23.08.12 Справа № 5015/1720/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.
при секретарі Іваночко В.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Русалка Дністрова», м. Львів,
про: стягнення 9 855 грн. 28 коп.
За участю представників:
Від прокурора: не з'явився;
Від позивача: Малець Н.М. -представник (довіреність в матеріалах справи);
Від відповідача: Вороняк І.В. -представник (довіреність в матеріалах справи).
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Русалка Дністрова»про стягнення 9 658 грн. 65 коп. заборгованості, 196 грн. 63 коп. пені.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.05.2012 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку: прокурор -07.05.2012 року рекомендованою поштою № 79022 0256781 8, позивач -07.05.2012 року рекомендованою поштою № 79012 0338858 9; відповідач -07.05.2012 року рекомендованою поштою №79021 0187520 1 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
Розгляд справи 15.05.2012 року відкладено на 13.06.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.
12.06.2012 року автоматичним розподілом справ (повторним) справу №5015/1720/12 передано судді господарського суду Львівської області Козак Ірині Богданівні для розгляду по суті.
Ухвалою від 13.06.2012 року суддя господарського суду Львівської області Козак І.Б. прийняла справу до провадження і призначила до розгляду в судовому засіданні на 03.07.2012 року, про що сторони було належно повідомлені під розписку: прокурор 15.06.2012 року рекомендованою поштою № 79022 0256650 1, позивач -15.06.2012 року рекомендованою поштою № 79012 0339951 3, відповідач -15.06.2012 року рекомендованою поштою № 79021 0190280 2 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
Розгляд справи 03.07.2012 року відкладено на 14.08.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.
Судове засідання 14.08.2012 року відкладено на 23.08.2012 року.
Прокурор в судове засідання 23.08.2012 року не з'явився.
Представник позивача в судове засідання з'явився, 20.08.2012 року подав додаткові пояснення (вх. № 18187/12), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях у справі, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії -у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В ході судового розгляду встановлено:
Позивач: Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13804591, знаходиться за адресою: 79012, Львівська область, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ від 18.05.2012 року № 13813000 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Русалка Дністрова»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20773767, знаходиться за адресою: 79021, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 142, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ від 16.05.2012 року № 13796482 (докази в матеріалах справи).
01.02.2010 року між Департаментом економічної політики (надалі -робочий орган), Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління»(надалі -позивач, оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русалка Дністрова»(надалі -відповідач, розповсюджувач) укладено Договір на тимчасове платне користування місцями для розміщення рекламних засобів №310 (надалі - договір).
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Доказів розірвання та/або визнання недійсним Договору на тимчасове платне користування місцями для розміщення рекламних засобів від 01.02.2010 року №310 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.
За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).
Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом -ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Як зазначено у частині 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди можуть бути:
державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб'єктам господарювання.
Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.
Відповідно до пункту 2.1. договору він регулює відносини, що виникають між робочим органом, оператором та розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території міста Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення зовнішньої реклами в місті Львові, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.
Розділом 3 договору передбачено права та обов'язки сторін.
Так, згідно пункту 3.2.1. договору робочий орган зобов'язувався надавати розповсюджувачу в тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на місцях, визначеними в виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах міста Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами в м. Львові.
Відповідно до пункту 3.4. договору оператор, серед іншого, зобов'язувався готувати та своєчасно надавати розповсюджувачу всі необхідні документи згідно з договором; до п'ятнадцятого числа поточного місяця надсилати розповсюджувачу рахунки за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу відповідно до умов договору та до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, надавати розповсюджувачу акти виконаних робіт (наданих послуг).
Пунктом 3.6.8. договору встановлено, що розповсюджувач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати плату за тимчасове користування місцями з дати встановлення пріоритету або дозволу на розміщення зовнішньої реклами за діючими на день сплати тарифами, визначеними порядком надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій.
Розділом 4 договору передбачено плату за користування місцями та порядок розрахунків, розділом 5 -відповідальність сторін
Так, пунктом 4..1 договору встановлено, що розмір плати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу встановлюється на підставі рішення виконавчого комітету міської ради.
Відповідно до пункту 4.5. договору розповсюджувач здійснює оператору плату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до договору.
Згідно пункту 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов договору та чинного законодавства України.
Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що за невчасне внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобі (або внесення не у повному обсязі) розповсюджувач сплачує оператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі несплати розповсюджувачем пені за прострочення виконання зобов'язання у добровільному порядку, оператор здійснює стягнення пені з сум, сплачених розповсюджувача, примусово.
Відповідно до пункту 6.1. договору всі спори, претензії та вимоги, що виникають у зв'язку з виконанням договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а у разі недосягнення згоди -в судовому порядку.
Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.02.2015 року.
Додатком № 1 до договору сторони погодили, що місячний розмір плати визначається шляхом множення тарифу на розмір площі місяця розташування спеціальної конструкції та величину відношення рекламної площі до площі місця розташування спеціальної конструкції, коефіцієнт економіко-планувальної зони, у якій надається місце і коригується на рівень інфляції за попередній рік.
Так, розрахункова ставка за 1 м. кв. рекламної конструкції станом на 01.01.2010 року за 1 м. кв. рекламної площі без ПДВ становить:
№ п.п.Місце для розміщення рекламних конструкційРозрахункова ставка з врахуванням індексу інфляції та коефіцієнту економіко-планувальної зони
І А зонаІ Б зонаІІ зонаІІІ зона
1.На будинках47,5938,0826,2023,79
2.Просто неба66,4053,1436,5333,22
3.На інженерних спорудах, дорожньому обладнанні77,4961,9742,6338,72
Львівською міською радою відповідачу видано Дозволи на розміщення зовнішньої реклами від 09.06.2003 року № 3-06-03-060 на розміщення двостороннього щита рекламною площею 4 м. кв. просто неба на дорозі, від 09.06.2003 року №6-06-03-067 на розміщення двостороннього щита рекламною площею 3 м. кв. просто неба на газоні та від 31.10.2008 року № 3-08-10-051 на розміщення рекламної конструкції рекламною площею 120 м. кв. на стіні будинку (належним чином завірені копії вказаних дозволів долучено до матеріалів справи).
Відповідач своїх зобов'язань з оплати за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за договором в період з лютого по квітень 2012 року не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 9 658 грн. 65 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем з оплати за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за договором становить 9 658 грн. 65 коп., станом на час розгляду справи в суді доказів погашення вказаної заборгованості сторонами суду не заявлено та не подано.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів від 01.02.2012 року №310, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а виходячи з вимог ст. 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 196 грн. 63 коп., яка нарахована відповідно до пункту 5.3. договору (розрахунок пені в матеріалах справи).
Відповідач у своєму відзиві, поданому до суду 11.06.2012 року за вх. № 12812/12 позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за січень та лютий 2012 року визнає в повному обсязі, проти позовних вимог в частині нарахування плати за користування місцями для розміщення рекламних засобів в період з березня по квітень 2012 року не визнає, оскільки, як зазначає відповідач, не користувався спеціальною конструкцією зовнішньої реклами, розташованою по вул. Кульпарківській, 156 у місті Львові тому, що за вказаною адресою проводились ремонтні роботи з утеплення фасаду будинку, на якому розміщена спеціальна конструкція зовнішньої реклами. У зв'язку з вищевикладеним відповідач звертався до Департаменту економічної політики Львівської міської ради із заявою про призупинення дії дозволу у зв'язку із проведенням ремонтних робіт на місці розташування рекламної конструкції зовнішньої реклами по вул. Кульпарківській, 156 у місті Львові.
Наказом від 09.04.2012 року № 7Р Департамент економічної політики Львівської міської ради з 01.04.2012 року до закінчення будівельних робіт тимчасово призупинив дію Дозволу від 01.10.2008 року № 3-08310-051, виданого ТзОВ «Русалка Дністрова»на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 156 та зобов'язав позивача здійснити коригування розміру плати за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності.
Доказів скасування або визнання незаконним Наказу Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 09.04.2012 року № 7Р станом на час розгляду справи в судовому засіданні сторонами суду не заявлено та не подано.
У своїх письмових поясненнях по суті позовних вимог позивач заперечує викладене відповідачем у відзиві з наступних підстав.
Процедуру тимчасового призупинення дозволу у разі зміни містобудівної ситуації у місті (необхідності проведення ремонту, реконструкції, будівництва тощо) передбачено Правилами розміщення зовнішньої реклами у місті Львові, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 року № 569 (надалі - Правила), така процедура передбачена у разі проведення зазначених робіт ініціативи органу місцевого самоврядування.
Пунктом 4.3.3. Правил встановлено, що у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу Департамент економічної політики Львівської міської ради (надалі - робочий орган) у термін 7 робочих днів до дати початку проведення робіт письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами та скеровує вимогу про демонтаж рекламного засобу.
У разі невиконання розповсюджувачем зовнішньої реклами вимоги про демонтаж рекламного засобу, зумовленого зміною містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, демонтаж здійснюється Комунальним підприємством «Адміністративно - технічне управління»(надалі - оператор) у примусовому порядку на підставі наказу робочого органу.
Пунктом 4.3.6. Правил передбачено, що у разі нерозміщення рекламного засобу через зміну містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу плата за тимчасове користування цим місцем не справляється з дати демонтажу рекламного засобу розповсюджувачем, що підтверджується актом оператора про обстеження місця з залученням розповсюджувача (за його згодою).
Згідно пункту 4.3.7. Правил після закінчення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу розповсюджувач зовнішньої реклами має пріоритетне право на розташування рекламного засобу на попередньому місці, якщо це технічно можливо, про що робочий орган повідомляє рекламорозповсюджувача у десятиденний термін.
Пунктом 6.3. Правил передбачено, що відсутність рекламного засобу на вказаному місці не є підставою для звільнення від оплати, крім випадків, передбачених пунктом 4.3.3. тобто випадку зміни містобудівної ситуації внаслідок проведення ремонту, реконструкції, що зумовлюють обов'язковий демонтаж рекламоносія. Для застосування зазначеної процедури до рекламорозпосюджувача, який планує проводити роботи по ремонту, реконструкції чи будівництву, рекламорозповсюджувач подає заяву, у якій зазначає місце та дату демонтажу рекламоносія, початок проведення робіт по ремонту чи реконструкції та запланований термін їх закінчення.
Робочий орган, отримавши таку заяву від рекламорозпосюджувача, скеровує на зазначене місце оператора, де він складає Акт обстеження з проведенням фотофіксації місця після демонтажу рекламоносія. Звільнення від оплати за тимчасове користування місцем відбувається на підставі Акта обстеження оператора, який у таких випадках є єдиним документом, що підтверджує факт демонтажу рекламоносія та початок виконання робіт.
Згідно наказу Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 7-Р від 09.04.2012 року тимчасово призупинено дію дозволу № 3-05-10-051 на конструкцію площею 120 кв.м. на будинку у зв'язку з проведенням будівельних робіт з 01.04.2012 року.
Однак, як зазначає позивач, твердження відповідача про те, що їхні відповідальні особи не могли вчасно підписати і подати заяви про початок ремонтних робіт, не може бути взяте до уваги, оскільки в даному випадку орган місцевого самоврядування без відповідної заяви не знав і не міг знати про намір рекламорозповсюджувача проводити ремонтні роботи, про місце їх проведення, факт демонтажу рекламного засобу та причини демонтажу, а відтак, не міг скерувати уповноваженого представника оператора для складання Акта обстеження для підтвердження даного факту.
Позивач також зазначає, що в користуванні відповідача по справі перебуває ще 2 рекламні щити, які встановлені в інших місцях і не мають жодного відношення до проведення ремонтних робіт на будівлі, де розміщувався рекламоносій, дозвіл на який зупинено. Тому, плата за тимчасове користування місцями для розміщення реклами за ці 2 конструкції просто неба нарахована за квітень і становила: 150 грн. 05 коп. + 200 грн. 06 коп. = 350 грн. 11 коп./міс.
Вказане твердження позивача підтверджується Розрахунком позовних вимог, з якого вбачається, що позивачем відповідачу за квітень 2012 року нарахована заборгованість в розмірі 350 грн. 11 коп. (розрахунок позовних вимог в матеріалах справи).
Заслухавши пояснення сторін, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 -34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Русалка Дністрова»(79021, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 142; код ЄДРПОУ 20773767) на користь стягувача: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»(4506179012, Львівська область, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42; код ЄДРПОУ 13804591) 9 658 грн. 65 коп. заборгованості з оплати за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та 196 грн. 63 коп. пені.
3. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Русалка Дністрова»(79021, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 142; код ЄДРПОУ 20773767) в користь Державного Бюджету України 1 609 грн. 50 коп. судового збору.
4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.
23.08.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.