04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
20.08.2012 № 07/5026/830/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Смірнової Л.Г.
при секретарі Помаз І.А.
за участю представників:
від позивача: Падалка К.В. - представник за дов. №27 від 08.08.1012р.;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Дочірнього підприємства «Спецдеталь-Метровагонмаш» Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ш»
на рішення господарського суду Черкаської області
від 05.07.2012р. (дата підписання - 07.07.2012р.)
у справі №07/5026/830/2012 (суддя - Дорошенко М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш»
до Дочірнього підприємства «Спецдеталь-Метровагонмаш» Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ш»
про стягнення 102 039,34 грн.
встановив:
У травні 2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Дочірнього підприємства «Спецдеталь-Метровагонмаш» Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ш» про стягнення заборгованості за поставлений відповідачу в 2011р. товар на загальну суму 102 039,34 грн.
Позовні вимоги умотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати переданого йому у власність товару.
При цьому, позивач вказував на відсутність письмово оформленого правочину між сторонами щодо поставки товару, у зв'язку з чим вважав, що стягнення з відповідача покупної вартості товару повинно засновуватися на підставі ч.1 ст.625 ЦК України
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.05.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №07/5026/830/2012.
Відповідач позов не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказував на порушення позивачем визначеного Розділом ІІ ГПК України порядку досудового врегулювання спору, оскільки надіслана на адресу ДП «Спецдеталь-Метровагонмаш» Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ш» претензія (вих.№129 від 13.03.2012р.) містила вимоги про сплату боргу у семиденний строк, в той час як за приписами ч.1 ст.7 ГПК України претензія підлягає розгляду у місячний строк.
Крім того, відповідач зазначив, що поставка товару здійснювалася на підставі усної домовленості сторін, усупереч ст.208 ЦК України, згідно якої правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Недотримання сторонами простої письмової форми договору поставки, на думку відповідача, свідчило про недійсність правочину.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.07.2012р. у справі №07/5026/830/2012 (суддя - Дорошенко М.В.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення із Дочірнього підприємства «Спецдеталь-Метровагонмаш» Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» 102 039,34 грн. боргу.
Приймаючи судове рішення у даній справі, місцевий господарський суд погодився із доводами сторін щодо недотримання між сторонами письмової форми при укладенні договору купівлі-продажу товару, однак не зважаючи на приписи ст.208 ЦК України, вважав, що між сторонами виникли взаємні права та обов'язки, у т.ч., обов'язок відповідача оплатити прийнятий ним від позивача товар.
Відхиляючи заперечення відповідача щодо порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, господарський суд зазначив, що застосування позивачем заходів досудового врегулювання спору, шляхом пред'явлення відповідачу претензії, є його правом, а не обов'язком, тому ця обставина не має визначального значення для вирішення спору.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Черкаської області від 05.07.2012р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на невірно надану судом першої інстанції правову оцінку запереченням відповідача щодо недотримання позивачем встановленого Розділом ІІ ГПК України порядку досудового врегулювання спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. №07/5026/830/2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Тищенко О.В., Пашкіна С.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначений на 20.08.2012р.
20.08.2012р. від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. у зв'язку із перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Пашкіна С.А.
У призначене судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника відповідач суду не повідомив.
З огляду на наведене, судова колегія вирішила, що неявка представника відповідача у дане судове засідання, повідомленого чином, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2011р. згідно видаткових накладних №ША-0000107 на суму 6 003,11 грн. (а.с.8), №ША-0000106 на суму 78 151,43 грн. (а.с.9) та 03.10.2011р. згідно видаткової накладної №ША-0000114 на суму 17 884,80 грн. (а.с.10) позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 102 039,34 грн.
Заперечуючи виникнення обов'язку оплатити переданий йому позивачем у власність товар за видатковими накладними, у яких зазначався асортимент, кількість та ціна продукції, відповідач, зокрема посилався на відсутність письмово оформленого між сторонами договору купівлі-продажу, тоді як в силу ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі.
Проаналізувавши доводи апелянта та відхиляючи їх за неспроможністю, судова колегія виходить з того, що сама по собі передача у власність товару від продавця до покупця є свідченням вчинення сторонами юридично-значимих дій, або правовідношенням.
В силу ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Аналогічні положення містить ч.1 ст.181 ГК України, згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами.
Місцевий господарський суд наведеного не взяв до уваги, у зв'язку з чим прийшов до хибного висновку, що укладений між сторонами правочин купівлі-продажу був вчинений усно.
У будь-якому разі вчинення дій, направлених на досягнення юридичної цілі, складають зміст правовідношення.
В силу ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Утім, незалежно від підстави виникнення у продавця обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов договору купівлі-продажу (поставки), чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару у покупця, з огляду на зустрічний характер правовідносин з купівлі-продажу ,виникає обов'язок оплатити вартість товару, переданого йому у власність продавцем.
Правовідношення, за яким позивач передав товар відповідачу у власність, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреності), створило у останнього зобов'язання оплатити прийнятий товар в силу ч.1 ст.692 ЦК України за ціною ,яка була зафіксована у первинних документах бухгалтерського обліку.
Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте після прийняття товару , і після направлення 13.03.2012р. на адресу відповідача вимоги, покупець покупної вартості товару не сплатив.
Наявні у справі видаткові накладні №ША-0000107 на суму 6 003,11 грн. (а.с.8), №ША-0000106 на суму 78 151,43 грн. (а.с.9) від 30.09.2011р. та №ША-0000114 на суму 17 884,80 грн. від 30.10.2011р. (а.с.10) підтверджують виникнення між сторонами правовідношення купівлі-продажу.
Крім того, 31.03.2012р. уповноваженими представниками сторін був підписаний та скріплений печатками підприємств Акт звірки взаєморозрахунків (а.с.14), з якого вбачається, що відповідач визнав заявлену до стягнення суму боргу.
Відтак, загальний висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог в частині стягнення із відповідача вартості товару, переданого згідно вказаних видаткових накладних на загальну суму 102 039,34 грн. є вірним.
При цьому, підлягають відхиленню доводи апелянта щодо порушення позивачем встановленого Розділом ІІ ГПК України досудового порядку врегулювання спору, адже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, застосування заходів досудового спору є правом, а не обов'язком сторони у зобов'язанні.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) визнано неконституційним положення щодо необхідності застосування досудового врегулювання спорів.
Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Вирішення правових спорів можливо у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Враховуючи наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанцій покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Спецдеталь-Метровагонмаш» Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ш» на рішення господарського суду Черкаської області від 05.07.2012р. у справі №07/5026/830/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 05.07.2012р. у справі №07/5026/830/2012 - без змін.
2. Матеріали справи №07/5026/830/2012 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Пашкіна С.А.
Смірнова Л.Г.