"29" серпня 2012 р. Справа № 5023/2309/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Шутенко І.А.
при секретарі -Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача -Хлопузян Р.Д. (за дов. № 2-33од від 22.08.2012 р.);
відповідача -Алісултанова І.Б. (за дов від 26.09.2011 р. № 01-62юр/7232),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 2355 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.12 р. у справі № 5023/2309/12
за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування", с. Ч.Донець
до АК "Харківобленерго" м. Харків
про стягнення 101841,39 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 101841,39 грн., з яких 99866,83 грн. сума основного боргу, 1434,18 грн. - пеня, 262,79 грн. - інфляційні, 227,58 грн. - 3 % річних та покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 3/14/09 від 14.09.2009 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2012 р. у справі № 5023/2309/12 (суддя Пономаренко Т.О.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з АК "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00153146) основний борг в сумі 99866,83 грн., пеню в сумі 1434,18 грн., інфляційні в сумі 262,79 грн., 3% річних в сумі 227,58 грн., судовий збір в сумі 2036,83 грн.
Відповідач з прийнятим у справі рішенням не погодився, у зв'язку з чим подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального (ст. ст. 629, 530, 903, 901, 613 ЦК України, ст. 180 ГК України, Методіки обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України 12.06.2008, зареєстрованої в Мінюсті України 08.08.2008 р. за № 732/1523) та процесуального (ст. 4-2, 41 ГПК України) права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012 р. у справі № 5023/2309/12 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.
В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, 14.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3/14/09 про спільне використання технологічних електричних мереж терміном до 31.12.2012 року (а.с.82-84).
Відповідно до умов договору позивач забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії, а відповідач зобов'язується своєчасно сплатити вартість послуг власника мереж (позивача) з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, надав послуги відповідачеві за Договором з 01.01.2012 р. по 30.03.2012 р. в повному обсязі.
Факт надання послуг підтверджується документально щомісячними актами прийому-здачі виконаних робіт від 31.01.2012 р., 29.02.2012р., 30.03.2012р., підписаними сторонами Договору та скріпленими їх печатками (а.с.16-18).
Відповідно до п. 7.3. договору, оплата послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється у десятиденний термін з дати отримання рахунку.
Рахунки були відправлені на адресу відповідача та отримані ним: за січень 2012р. - 06.02.2012р. вих. № 5-02-1357; за лютий - 06.03.2012р. вих. № 5-02-2626; за березень - 03.04.2012р. вих. № 5-02-3727.
Зазначені рахунки відповідачем сплачені не були. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору протягом січня-березня 2012 р. утворилась заборгованість в сумі 99866,83 грн., яка станом на день розгляду справи відповідачем не сплачена.
Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що у випадку встановлення у зобов'язанні строку виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за договором № 3/14/09, сума заборгованості обґрунтована, доведена, підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, то господарський суд Харківської області правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 99866,83 грн.
Судова колегія господарського суду апеляційної інстанції відхиляє доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що кошторис до Договору, який погоджено з Харківським ТП НКРЕ України не містить ані номеру, ані дати погодження. В судовому засіданні позивачем надано для огляду судовій колегії Харківського апеляційного господарського суду оригінали договору № 3/14/09 та кошторису до Договору. В результаті огляду судова колегія встановила, що Договір та кошторис обґрунтованих витрат до Договору містять підписи уповноважених осіб обох сторін договору та скріплені їх печатками.
Відповідно до умов Договору, а саме пункту 7.2 Договору кошторис обґрунтованих витрат повинен бути розроблений відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж (далі за текстом - Методика). Саме на виконання вказаного пункту Договору, з урахуванням вимог Методики і був розроблений кошторис обґрунтованих витрат.
Кошторис обґрунтованих витрат ГПУ «Шебелинкагазвидобування»на утримання технологічних електричних мереж спільного використання погоджений Харківським ТП НКРЕ України, підписаний сторонами та є додатком до Договору, а отже є обов'язковим до виконання сторонами Договору.
Щодо обов'язковості щорічного погодження НКРЕ даного кошторису, то відповідно до п. 1.8 Методики, для підтвердження величини обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання за розрахунковий період (календарний рік) власник мереж складає кошторис витрат (без ПДВ) на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосуються цього виду діяльності за попередній календарний рік. Абз. 1 п. 2.5 Методики передбачено, що кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням кожної статті витрат та розрахунок плати за спільне використання технологічних електричних мереж подаються власником мереж щороку на погодження до відповідного територіального представництва НКРЕ. Але водночас абз.4 вказаного пункту Методики встановлено, що погоджений територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання та/або зміни до нього надаються власником мереж електропередавальній організації не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення поточного календарного року.
Відповідно до вищевказаного, кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання на поточний календарний рік згідно до п. 1.8 та п. 2.5 Методики повинен бути наданий відповідачу не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення поточного календарного року. Тобто, на теперішній час діє кошторис витрат погоджений сторонами.
Крім того, протягом 2012 року АК «Харківобленерго», підписуючи «Акти про обсяги переданої електричної енергії технологічними електричними мережами ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»»та «Акти прийому-здачі виконаних робіт», фактично погоджувалась з обсягами електроенергії, визначеними в актах, та з розміром плати користувача.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно п.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
При цьому, згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
П.8.2.1 Договору сторони передбачили, що у разі порушення терміну внесення платежів, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, погодилась з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивач здійснив розрахунок пені, який відповідає умовам Договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та складає 1434,18 грн.
Судова колегія апеляційного господарського суду вважає безпідставним твердження відповідача про невказання суми пені у рахунках, виставлених власником мереж, як це на думку передбачено п.7.3 та п.п.8.2.1 Договору, оскільки відповідно до п.7.3 Договору оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі виконаних робіт»у десятиденний термін з дати отримання рахунка, а згідно п.п.8.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього Договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього Договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
З аналізу вказаних положень Договору не вбачається обов'язку позивача зазначати у виставлених рахунках (рахунках-фактури) суми пені, що підлягають сплаті відповідачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. АК «Харківобленерго»безпідставно ототожнює рахунок, що виставляється позивачем, згідно п.7.3 Договору, та який є документом, в якому зазначається сума належного за послуги платежу з розрахунковим документом, про який йде мова у п.п. 8.2.1 Договору, та який є документом на переказ грошей, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 227,58 грн.
В наявному в матеріалах справи розрахунку позивача зазначено, що інфляційні збитки, які підлягають стягненню з відповідача становлять 262,79 грн.
Як свідчить зазначений розрахунок інфляційних він відповідає вимогам закону, його складено арифметично вірно та з урахуванням "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", які містяться в листі Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 р. Тому, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що господарським судом Харківської області даний розрахунок був обґрунтовано визнаний правомірним.
Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на порушення господарським судом першої інстанції вимог статті 41 ГПК України при відмові у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 41 ГПК України, господарський суд призначає у справі судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення фактів (обставин), які мають значення для вирішення справи та дані про які вимагають спеціальних досліджень.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»вказано, що ГПК України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що приписами статті 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою, учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
За приписом ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, ухвали про зупинення провадження по справі.
Стаття 41 Господарського процесуального кодексу України, на порушення якої вказує заявник апеляційної скарги, не містить вказівки про можливість оскарження ухвали господарського суду в частині призначення судової експертизи або відмові у її призначенні.
Крім того, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що як вбачається з апеляційної скарги, в ній оскаржується рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012 р. у справі № 5023/2309/11, в якому не вирішувалось питання щодо призначення судової експертизи.
Ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянтом обставини, викладені в апеляційній скарзі не доведені.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача, викладені в його апеляційній скарзі щодо порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення. У зв'язку з чим судова колегія Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012 р. по справі № 5023/2309/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Шутенко І.А.