"20" грудня 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Козака І.О.
суддів - Шевчук Г.М. Дикун С. І.
при секретарі - Стець І.В.
з участю - представника позивача Семеняка В.П
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 06 листопада 2007 року по справі за позовом Кременецького професійно-технічного училища №6 про поновлення на посаді, стягнення оплати за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди -
ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою на рішення Кременецького районного суду від 06 листопада 2007 року, яким в позові ОСОБА_1 до Кременецького професійно-технічного училища №6 (далі - ОТУ) про поновлення на посаді, стягнення оплати за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. При цьому апелянт зазначила, що суд прийшов до невірного висновку про пропуск нею строку звернення до суду, прийнявши до уваги неправомірний комісійний акт від 03.12.2004 року; а також, що вона була безпідставно звільнена із посади заступника директора ОТУ під час виконання обов'язків секретаря дільничної виборчої комісії та що спірна посада фактично не була скорочена.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник позивачки підтримав апеляційну скаргу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посадах заступника директора з навчальної частини ОТУ №6 та викладача цього навчального закладу.
Справа № 22а-1238 Головуючий у 1 -й інстанції - Білосевич Г.С.
Категорія- 39 Доповідач - Дикун С. І.
2
Відповідно до наказу директора ПТУ від 29.09.2004 року №161 "Про скорочення штатних одиниць"(на вимогу управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації №03/287 від 28.09.2004 року) посада заступника директора з навчальної частини, в числі інших, підлягала скороченню. З даним наказом позивачка була ознайомлена 01.10.2004 року, що стверджується її підписом на копії наказу.
Наказом директора ПТУ №6 від 03.12.2004 року №110-К ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника директора з навчальної частини з 06.12.2004 року у зв'язку із скороченням штатів п.1 ст. 40 КзпП України і переведена на посаду викладача.
Від підпису про ознайомлення з даним наказом ОСОБА_1 відмовилась, як Вбачається з акту від 03.12.2004 року, складеного секретарем ПТУ ОСОБА_2, майстром виробничого навчання ОСОБА_3, викладачем ОСОБА_4
З 03.12.2004 року позивачка працювала на посаді викладача ПТУ №6 та обов'язків заступника директора не виконувала.
До суду із позовом про поновлення на посаді, стягнення оплати за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 звернулась 02.08.2007 року.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи із слідуючих мотивів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КзпП України працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді, стягнення оплати за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди , суд виходив з тих обставин, що позивачка пропустила строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст233 КзпП, без поважних причин.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, як із таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Твердження апелянта, що їй не було відомо про існування спірного наказу про звільнення її з посади заступника директора ПТУ, спростовується комісійним актом від 03.12.2004 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась від підпису про ознайомлення з наказом; а також поясненнями самої позивачки, котра ствердила, що з 03.12.2004 року вона не виконувала обов'язків заступника директора ПТУ.
За вимогами ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З врахуванням наведеної норми, заперечення ОСОБА_1 в апеляційній скарзі комісійного акту
3
від 03.12.2004 року, не заслуговують на увагу колегії суддів, як недоведені. Посилання апелянта, що суд відмовив їй у допиті в якості свідків, осіб, зазначених в акті, є безпідставними, оскільки з протоколів судового засідання вбачається, що такого клопотання ОСОБА_1 не заявляла.
Доводи ОСОБА_1 , що вона була безпідставно звільнена із посади заступника директора ПТУ під час виконання обов'язків секретаря дільничної виборчої комісії, а також, що вказана посада фактично не була скорочена, колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що не мають правового значення, за обставин відмови суду у позовних вимогах з підстав пропуску строку звернення до суду.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з рішення суду посилання на ст. ст. 261, 267 ЦК України, як помилково наведені.
Колегія суддів, керуючись ст. ст. 307 ч.1 п. 1, 308, 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кременецького районного суду від 06 листопада 2007 року року залишити без змін.
Виключити з рішення суду посилання на ст. ст. 261, 267 ЦК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.