"23" серпня 2012 р. Справа № 5004/825/12
за позовом Державного підприємства "Ковельське лісове господарство", м.Ковель
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш", м.Ковель
про стягнення 7517,26грн.
Суддя Сур'як О.Г.
Представники :
від позивача: н/з
від відповідача: Дрип В.В. - довіреність №51/01-2042 від 22.08.2012р.
Стороні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.
В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач - ДП "Ковельське лісове господарство" звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - ПАТ "Ковельсільмаш" 7517,26грн., з них: 6937,20грн. заборгованості за поставлену лісопродукцію згідно товарно-транспортної накладної №009408 від 15.11.2011р. та довіреності АБВ №009391 від 09.11.2011р., 427,60грн. пені, а також 69,37грн. інфляційних втрат та 83,09грн. -3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.
Позивач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи в суді, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 09.07.2012р.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві №51/01-2052 від 22.08.2012р. з вимогами позовної заяви погодився частково та повідомив суду, що борг відповідно до товарно-транспортної накладної №009408 від 15.11.2011р. у сумі 6937,20грн. сплачений повністю, що підтверджується банківською випискою від 17.04.2012р. та платіжним дорученням №748 від 21.08.2012р.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Державне підприємство "Ковельське лісове господарство" поставило Публічному акціонерному товариству "Ковельсільмаш" лісопродукцію (фанерну сировину та пиловник) хвойних та листяних порід (осика, сосна) на загальну суму 6937,20грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №009408 від 15.11.2011р. та довіреністю АБВ №009391 від 09.11.2011р., доданими до матеріалів справи.
В силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 17.02.2012р. №126 про сплату заборгованості в семиденний строк з дня отримання претензії.
Відповідач дану претензію отримав 22.02.2012р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 6937,20грн. заборгованості за поставлену лісопродукцію згідно товарно-транспортної накладної №009408 від 15.11.2011р. та довіреності АБВ №009391 від 09.11.2011р.
Судом встановлено, що 17.04.2012р. відповідач проплатив 1000грн. основного боргу, про що свідчить платіжне доручення №3470, додане до позовної заяви, а позовна заява надіслана на адресу суду 05.07.2012р. згідно поштового штампу на конверті.
На день пред'явлення позову заборгованість за поставлений товар складала 5937,20грн.
Отже, в стягненні 1000грн. основної заборгованості слід відмовити.
Враховуючи те, що на момент розгляду спору відповідачем сплачено 5937,20грн. основного боргу, провадження у справі в цій частині стягнення слід припинити на підставі п.11 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.
Позивач за прострочення виконання зобов'язання просить стягнути з відповідача 427,60грн. пені.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст.546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Стаття 547 ЦК України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, у зв'язку з тим, що між сторонами спору письмовий договір не укладався, а законом до господарських правовідносин, що виникли між сторонами, пеня не встановлена, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 427,60грн. є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача також 69,37грн. інфляційних втрат та 83,09грн. -3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за період з 15.11.2011р. по 09.04.2012р.
З нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних підставні та підлягають до стягнення 20,81грн. інфляційних втрат та 22,81грн 3% річних за період з 01.03.2012р. по 09.04.2012р.
Оскільки позивач не уточнив позовні вимоги, в стягненні інфляційних втрат на суму 48,56грн. та 3% річних на суму 60,28грн. слід відмовити у зв'язку із помилкою в розрахунку позивача.
З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 20,81грн. інфляційних втрат та 22,81грн. -3% річних за період з 01.03.2012р. по 09.04.2012р.
Відповідно до ст.49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому з відповідача слід стягнути 1280грн.53коп. судового збору.
Враховуючи зазначене та керуючись, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 546, 547, 548, 549, 625 Цивільного кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" (Волинська область, м.Ковель, вул.Варшавська, 1, код ЄДРПОУ 00238138) на користь Державного підприємства "Ковельське лісове господарство" (Волинська область, м.Ковель, вул.Холмська, 46, код ЄДРПОУ 00991539) 43грн. 62коп., з них: 20,81грн. інфляційних втрат та 22,81грн. -3% річних, а також 1280грн. 53коп. судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення 5937грн. 20коп. основного боргу припинити.
4. В решті позову відмовити.
Повний текст рішення складено
та підписано 27.08.2012р.
Суддя О. Г. Сур'як