04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
27.08.2012 № 58/157-40/440
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Кропивної Л.В.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Чуприні І.В.,
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 27.08.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Локомотив-10» на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2012 (підписане 21.05.2012),
у справі № 58/157-40/440 (суддя - Пінчук В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»
до Житлово-будівельного кооперативу «Локомотив-10»
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі
343 261, 75 грн,
Публічне акціонерне товариство «Екостандарт» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Локомотив-10» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 343 261, 75 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Локомотив-10» на користь Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» 224 659, 11 грн боргу, 58 081, 97 грн інфляційних витрат, 15 578, 50 грн 3% річних, 2 983, 19 грн державного мита, 205, 10 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 28-31, 71-74 том 3).
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2011 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва (а.с. 116-118 том 3).
Під час розгляду справи по суті позивачем в порядку ст. 22 ГПК України було подано пояснення № 09/юр/259 від 15.05.2012, в якому останній зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 86 609, 75 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 5 941, 94 грн інфляційної складової боргу, 2 276, 01 грн 3% річних, 3 432, 62 грн державного мита та 236, 00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 124-130 том 5).
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2012 у справі № 58/157-40/440 позов задоволено, присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Локомотив-10» на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» 86 609, 75 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 5 941, 94 грн збитків від інфляції, 2 276, 01 грн 3% річних, 3 432, 62 грн державного мита та 236, 00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив «Локомотив-10» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що нарахування позивачем заборгованості за теплову енергію відбувалося на підставі Постанови НКРЕ України № 1726 від 14.12.2010, яка не набрала чинності, оскільки не пройшла реєстрацію в Міністерстві юстиції України.
Крім того, заявник зазначає, що суд, задовольняючи частково позовні вимоги, всупереч ст. 44 ГПК України неправомірно постановив стягнути повністю з відповідача судові витрати.
Згідно проведеного автоматизованого розподілу справи № 58/157-40/440 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Рудченко С.Г., судді - Поляк О.І., Кропивна Л.В.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 у зв'язку із припиненням повноважень судді Поляк О.І. та обранням її на посаду судді Вищого господарського суду України було внесено зміни до складу колегії суддів у даній справі замість судді Поляк О.І. призначено суддю Синицю О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 відновлено Житлово-будівельному кооперативу «Локомотив-10» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2012, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 27.08.2012 за участю уповноважених представників сторін.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 змінено склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Кропивної Л.В. та Мальченко А.О.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.
Представник позивача через відділ документального забезпечення суду подав відзив № 09/юр/477 від 22.08.2012, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, що між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», яке перейменовано в подальшому на Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль», яке в подальшому перейменовано на Закрите акціонерне товариство «Екостандарт» (енергопостачальна організація/позивач) та Житлово - будівельним кооперативом «Локомотив - 10» (покупець/відповідач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 450080 від 01.06.1999, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, яку відповідач зобов'язувався оплачувати своєчасно та в повному обсязі. Визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється за приладами обліку та згідно договірних навантажень з урахуванням середньодобовому температурному перепаду (а.с. 11-13 том 1).
Згідно п. 6.4, п. 6.5 договору відповідач щомісячно з 12-го по 14-е число отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табулеграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця. Розрахункові документи відповідач отримує у позивача під підпис уповноваженої особи.
Судом першої інстанції вірно було встановлено, що облік спожитої теплової енергії виконувався згідно показників приладів обліку, встановлених на межі балансової належності відповідача в порядку п. 5.1 договору, відповідно до яких відповідачем спожито теплову енергію у кількості 6 517, 96108 Гкал, з яких 20, 0000 Гкал - наповнення мережною водою та 6 497,96108 Гкал - спожита теплова енергія у вигляді гарячої води на опалення та гаряче водопостачання.
Вартість спожитої теплової енергії розраховувалась відповідно до тарифів, встановлених законодавством у спірний період, застосування яких було узгоджено між сторонами Угодами про зміни і доповнення договору на постачання теплової енергії (а.с. 46-51 том 2).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено, а відповідачем спожито у період з 01.04.2008 по 01.11.2008 та з 01.12.2008 по 01.03.2011 теплову енергію загальною вартістю 838 472, 24 грн, що підтверджується обліковими картками (табулеграмами) фактичного споживання теплової енергії.
Відповідач сплатив за спожиту у спірний період теплову енергію 751 862, 49 грн, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 86 609, 75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість у сумі 86 609, 75 грн.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Також відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було встановлено вище, факт поставки та отримання теплової енергії підтверджується що підтверджується обліковими картками (табулеграмами) фактичного споживання теплової енергії.
Скасовуючи попередні судові рішення, Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи господарський спір, суд першої інстанції не врахував вимог ст.ст. 257, 267 Цивільного кодексу України і не звернув уваги на доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 2-3 том 2).
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 25.03.2011, про що свідчить відмітка на першому аркуші позовної заяви, а тому, оскільки позовний період починається з 01.04.2008, позивач звернувся до суду в межах загального трирічного строку.
Посилання відповідача на застосування позивачем недійсних тарифів, колегією суддів відхиляється з огляду на те, що вартість спожитої теплової енергії розраховувалась відповідно до тарифів, встановлених законодавством у спірний період, застосування яких було узгоджено між сторонами Угодами про зміни і доповнення договору на постачання теплової енергії (а.с. 46-51 том 2), крім того, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими затверджено тарифи, на підставі яких були внесені зміни до договору та здійснено позивачем розрахунок заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію.
За таких обставин, дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи відсутність доказів повної сплати грошових коштів за отриману теплову енергію, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 86 609, 75 грн.
Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманої теплової енергії за договором позивачем були нараховані 5 941, 94 грн інфляційної складової боргу та 2 276, 01 грн 3% річних.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія, перевіривши розрахунок суду позивача, вважає його вірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 5 941, 94 грн інфляційної складової боргу та 2 276, 01 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає 948, 28 грн державного мита, а тому, оскільки доводи відповідача в цій частині є обґрунтованими, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення 3 432, 62 грн державного мита.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для зміни рішення місцевого господарського суду порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу «Локомотив-10» на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2012 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2012 у справі № 58/157-40/440 - зміні.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Локомотив-10» на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2012 задовольнити частково.
2. Рішення господарського міста Києва від 17.05.2012 у справі № 58/157-40/440 змінити, зменшивши розмір державного мита до 948, 28 грн.
3. В іншій частині рішення господарського міста Києва від 17.05.2012 у справі № 58/157-40/440 залишити без змін.
4. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.
5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
6. Копію постанови надіслати учасникам апеляційного провадження.
7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Кропивна Л.В.
Мальченко А.О.