідності, встановлювати на свій розсуд умови його продажу, укласти договір купівлі-продажу, отримати гроші за проданий автомобіль, подавати від імені ОСОБА_4 заяви, в тому числі і про сімейний стан, отримувати необхідні довідки та документи, укладати договори страхування, отримувати страхові відшкодування, розписуватися за ОСОБА_4, сплачувати мито, податки та інші платежі, бути представниками в органах ДАІ та в інших органах питань проходження технічного нагляду, виконувати інші дії, пов'язані з виконанням повноважень за цією довіреністю (а.с.25, 94).
Згідно повідомлення директора ТОВ «фірма «Східукрторг»від 10.11.2011 року за №65 - 15.10.2011 року у філію №1 ТОВ «фірма «Східукрторг»звернувся ОСОБА_6 з метою оформлення продажу автомобіля ВАЗ 211540 ОСОБА_5 згідно довіреності виданої ОСОБА_4 26.08.2011 року.
Згідно з нормативними документами угода купівлі-продажу оформлюється лише у випадках зняття з обліку транспортного засобу в органах ДАЇ для реалізації на території України. 08.09.2011 року ОСОБА_6 зняв з реєстрації, а 15.10.2011 року продав зазначений автомобіль. Про те, що на транспортний засіб був накладений арешт фірмі не було доведено до відома (а.с.28).
Згідно звіту про оцінку транспортного засобу №78\10 від 15.10.2011 року -ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21154, кузов № НОМЕР_2 на момент оцінки складає 35 232 грн. (а.с.29, 103-104).
У відповідності з довідкою-рахунком НОМЕР_6 від 15.10.2011 року філії №1 ТОВ «фірма «Східукрторг»- легковий автомобіль ВАЗ 21154, кузов НОМЕР_2 був знятий з обліку для реалізації в межах України 08.09.2011 року та проданий ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності, ОСОБА_5 15.10.2011 року (а.с.30, 51, 95, 123).
Оригінали та копії закупівельного акту №15 від 15.03.2010 рок, накладної від 16.01.2011 року, товарного чеку №000168 від 05.05.2011 року, накладної від 10.04.2010 року за №175, товарного чеку №12 від 15.03.2010 року, товарного чеку від 10.12.2009 року свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час спільного мешкання ремонтували спірний автомобіль ВАЗ 21154, кузов НОМЕР_2 та витрачали на це спільні кошти (а.с.31-37).
Оригінал розписки від 25.08.2011 року вказує на те, що ОСОБА_4 отримав 30 000 грн. від ОСОБА_7 за проданий ним автомобіль ВАЗ 211540, д/н НОМЕР_1. Розрахунок за вказаний автомобіль проведений в повному обсязі, претензій до покупця ОСОБА_4 не має (а.с.93).
Згідно квитанції №446 від 26.08.2011 року ОСОБА_4 був здійснений платіж в розмірі 26 099,36 грн. -погашення кредиту згідно договору №ПК105\08-05-2748518072-0000782875-829600 (а.с.97, 105).
Згідно повідомлення начальника відділення №5 філії ПАТ «Комерційний банк «Надра»ЛРУ від 26.08.2011 року за №135\11-05 - ОСОБА_4 виконав свої зобов'язання в повному обсязі перед ПАТ «Комерційний банк «Надра»за кредитним договором «Автопакет»№ПК105/08-05 від 04.04.2008 року у зв'язку з чим банком була знята заборона на відчуження легкового автомобілю, що належить ОСОБА_4, прийнятого в залог в забезпечення повернення грошових коштів (а.с.98).
Відповідно до картки обліку транспортного засобу, що належить індивідуальному власнику на автомобіль марки ВАЗ 211540, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 -договір купівлі-продажу від 15.10.2011 року був анульований згідно заяви (а.с.90, 106).
При розгляді зазначеної справи судом було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно мешкали однією сім'єю без шлюбу з 01.01.2004 року по 30.10.2009 рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народився син ОСОБА_28, а 30.10.2009 року вони зареєстрували шлюб. Під час спільного мешкання родина ОСОБА_4 вирішила отримати кредит на придбання автомобіля і 04.04.2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра»був укладений кредитний договір №ПК105\08-05 згідно з яким були виділені кошти в сумі 38 480 грн. для придбання автомобіля ВАЗ 211540, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Кредитний договір був укладений строком до 20.04.2013 року зі сплатою відсотків в розмірі 17,6% річних. Зазначений кредит виплачувався родиною ОСОБА_4 до початку 2011 року. Потім відносини між подружжям розладились і в січні 2011 року ОСОБА_4 виїхав на заробітки до РФ м. Москва, остаточно повернувся в липні 2011 року. 05.08.2011 року ОСОБА_4 на автошляху КПП «Красна Талівка-Луганськ»в порушення вимог п. 2.9 ПДР керував спірним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння і виїхав на смугу зустрічного руху внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21093, д/н НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_29, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 13.09.2011 року ОСОБА_4 згідно постанови суду був визнаний винним за ст. ст. 124, 130 ч.1 КУпАП та йому було призначене стягнення у відповідності зі ст. 36 КУпАП у вигляді 2 років позбавлення права керування всіма видами
-5-
транспортних засобів. Після зазначеного ДТП автомобіль ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1 був пошкоджений, а саме: розбиті ліве переднє крило, передній бампер, ліва стойка, лівий привод, ліва ступиця, пошкоджений моторний відсік та інші дрібні пошкодження і знаходився на штрафмайданчику. ОСОБА_4 їздив до РФ на заробітки, але грошей заробляв недостатньо і кредит в повному обсязі не сплачувався. Оскільки після ДТП спірний автомобіль отримав ушкодження і знаходився на штрафмайданчику, крім того ОСОБА_4 необхідно було сплачувати кредит та заборгованість, що виникла по ньому внаслідок несвоєчасних платежів, останній вирішив продати транспортний засіб ОСОБА_7 за 30 000 грн. При цьому дружині ОСОБА_3 про свої наміри продати автомобіль не повідомив, її згоди на продаж цінного майна -транспортного засобу не отримав. 25.08.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було досягнуто усної домовленості щодо продажу спірного автомобілю, на підтвердження чого ОСОБА_4 видав на ім'я ОСОБА_7 розписку. 26.08.2011 року ОСОБА_4 оформив довіреність на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6, згідно якої уповноважив останніх осіб продати автомобіль марки ВАЗ 211540, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1
Вищезазначене підтверджується поясненнями сторін по справі, дослідженими судом письмовими доказами та показаннями свідків.
Згідно зі ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі і проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Встановлення цього факту в даному випадку необхідно для вирішення питання про розподіл спільно набутого майна.
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 (ст.ст.60-74) цього кодексу -зазначено в частині 2 вищевказаної статті.
Згідно з главою 8 СК України «Право спільної сумісної власності подружжя», ст. 60 СК України -майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, що виключені з цивільного обороту. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя -зазначено в ч. ч. 1 та 3 ст. 61 СК України.
Стаття 63 зазначеного кодексу наголошує, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Зі змісту вказаної статті слідує, що кожен з подружжя має рівне право на володіння, користування та розпорядження майном.
Суд, перевіривши обставини спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, докази на підтвердження цієї обставини, вважає доведеним факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без шлюбу з 01.01.2004 року по 30.10.2009 рік. Крім того, судом встановлено, що за час спільного проживання родина ОСОБА_4 придбала автомобіль ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1, який відповідно до діючого СК України необхідно визнати таким, що належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_4. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають рівні права на володіння, користування та розпорядження цим транспортним засобом, оскільки іншої домовленості між ними встановлено не було.
У відповідності з ППВС України від 21.12.2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»п.22 -поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Стаття 69 СК України вказує на те, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У відповідності зі ст. 372 ЦК України -майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст. 70 цього кодексу в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суду не надано доказів про наявність домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо права на спірний автомобіль і тому суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частку автомобіля ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1.
У відповідності зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі і доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд не погоджується з доводами позивачки ОСОБА_3 про те, що нотаріально посвідчена довіреність від 26.08.2011 року згідно якої ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продати автомобіль марки ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1 повинна бути визнана недійсною лише з тих підстав, що нотаріусом повинні були бути роз'яснені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 положення ст. ст. 65, 72 СК України і всі зазначені особи повинні були про це знати, а цього зроблено не було і тому ОСОБА_3 позбавлена права користування автомобілем (а.с.7), оскільки на думку суду письмовий дозвіл іншого подружжя на видачу генеральної довіреності не потрібен, видача довіреності є односторонньою угодою, а не договором, якщо видача довіреності і підпадає під договір, то вона все одно не підпадає під поняття «розпорядження майном», між тим ст. 65 СК України зачіпає питання укладання одним з подружжя договорів, стосовно саме розпорядження майном, але довіреність не «переносить»право власності на повіреного. В наслідок видачі довіреності на відчуження майна не відбувається розпорядження цим майном, при видачі довіреності довіритель уповноважує представника на укладання договору і тому видача довіреності не потребує згоди іншого подружжя. Довіреність дійсно може підтверджувати наявність усного договору поруки між довірителем та повіреним, але це не дає підстав вважати, що такий договір спрямований на відчуження майна і підпадає під дію ст. 65 СК України. Предметом такого договору є не майно, а дії повіреного, пов'язані в представництвом інтересів довірителя. Сама по собі довіреність не створює юридичних наслідків, які можуть порушити права ОСОБА_3, її право власності на спірний автомобіль видачею довіреності не порушується. Відповідно до угоди по видачі генеральної довіреності не можуть бути застосовані положення ч. 3 ст. 65 СК України. Письмовий дозвіл іншого подружжя на видачу генеральної довіреності не потрібен, але такий дозвіл необхідний при укладанні повіреним договору купівлі-продажу автомобіля, право на відчуження якого він отримав. Оскільки діючи від імені довірителя та в його інтересах повірений має право здійснювати лише ті дії, які уповноважений здійснювати сам довіритель, а згідно ч. 3 ст. 65 СК України останній має право укладати договори стосовно цінного майна (до якого належить і автомобіль) лише зі згоди другого подружжя.
Таким чином вимоги ОСОБА_3 стосовно визнання недійсною довіреність від 26.08.2011 року видану ОСОБА_4 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та завірену нотаріально задоволенню не підлягають.
-6-
Як і не підлягають задоволенню й вимоги ОСОБА_3 стосовно визнання недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1, здійснену 15.10.2011 року у філії №1 ТОВ «фірма «Східукрторг»між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності та ОСОБА_5, оскільки судом встановлено, що зазначений договір на момент розгляду справи в суді анульований. Це підтверджується поясненнями ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, заявою ОСОБА_5 та копією картки обліку транспортного засобу, що належить індивідуальному власнику на автомобіль марки ВАЗ 211540, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, в якій зазначено - договір купівлі-продажу від 15.10.2011 року був анульований згідно заяви (а.с.90, 106).
Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 стосовно того, що 23.08.2011 року вона взяла в борг у ОСОБА_14 70 000 грн. для придбання модуля на базарі та для погашення кредиту і саме з цих грошей ОСОБА_4 погасив заборгованість за кредитним договором №ПК105/08-05 від 04.04.2008 року, викравши в неї 30 000 грн., оскільки копія розписки надана позивачкою свідчить про те, що 70 000 грн. були зайняті нею у ОСОБА_14 лише для придбання модуля на базарі (а.с.17), крім того будь яких доказів (вирок суду, що набрав законної сили), які б підтверджували факт скоєння ОСОБА_4 злочину, а саме крадіжки грошей суду не надано.
Розглядаючи вимоги ОСОБА_7 по уточненому зустрічному позову, суд приходить до наступного:
Судом вже було встановлено, що 04.04.2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали автомобіль марки ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1, кошти на купівлю якого були отримані у кредит, наданий ОСОБА_4 ВАТ КБ «Надра»відповідно до кредитного договору №ПК105\08-05 від 04.04.2008.
25.08.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було досягнуто усної домовленості щодо продажу вищезазначеного автомобілю, на підтвердження чого ОСОБА_4 видав на ім'я ОСОБА_7 розписку, згідно якої отримав 30 000 грн. від ОСОБА_7 за проданий ним автомобіль ВАЗ 211540, д/н НОМЕР_1. Розрахунок за вказаний автомобіль проведений в повному обсязі, претензій до покупця ОСОБА_4 не мав (а.с.93).
Згідно пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вони не оформили належним чином договір купівлі-продажу автомобілю, оскільки вказаний автомобіль був взятий ОСОБА_4 у кредит. Тому, було вирішено, що 26.08.2011 року ОСОБА_7 дасть ОСОБА_4 30 000 грн. для погашення заборгованості за кредитом.
Як вбачається з листа начальника відділення №1205 ПАТ КБ «Надра»від 09.04.2012 року за №45\19-58 ОСОБА_4 оформив 04.04.2008 року у відділенні №5 філії ВАТ «КБ «Надра»ЛРУ кредит на придбання легкового автомобілю за договором ПК105/08-05 в сумі 38 480 грн., кредит був погашений достроково 26.08.2011 року (а.с.176).
На підтвердження фактичного продажу автомобілю ОСОБА_4 оформив довіреність на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6, згідно якої уповноважив останніх осіб продати належний йому автомобіль марки ВАЗ 211540, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, для цього вказаним особам було надано право незалежно один від одного керувати вищевказаним автомобілем, зняти його з обліку в Державтоінспекції у разі необхідності, встановлювати на свій розсуд умови його продажу, укласти договір купівлі-продажу, отримати гроші за проданий автомобіль, подавати від імені ОСОБА_4 заяви, в тому числі і про сімейний стан, отримувати необхідні довідки та документи, укладати договори страхування, отримувати страхові відшкодування, розписуватися за ОСОБА_4, сплачувати мито, податки та інші платежі, бути представниками в органах ДАІ та в інших органах питань проходження технічного нагляду, виконувати інші дії, пов'язані з виконанням повноважень за цією довіреністю (а.с.25, 94).
Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який було вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Зі змісту цієї статті слідує, що удавані правочини вчиняються з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді мали на увазі.
Отже завжди має місце укладання двох правочинів: реального, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки та правочину, вчиненого для приховування реального. Удаваний правочин завжди нікчемний, і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує. Сторони, здійснюючи удаваний правочин, маскують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі, як в даному конкретному випадку -правочин видачі генеральної довіреності на автомобіль з правом його продажу приховує правочин купівлі-продажу цього автомобіля.
Частина 2 ст. 235 ЦК України зазначає, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Таким чином, реальний (прихований) правочин може бути дійсним або недійсним. Якщо правочин, який сторони насправді вчинили, відповідає вимогам закону, відносини сторін регулюються правилами, що його стосуються. Якщо ж правочин, який сторони насправді вчинили, суперечить законодавству, суд виносить рішення про визнання недійсним цього правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочинів такого типу.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», а саме пунктом 25 передбачено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Як вбачається із наданих до суду документів та пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 -ОСОБА_7 26.08.2011 року у ОСОБА_4 придбав за 30 0000 грн. автомобіль марки ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1. Зазначений автомобіль був пошкоджений, а саме: розбиті ліве переднє крило, передній бампер, ліва стойка, лівий привод, ліва ступиця, пошкоджений моторний відсік та інше. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не оформили належного договору купівлі -продажу автомобілю, а вирішили оформити даний правочин шляхом надання нотаріально завіреної довіреності на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6, щодо права розпоряджатися даним автомобілем, а так само продати його. Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що вказані особи фактично уклали договір купівлі-продажу автомобілю, а довіреність видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_6, є лише удаваним правочином, з метою приховати інший правочин, а саме договір купівлі-продажу. Вчинення сторонами удаваного правочину не тягне за собою наслідків у вигляді визнання його недійсним, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети -приховати інший правочин, що бажають досягти обидві сторони, то й до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їхня внутрішня воля і який вони насправді вчинили.
Таким чином вимоги ОСОБА_7 про визнання удаваним правочином видачу довіреності ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 26.08.2011 року підлягають задоволенню.
Що ж стосується вимог ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 26.08.2011 року, згідно з яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7 придбав у нього автомобіль ВАЗ 211540, дн НОМЕР_1, 2008 року та визнання за ОСОБА_7 права власності на вказаний транспортний засіб суд не може з ними погодитися і вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
-7-
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», а саме пунктом 25 передбачено, що якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.
Відповідно до ст. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У відповідності зі ст. 65 СК України -дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Частина 2 цієї статті вказує на те, що дружина та чоловік має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (невисока вартість предмета договору, спрямованість договору на задоволення побутових потреб особи).
Зі змісту частини 3 цієї статті слідує, що для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Таким чином договори з іншими особами щодо цінного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, мають укладатися за їхньою спільною згодою. При відчуженні цінного майна одним із подружжя згода іншого на укладання договору не може засвідчуватися мовчанням, вона має бути письмовою.
Стаття 215 ЦК України наголошує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в тому числі і ч. 1 ст. 203 ЦК України.
При цьому ч. 1 ст. 206 ЦК України наголошує, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін повинна повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Таким чином, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 211540, дн НОМЕР_1, 2008 року не може бути визнаний дійсним та за ОСОБА_7 не можливо визнати право власності на нього, оскільки він суперечить діючому законодавству, а саме при його укладанні була порушена ст. 65 СК України і згоди дружини ОСОБА_4 на продаж спірного цінного майна -автомобіля, як того вимагає ч. 3 цієї статті отримано не було.
Зі змісту ст. 386 ЦК України слідує, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Стаття 387 зазначеного кодексу вказує на те, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тобто в даному випадку власник, що не володіє своїм майном має право пред'явити позов до не власника, який незаконно ним заволодів.
Судом при розгляді справи було встановлено, що автомобіль ВАЗ 211540, дн НОМЕР_1, 2008 року належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судом за ОСОБА_3 визнано право власності на ? частку вказаного автомобіля, який в теперішній час знаходиться у ОСОБА_7 без відповідної правової підстави, а тому вимоги ОСОБА_3 щодо витребування зазначеного транспортного засобу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому будь яких вимог з боку ОСОБА_4 щодо вказаного автомобілю не висувалось, але суд вважає за необхідне роз'яснити йому його право на звернення до суду з позовом щодо поділу майна (автомобіля), що є об'єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ОСОБА_3 судом задоволений частково, то відповідно до положень ст. 88 цього кодексу, необхідно стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 в рівних частках судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме по 78,31 грн. з кожного (352\6*4=234,93/3=78,31).
Крім того, зустрічний позов ОСОБА_7 теж підлягає задоволенню частково і тому відповідно до ст. 88 цього кодексу необхідно стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в рівних частка судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме по 58,66 грн. з кожного (352\3*1=117,33\2 =58,66).
Керуючись ст. ст. 203, 206, 2015, 235, 328, 386, 387 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70, 74 СК України, ППВС України від 06.11.2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», ППВС України від 21.12.2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд ,-
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без шлюбу з 01.01.2004 року по 30.10.2009 рік.
Визнати автомобіль ВАЗ 211540, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 таким, що належить на праві спільної сумісно власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частку автомобіля ВАЗ 211540, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Витребувати автомобіль ВАЗ 211540, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 з володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 в рівних частках судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме по 78,31 грн. з кожного.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за необгрунтованністю.
Зустрічний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.
Визнати удаваним правочином видачу довіреності ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 26.08.2011 року.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в рівних частка судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме по 58,66 грн. з кожного.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_7 відмовити за необгрунтованністю.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Головуюча: