Справа № 2-1174/2011р.
06.09.2012 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - Бошкова І.Д.;
за участю: секретаря - Міхайліченко В.О.;
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за добросовісним набувачем, -
Відповідач, ОСОБА_2, у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить суд розглянути справу за його відсутності.
Позивач, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій вказав, що підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, просив суд розглянути справу за його відсутності.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина України -ОСОБА_1, серії НОМЕР_1; копія паспорту громадянина України -ОСОБА_2, серії НОМЕР_2; копія договору купівлі-продажу житлового будинку від 12.01.2009р.; копія розписки від 12.01.2009р.; копія рішення Ренійського районного суду від 22.08.2011р.; копія витягу КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію прав від 24.10.2011р. № 31772808; копія технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1, який складений 24.10.2011р.; квитанція про сплату судового збору.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі рішення Ренійського районного суду від 22 серпня 2011р. відповідачу ОСОБА_2, на праві приватної власності (1/1 частина), належить житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1. Позивач звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача, зазначивши, що 12 січня 2009р. між ним та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж вищезазначеного житлового будинку за 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. В той же день вони уклали відповідний письмовий договір. Позивач передав відповідачу гроші, а відповідач передав позивачу ключі від домоволодіння. Пізніше, позивач дізнався, що відповідач на момент укладення договору не набув право власності на це нерухоме майно. На момент укладення зазначеного договору відповідач тільки оформляв право власності на зазначений житловий будинок у відповідних органах, після своєї матері ОСОБА_3. Рішення Ренійського районного суду Одеської області, яким було визнано право власності на 1/1 частину вищевказаного будинку за відповідачем, відповідач отримав лише 22 серпня 2011 р., яке було зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.10.2011 р. Тобто, фактично позивач придбав житловий будинок з надвірними спорудами у особи, яка не мала права його відчужувати. Позивач декілька разів пропонував відповідачу вже після реєстрації права власності за ним, посвідчити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку, але відповідач ухилявся від його нотаріального посвідчення. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
По-перше, враховуючи вищевикладене, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право. А якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього (ст.330 ЦК України).
Так, ст.388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленого для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Згідно ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Так, позивач, як добросовісний набувач, у відповідності ст.330 ЦК України набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, придбавши у відповідача це нерухоме майно, яке відповідач фактично не мав права відчужувати. У відповідності ст.388 ЦК України, судом було встановлено, що майно придбане позивачем у відповідача не було загублене власниками, не було вкрадено та не вибувало з володіння власників або особи, якій було передано майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом, а тому воно не може бути витребувано у позивача.
По-друге, як вже вище зазначалося, між позивачем та відповідачем, була досягнута домовленість про купівлю-продаж вищезазначеного будинку, згідно якої відповідач продав, а позивач купив житловий будинок АДРЕСА_1. Всі умови договору сторонами були виконані, окрім однієї: договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, що є обов'язковим і як вимагає того закон. Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута взаємо згода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму грошей, продавець передав покупцю документи, нерухомість в натурі. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються: договором купівлі-продажу від 12 січня 2009р., розпискою ОСОБА_2. від 12.01.2009р.
Згідно ст.220 ЦК України договір, укладений із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин.
Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу житлового будинку була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу передані гроші, позивачу -об'єкт нерухомості, яким він на теперішній час користується, проте через нотаріальне не посвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. На теперішній час звернення за оформленням договору купівлі-продажу в нотаріальному порядку є неможливим, оскільки прохання позивача з цього приводу відповідачем не сприймаються.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч.3ст.334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідача щодо житлового будинку, встановленні права на нерухомість у позивача як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, за позивачем як за добросовісним набувачем.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 16, 220, 328, 330, 334, 388, 397, 657 ЦК України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити.
2. Визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1
3. Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 12 січня 2009р., житлового будинку АДРЕСА_1, згідно із яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок АДРЕСА_1, за 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. - визнати дійсним.
4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 який складається з: літ. «А»- житловий будинок -загальною площею -77, 40 кв.м. житловою площею -62,80 кв.м., літ. «Г»- вбиральня, 1-2 -огорожа, 3 -споруда.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Строк оскарження рішення в апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області - 10 днів з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.Д. Бошков