29.08.2012 року Справа № 5013/138/12
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),
суддів: Чимбар Л.О, Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання: Ненарочкіні І.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Затинацький Д.О, паспорт серія ЕА№791815 від 22.02.01, директор;
від позивача: Курченко А.Ю, довіреність № б/н від 27.08.12, представник;
від відповідача: Хилько Ю.І, довіреність №б/н від 05.07.12, представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського фермерського господарства "Веселка" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.05.2012р. у справі №5013/138/12
за позовом селянського фермерського господарства "Веселка",
смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма П'ятихатська",
с. Володимирівка Петрівського району Кіровоградської області
про стягнення 393 230, 80 грн,
У лютому 2012 року селянське фермерське господарство "Веселка" звернулося в господарський суд Кіровоградської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма П'ятихатська" з позовом про стягнення основного боргу у сумі 221 250 та матеріальних збитків у зв'язку з ремонтом техніки у сумі 171 980, 80 грн. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що в 2008 році у відповідача була придбана сільськогосподарська техніка на суму 380 000 грн, яка була частково оплачена сумами 210 000 грн, 7 000 грн. та 4 250 грн. Крім того, на ремонт техніки позивачем було витрачено 171 980, 80 грн. Але, як вияснилось, вказана техніка відповідачу не належить, а є власністю сільськогосподарського виробничого кооперативу «П'ятихатський». Позовні вимоги були заявлені з посиланням на статті 193, 216 Господарського кодексу України. (а. с. 4-7 т. 1)
Відповідач позов не визнав та просив у позові відмовити. (а. с. 82-83, 132-133 т. 1, 61-62 т. 2)
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.05.2012 року (суддя Шевчук О.Б.) в задоволенні позову відмовлено. (а. с. 71-74 т. 2)
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 року порушено провадження з перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2012 року за апеляційною скаргою селянського фермерського господарства "Веселка", в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення про задоволення позову. На обґрунтування було зроблено посилання на слідуючі доводи:
- суд не прийняв до уваги те, що між сторонами існували договірні відносини щодо купівлі-продажу майна;
- сторони узгодили всі істотні умови договору, позивачем частково перераховані гроші, а відповідачем -передане майно;
- судом безпідставно в порушення статті 58 Господарського процесуального кодексу України не об'єднані справи №5013/138/12 та 5013/164/12, між тими ж сторонами, з тих самих підстав. (а. с. 79 -82 т. 2)
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників позивача і відповідача та дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Позивач в позовній заяві стверджує, що на початку 2008 року за взаємною домовленістю між селянським фермерським господарством "Веселка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма П'ятихатська", позивачем було придбано наступну сільськогосподарську техніку: трактор-150, комбайн - Дон -1500, трактор - МТЗ -80, сіялку СУПН -8, дискову борону АГ- 6, спарку сіялок С№-3,6, котки, спарку культиваторів - КПС - 4,2, оприскувач ОП - 2000 на загальну суму 380 000,00 грн. Як зазначає позивач, згідно попередньої домовленості між сторонами селянське фермерське господарство "Веселка" оплатило відповідачу вартість придбаної сільськогосподарської техніки в сумі 210 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №21 від 20.02.2009 року та готівкою через касу в сумі 7000, 00 грн. - 03.03.2009р. та в сумі 4 250, 00 грн. - 06.04.2009 року, а всього 221 250, 00 грн.
Як встановлено судовою колегією, вказана техніка належала не відповідачу, а сільськогосподарському виробничому кооперативу «П'ятихатський». (а. с. 84)
Директором як сільськогосподарського виробничого кооперативу «П'ятихатський», так і товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма П'ятихатська" була одна і та ж особа: Поворознюк О.Г, що підтверджується довідками №100 та АБ №251003 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (а. с. 128-129 т. 2)
Як встановлено апеляційною інстанцією, позов ґрунтується на тому, що позивач вимагає стягнення боргу на підставі статті 216 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Проте, погодитись з такою підставою позовної вимоги не можна, оскільки вона не в повній мірі відповідає матеріалам справи.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Наведена стаття широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без додаткової правової підстави. Такими можуть бути дії набувача майна, потерпілого, інших осіб. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи зберігання майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відтак, позовні вимоги з посиланням на статтю 216 Господарського кодексу України є помилковими, оскільки в даному випадку при розгляді спору в цій частині відносини сторін повинні регулюватися статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги щодо обраного позивачем способу захисту цивільних прав у спірних правовідносинах з огляду на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від передбаченої статтею 1212 позадоговірної шкоди, норми статті 216 Господарського кодексу України виходять з необхідності застосування господарських санкцій та відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення.
Крім того, висновок господарського суду першої інстанції щодо доведеності відповідачем факту оплати 210 000 грн. за виконані сільськогосподарські роботи по договору №15 від 29.07.2008 року викликають сумніви, в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи оригіналів договору та акту приймання -передачі виконаних робіт.
Оскільки відповідач не є власником сільськогосподарської техніки, то він не повинен відшкодовувати збитки позивача, які виникли в зв'язку з її ремонтом.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові, рішення суду слід залишити в силі з підстав, вказаних в даній постанові.
Керуючись статями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства "Веселка" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.05.2012р. у справі №5013/138/12 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.В. Чоха
Судді: Л.О. Чимбар
С.Г. Антонік
Постанова складена та підписана 03.09.2012 року.