83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.08.12 р. Справа № 5006/9/142/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства «Макіївтепломережа», м. Макіївка, Донецька область
до відповідача: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк
про стягнення 846 548грн. 38грн.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Любач В.В. - за довіреністю №08-14637 від 01.12.2011р.
від відповідача: Деяк А.В. - за довіреністю №юр/20 від 03.01.2012р.
У судовому засіданні 15.08.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувалась перерва до 22.08.2012р.
У судовому засіданні 22.08.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.
Позивач, Комунальне підприємство «Макіївтепломережа», м. Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк, заборгованості за договором №81/П про постачання Одиниць скорочення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання Донецької області» від 21.11.2009р. у розмірі 824 702грн. 70коп., 3% річних у розмірі 15 771грн. 57коп. та інфляційних втрат у розмірі 6 074грн. 11коп., усього 846 548грн. 38коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати Одиниць скорочення викидів парникового газу.
В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору №81/П про постачання Одиниць скорочення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання Донецької області» від 21.11.2009р.; додаткової угоди до договору від 03.10.2011р.; додатку №1 до додаткової угоди від 07.12.2011р.; акту приймання-передачі від 07.12.2011р.; акту заліку зустрічних вимог від 31.12.2011р.; виписок по особовим рахункам позивача від 31.01.2012р., від 30.03.2012р., від 23.05.2012р. та від 19.06.2012р.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1-16, 526, 550-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-217 Господарського кодексу України.
Відповідач у відзиві на позов №юр/5166 від 15.08.2012р. суму основного боргу у розмірі 824 702грн. 70коп. підтверджує, позовні вимоги в цій частині визнає, проти задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечує, посилаючись на те, що договором не передбачено стягнення штрафних санкцій. Крім того, зазначає, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат суттєво відобразиться на важкому фінансовому стані відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача у судовому засіданні проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечував, просив розглянути спір по суті.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників сторін, суд -
Між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк (далі - сторона 1) та Комунальним підприємством «Макіївтепломережа» (далі - сторона 2) був укладений договір №81/П про постачання Одиниць скорочення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання Донецької області» від 21.11.2009р. (далі - договір), за умовами якого сторона 2 доручає стороні 1 представляти свої інтереси при реалізації сгенерованих Одиниць скорочення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання Донецької області» по договору «Про покупку одиниць скорочення викидів (ERU)» №77 від 25.09.2006р. між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та Е-Energy B. V., а сторона 2 бере на себе зобов'язання за рахунок виконання реконструкції теплового господарства знизити рівень викидів парникових газів в нелімїтованому обсязі в період до 2008р. та в обсязі не менш 88,677 тисяч тон СО2 в період з 2008р. по 2012р., в тому числі по роках: за 2008р.- не менш 10,5 тисяч тон; за 2009р. - не менш 12,1 тисяч тон; за 2010р.- не менш 15,6 тисяч тон; за 2011р. - не менш 23,1 тисяч тон; за 2012р. - не менш 27,3 тисяч тон.
Вартість Одиниць скорочення викидів відповідно до п.2.2 договору в редакції додаткової угоди до договору від 03.10.2011р. визначається у розмірі 3, 78 Є (три євро, 78цт) за еквівалент 1 тони СО2 (включаючи податки згідно законодавства України). Оплата за сгенеровані Одиниці скорочення викидів по кожному періоду визначається розрахунками, які оформлюються додатками до даної додаткової угоди.
Порядок оплати, як передбачено п. 1.4 договору, наступний: сторона 1 зобов'язується оплатити стороні 2 Одиниці скорочення викидів протягом 90 днів з моменту надходження коштів від Одиниць скорочення викидів на розрахунковий рахунок сторони 1 від Е-Energy B. V. у відповідності з договором «Про покупку одиниць скорочення викидів (ERU)» №77 від 25.09.2006р.
З підписаного сторонами додатку №1 від 07.12.2011р. до додаткової угоди від 03.10.2011р. вбачається, що сторона 2 у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором №81/П від 21.11.2009р. в період з 2008р. по 2010р. знизила викиди парникових газів в кількості 96 977 тон СО2 та передала стороні 1 досягнуте зниження викидів у вигляді Одиниць скорочення викидів. Розмір оплати за сгенеровані Одиниці скорочення викидів, виходячи з встановленої ціни 3, 78 євро за еквівалент 1 тони СО2 та курсу НБУ на дату надходження коштів на розрахунковий рахунок сторони 1 (07.12.2011р.) дорівнює 3 922 944грн. 65коп., у т.ч. ПДВ - 653 824грн. 11коп.
Факт виконання позивачем (стороною 2) прийнятих на себе зобов'язань за договором також підтверджується актом приймання-передачі від 07.12.2011р. на суму 3 922 944грн. 65коп., у т.ч. ПДВ - 653 824грн. 11коп. Даний акт підписаний сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.
Отже, судом встановлено, що позивачем за договором №81/П про постачання Одиниць скорочення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання Донецької області» від 21.11.2009р. були передані Одиниці скорочення викидів парникових газів на суму 3 922 944грн. 65коп., у т.ч. ПДВ у розмірі 653 824грн. 11коп., які були прийняті відповідачем.
В свою чергу, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором відповідачем (стороною 1) були перераховані на користь позивача (сторони 2) грошові кошти у сумі 1 700 000грн., що підтверджується даними виписки по особовому рахунку позивача від 31.01.2012р. (500 000 грн.), від 30.03.2012р. (500 000 грн.), від 23.05.2012р. (500 000 грн.) та від 19.06.2012р. (200 000 грн.)
Крім того, зобов'язання відповідача з оплати прийнятих Одиниць скорочення викидів парникових газів частково на суму 1 398 241 грн. 95 коп. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України, що підтверджується актом заліку взаємних вимог від 31.12.2011р., підписаним керівниками підприємств та скріпленим печатками.
Решта вартості Одиниць скорочення викидів 824 702грн. 92коп. відповідачем станом на час розгляду справи сплачена не була. Вказаний факт відповідачем визнається.
Розглядаючи даний спір, предметом якого є стягнення заборгованості за договором №81/П про постачання Одиниць скорочення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання Донецької області» від 21.11.2009р., господарський суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних будівельних робіт в повному обсязі.
Разом з тим, як зазначалось, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем протягом 90 днів з моменту надходження коштів від Одиниць скорочення викидів на розрахунковий рахунок сторони 1 (07.12.2011р.), тобто, до 06.03.2012р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, враховуючи визнання відповідачем позову в цій частині, про що зазначено у відзиві №юр/5166 від 15.08.2012р., та прийняття його судом, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №81/П про постачання Одиниць скорочення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання Донецької області» від 21.11.2009р. у розмірі 824 702грн. 70коп. обґрунтованими, отже, такими, що підлягають задоволенню.
Крім основної заборгованості за договором, позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 15 771грн. 57коп. та інфляційних втрат у сумі 6 074грн. 11коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі вказаної статті нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 06.03.2012р. по 30.07.2012р. у сумі 15 771грн. 57коп.
Перевіривши розрахунки 3% річних за період з 06.03.2012р. по 30.07.2012р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним. Крім того, враховуючи, що граничним днем сплати повної вартості Одиниць скорочення викидів парникових газів є 06.03.2012р. включно, позивачем неправомірно включений граничний день сплати вартості Одиниць скорочення викидів парникових газів - 06.03.2012р.
Фактично розмір 3% річних за період з 07.03.2012р. по 30.07.2012р. складає 15 715 грн. 61коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 55грн. 96коп. такими, що задоволенню не підлягають.
Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за період з березня 2012р. по червень 2012р. у розмірі 6 074грн. 11коп.
Перевіривши розрахунок за період з березня 2012р. по червень 2012р. інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок арифметично вірний та відповідає фактичним обставинам справи, на підставі чого, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з березня 2012р. по червень 2012р. у розмірі 6 074грн. 11коп. є такими, що підлягають задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що заперечення відповідача проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на те, що договором не передбачено стягнення штрафних санкцій, судом до уваги не приймаються, оскільки нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні витрати та 3% річних не є штрафними санкціями в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України. При цьому, стягнення 3% річних та інфляційних втрат є самостійним способом захисту прав в разі порушення грошових зобов'язань, який може застосовуватись поряд зі стягненням штрафних санкцій, встановлених умовами договору.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 549, 601, 610, 612, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 38, ідентифікаційний код 03337119) на користь Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лебедева, госпблок, ідентифікаційний код 31534547) заборгованість за договором №81/П про постачання одиниць скорочення викидів в рамках проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання Донецької області» від 21.11.2009р. у розмірі 824 702грн. 70коп., 3% річних у розмірі 15 715грн. 61коп. та інфляційні втрати у розмірі 6 074грн. 11коп., усього 846 492грн. 42коп.
В задоволенні позову Комунальному підприємству «Макіївтепломережа» в частині стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» 3% річних у сумі 55грн. 96коп. відмовити.
Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 38, ідентифікаційний код 03337119) на користь Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лебедева, госпблок, ідентифікаційний код 31534547) витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 929грн. 85 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 22.08.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2012р.
Суддя Стукаленко К.І.