Справа № 2а-383/12/1213
28 серпня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
Головуючого - Кравченко Н.О. ,
при секретарі - Гусєвій К.І., Савченко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ленінської районної в м. Луганську ради, Управління Держкомзему в м. Луганську Луганської області, третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правового акту протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі 24.10.2011 року звернулися до суду з позовом до Ленінської районної в місті Луганську ради про визнання протиправним рішення Ленінської районної в м. Луганську ради від 28.09.2009 року № 353/3 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та рішення Ленінської районної в м. Луганську ради від 28.09.2009 року № 353/3 про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, та зобов'язання Управління Держкомзему в м. Луганську Луганської області скасувати державні акти на право власності на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_5 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, в обґрунтування якого зазначили, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Луганська від 28.05.1991 року №137/47 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Луганська від 11.07.1995 року №161/18 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка площею 200 кв.м. за рахунок земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 200 кв.м. за рахунок земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Луганська від 09.12.2003 року №78/274 позивачам передано безоплатно у приватну власність раніше виділену земельну ділянку загальною площею 0,1000 кв. м. за адресою - АДРЕСА_3.
Рішенням сесії Ленінської районної у м. Луганську ради від 28.09.2009 року №353/3 ОСОБА_4 передана у власність земельна ділянка площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням сесії Ленінської районної у м. Луганську ради від 28.10.2008 року №269/225 ОСОБА_5 передана у власність земельна ділянка площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Позивачі зазначили, що всі роки вони користувалися вказаною земельною ділянкою, розпочали будівництво житлового будинку, про рішення про виділення земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони дізналися лише у березні 2001 року, вказаними рішеннями порушуються її права по отриманню земельної ділянки у власність та просили суд визнати протиправним рішення Ленінської районної в м. Луганську ради від 28.09.2009 року № 353/3 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та рішення Ленінської районної в м. Луганську ради від 28.09.2009 року № 353/3 про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, та зобов'язати Управління Держкомзему в м. Луганську Луганської області скасувати державні акти на право власності на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_5 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не зявилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві, поясненнях на заперечення відповідача, просили позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача Ленінської районної в м. Луганську ради проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення проти позову, у яких, посилаючись на законність прийнятого рішення, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, в судове засідання не зявився.
Представник відповідача - управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області в судове засідання свого представника не направив, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові заперечення проти позову.
Третя особа ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечувала, надала суду письмові заперечення проти позову, у яких, посилаючись на законність прийнятого рішення, просила відмовити в задоволенні позовних вимог, в судове засідання не зявилась.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
При таких обставинах, згідно вимог ст. 128 КАС України суд розглядає справу у відсутність осіб, що не з'явилися на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши представника позивача, позивача, перевіривши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно із ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 КАСУ, суд вирішує справи відповідно до Конституції України та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Частиною 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною 1 статті 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним окружним адміністративним судам.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2010 по справі № 1-6/2010 від 01.04.2010 р., Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
В аспекті конституційного подання положення частини 1 ст. 143 Конституції України, згідно з якими, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворення ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань, органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 12 Земельного Кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності - треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 КАСУ, стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності"- слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно із ст. 70 КАСУ, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Приписами ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, якою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Стаття 81 ЗК України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у постійне користування.
Умовами статті 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами, здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема - у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом, один раз по кожному виду використання.
Стаття 118 ЗК України зазначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У відповідності до ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою такий акт визнається недійсним.
Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів. Реєстрація суб'єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею. Організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
Як вбачається зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада, в межах своїх повноважень, приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Статтею 114 Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування та зазначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законом України зупиняється у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 р. із змінами, внесеними з постановою Пленуму ВСУ від 19.03.2010 р. № 2 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді справ" - при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.
Суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Луганська від 28.05.1991 року №137/47 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Луганська від 11.07.1995 року №161/18 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка площею 200 кв.м. за рахунок земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 200 кв.м. за рахунок земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2. Згідно п. 2 вказаного рішення встановлена норма землі "10,00 кв.м." по АДРЕСА_3. (а.с. 87). Тобто пунктом 2 вказаного рішення зменшено норму землі для земельної ділянки по АДРЕСА_3. Враховуючи те, що пункт 2 суперечить пункту 1 рішення, суд критично ставиться до положень пункту 2.
Рішенням сесії Ленінської районної у м. Луганську ради від 09.12.2003 року №78/274 (а.с. 88) позивачам передано у приватну спільну сумісну власність земельну ділянку шляхом приватизації площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3.
Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано відповідачів (а.с. 88) звернутися до землевпорядної організації для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та заповнення державного акту на право власності на землю.
Позивачами не надано суду жодного доказу виконання вимог пункту 2 вказаного рішення, тобто позивачі на протязі 8 років не встановили межі земельної ділянки в натурі, що не заперечувалося в судовому засіданні.
Пунктом 3 вказаного рішення передбачено, що "Гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2 у разі зміни площі земельної ділянки при встановлені меж в натурі (на місцевості) звернутися до Ленінської районної ради для внесення змін в дане рішення". (а.с. 88). Тобто рішенням сесії Ленінської районної у м. Луганську ради від 09.12.2003 року №78/274 передбачена можливість фактичної зміни площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, до отримання позивачами акту на права власності, та така обставина (зміна площі) є підставою саме для внесення змін до рішенням сесії Ленінської районної у м. Луганську ради від 09.12.2003 року №78/274. Вказане положення рішення є відомим позивачам, вони його не оскаржили.
Рішенням сесії Ленінської районної у м. Луганську ради від 28.09.2009 року №353/3 ОСОБА_4 передана у власність земельна ділянка площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням сесії Ленінської районної у м. Луганську ради від 28.10.2008 року №269/225 ОСОБА_5 передана у власність земельна ділянка площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Згідно Рішення Ленінської районної у м. Луганську ради 5 скликання від 18.08.2008 року № 248/44 рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради від 28.05.1991 року № 137/13 " про надання земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 визнано таким, що втратило чинність (а.с.91).
Усі вищевказані рішення на сьогодні є чинними.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Позивачі не надали суду відповідних та належних доказів суду протиправності вказаних рішень.
Керуючись ст. ст. 2,9,10,11,17,18,86,70-72,159-162 КАС України, ст. 81,116,118 ЗК України суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ленінської районної в м. Луганську ради, Управління Держкомзему в м. Луганську Луганської області, третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правового акту протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено 28 серпня 2012 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в 10-ти денний строк з дня проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.О. Кравченко