Рішення від 27.08.2012 по справі 5011-61/7632-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-61/7632-2012 27.08.12

За позовом:Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка»

до:Державного господарського об'єднання Концерну «Техвоєнсервіс»

про: стягнення 89 129 грн. 86 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники

Позивача:Кошкаров О.М. -дов. від 16.01.2012 № 125/3;

Відповідача: Миговський М.Л. -дов. від 09.07.2012 № 93

У судовому засіданні 27.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка»до Державного господарського об'єднання Концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення 89 129 грн. 86 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/7632-2012, розгляд справи призначено на 04.07.2012, зобов'язано сторін вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 20.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 відповідно до ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 20.07.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 27.08.2012.

В судовому засіданні 27.08.2012 представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача доказів, а саме: довіренності № 3А418567/1 від 24.12.2009 на представника ДГО Концерну «Техвоєнсервіс»Харченка М.А., оскільки на підставі даної довіреності отримувались матеріальні цінності від позивача, про що зазначено в позовній заяві, а у відповідача відсутні відомості про таку довіреність. Суд відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок по доказуванню позовних вимог покладається на позивача.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2009 між Державним підприємством «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка»(надалі також -позивач, постачальник) та Державним господарським об'єднанням Концерном «Техвоєнсервіс»(надалі також -відповідач, покупець) укладено договір поставки № 504-3/2009 на суму 227 154 грн. 72 коп.

Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно п.1.1 договору № 504-3/2009 постачальник зобов'язаний виготовити і поставити продукцію, а покупець оплатити і прийняти продукцію згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору на момент підписання складала 227 154 грн. 72 коп., у тому числі 20 % ПДВ (37 859 грн. 12 коп.).

Відповідно до умов договору, для придбання товару та матеріалів покупець зобов'язався сплатити поставнику аванс в розмірі 50 % від суми договору протягом 10 днів з моменту підписання договору та виставлення рахунку-фактури (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, платежі за продукцію, що поставляється, здійснюється шляхом попередньої оплати рахунків-фактур поставника протягом 10 днів з дня їх отримання покупцем.

Судом встановлено, що зобов'язання сторін за договором і специфікації (додаток № 1 до Договору) на суму 227 154 грн. 72 коп. виконані в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.10.2009 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 504-3/2009 від 20.09.2009, відповідно до п. 1 якої, постачальник зобов'язався додатково виготовити і поставити продукцію, а покупець - оплатити та прийняти продукцію в номенклатурі, за ціною, в кількості згідно специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.

Загальна вартість продукції за цією додатковою угодою склала 758 959 грн. 14 коп., в т.ч. 20 % ПДВ (126 493 грн. 19 коп.).

За умовами п. 4 додаткової угоди № 2 до договору, для покупки комплектуючих і матеріалів покупець сплачує постачальнику аванс в розмірі 50% від вартості партії продукції протягом 5 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди.

Відповідно до п. 4 угоди, виготовлення та поставка продукції здійснюється у відповідності до додатку № 1, до 25.12.2009 за умови 100 % передоплати на момент відвантаження і виконання п. 4 цієї додаткової угоди. Допускається дострокова поставка.

Додатковою угодою № 3 від 16.12.2009 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010.

Спір між сторонами виник на тій підставі, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем за договором № 504-3/2009, і на момент звернення до суду має заборгованість на суму 89 129 грн. 28 коп. (ціна позову).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 81154 від 20.10.2009 на суму 379 479 грн. 57 коп. в якості передоплати, яку відповідач оплатив 29.10.2009 в сумі 190 000 грн. 00 коп. та 09.11.2009 в сумі 182 356 грн. 00 коп., 13.11.2009 в сумі 7 123 грн. 57 коп.

25.12.2009 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 758 959 грн. 14 коп., що підтверджується наказом Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка»№ 1046 від 25.12.2009 на видачу товарно-матеріальних цінностей на сторону, а саме на представника відповідача - Державного господарського об'єднання «Техвоєнсервіс»

за довіреністю № 3А418567/1 від 24.12.2009 Харченка М.А., в якому в графі «Отримав»стоїть підпис уповноваженої особи відповідача.

Окрім того, сам відповідач в клопотанні про витребування доказів від 27.08.2012 підтвердив факт отримання відповідачем у позивача матеріальних цінностей за даною довіреністю № 3А418567/1 від 24.12.2009, виданою на ім'я Харченка М.А.

Як вбачається із рахунка-фактури № 81154 від 21.12.2009 на суму 379 479 грн. 57 коп., відповідач зобов'язаний був здійснити оплату на підставі п. 3.3 договору протягом 10 днів з дня його отримання.

При цьому, матеріали справи підтверджують ту обставину, що відповідач оплатив рахунок частково 17.03.2010 на суму 184 000 грн. 00 коп., 01.09.2010 на суму 106 350 грн. 29 коп., в той час як докази оплати суми 89 129 грн. 28 коп. у справі відсутні.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок у повному обсязі не здійснив.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань в повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 504-3/2009 у розмірі 89 129 грн. 28 коп. визнається судом таким, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного господарського об'єднання Концерн «Техвоєнсервіс»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, код ЄДРПОУ 33689867) з будь-яких рахунків виявлених державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка»(61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код ЄДРПОУ 14315500) 89 129 (вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 28 коп. - заборгованості, 1 782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 60 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 28.08.2012

Суддя А.М. Івченко

Попередній документ
25765903
Наступний документ
25765905
Інформація про рішення:
№ рішення: 25765904
№ справи: 5011-61/7632-2012
Дата рішення: 27.08.2012
Дата публікації: 30.08.2012
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: