21.08.2012Справа №5002-28/2354-2012
За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ в особі відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень», м. Сімферополь
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тес-Термінал», м. Сімферополь
про стягнення 37 256,40 грн.
Суддя С.О. Лукачов
представники:
Від позивача - Кущик Р.В. - юрисконсульт 2 категорії, довіреність № 28 від 01.01.2012 р.; Бабаджанова Н.М. - заступник начальника комерційного відділу, довіреність № 214 від 01.01.2012 р.
Від відповідача - Чернета А.О. - представник, довіреність від 19.04.2012 р.
Суть спору: Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тес-Термінал» про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 74 515,92 грн.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2012 р. суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої плата за користування вагонами складає 37 256,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з вини відповідача сталась затримка вагонів, у зв'язку з чим позивачем нарахована плата за користування вагонами відповідно до договору № ПР/4ДН-09-666/НЮп-273 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та договору № 54/ПР/ДН-4/10-11849НЮдч/ДНМ-134 про обробку вагонів з вантажами, яке примикає до станції Керч-Південна Придніпровська залізниця.
30.07.2012 р. представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, у яких проти позову заперечує з тих підстав, що позивач порушив досудовий порядок розгляду справи, оскільки не виставив претензії. Також зазначив, що при складанні відомості зі сплати за користування вагонами відповідач повідомляв позивачу про неможливість заходу судна в порт, у зв'язку з форс-мажорними обставинами, на підтвердження чого надав експертний висновок № ВК-75Э від 17.07.2012 р.
У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -
встановив:
17 серпня 2009 року між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тес-Термінал» (вантажовласник) укладено договір № ПР/4ДН-09-666/НЮп-273 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а. с. 36).
Відповідно до розділу 1 предметом договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Надалі, 23 квітня 2010 р. між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (залізниця) та Державним підприємством «Керченський морський торговельний порт» (порт) укладено договір № 54/ПР/ДН-4/10-11849НЮдч/ДНМ-134 про обробку вагонів з вантажами, яке примикає до станції Керч-Південна Придніпровська залізниця (а. с. 27-33).
Відповідно до додаткової угоду № 1 від 10.12.2010 р. до договору № 54/ПР/ДН-4/10-11849НЮдч/ДНМ-134 від 24.04.2010 р., сторони виклали п. 6.6 договору у наступній редакції: відстань для нарахування збору за подачу, збирання вагонів, колії № 9а, 10а (контрагент ТОВ «Тес-Термінал») установлено 9,882 км в обидва кінці, з них на балансі залізниці 0,06 км. Усі розрахунки згідно п. 7 договору проводяться безпосередньо між контрагентом та залізницею (згідно договору між портом та контрагентом).
В пункті 7.2 договору № 54/ПР/ДН-4/10-11849НЮдч/ДНМ-134 передбачено, що за невиконання плану навантаження вантажів порт і залізниця відповідають згідно із статтею 106 Статуту залізниць України.
Згідно п. 7.4 договору № 54/ПР/ДН-4/10-11849НЮдч/ДНМ-134, порт сплачує залізниці: - за користування вагонами і контейнерами порт сплачує залізниці плату згідно з правилами користування вагонами і контейнерами за ставками наведеними в збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та пов'язані з ними послуги (тарифне керівництво № 1); - збір за подачу та забирання вагонів на/з фронтів навантаження (вивантаження), по ставкам таблиці № 1 та № 2, розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (тарифне керівництво № 2); - за маневрову роботу згідно з тарифним керівництвом № 1; - за послуги і роботи, замовлені портом, порт сплачує сплачує збір згідно з Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (тарифне керівництво № 1); - за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини порту (одержувача) після закінчення терміну безплатного зберігання сплачує незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів; - інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для порту - згідно з діючими нормативними документами.
Як вбачається з матеріалів справи, в січні - лютому 2012 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тес-Термінал» надійшов вантаж, але вагони були затримані на станції призначення Керч-Південна через зайнятість фронтів вивантаження, про що станцією Керч-Південна були складені акти форми ГУ-23: № 2577 від 20.01.2012 р., № 2575 від 19.01.2012 р., № 2576 від 20.01.2012 р., № 38 від 20.01.2012 р., № 39 від 20.01.2012 р., № 59 від 01.02.2012 р., № 60 від 01.02.2012 р. (а. с. 10-16).
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.199 р. № 113 (далі - правила), облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
На підставі правил, станцією Керч-Південна складені відомості плати за користування вагонами № 02029015 та № 02029014 (а. с.17-18), які були підписані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Тес-Термінал» із зауваженнями, а саме: «З платою за користування та зберігання не згодні через неможливість заводу судна під навантаження, через метеоумови. Підтверджуючі документи додаються».
Крім того, відповідач надав експертний висновок № КВ-7Э від 25.01.2012 р., відповідно до якого було встановлено, що з 24.01.2012 р. по 25.01.2012 р. були несприятливі метеоумови на півдні Керченського проливу, а саме:
24 січня 2012 р. - з 16:00 до 24:00 туман, видимість 500 м - 1000 м;
25 січня 2012 р. - з 00.00 до 10.00 туман, видимість 200 м - 500 м, вітер з 00.00 до 10.00 східний, північно-східний 10м/сек пориви 15м/сек, висота хвиль 1,0 - 1,5 м, температура повітря 3 - 5 С морозу, ожеледиця, повільне обмерзання суден, у зв'язку з чим не було можливості заходу суден в порт для навантаження, що привело до накопичення великої кількості ж.д. цистерн на під'їзному шляху до ТОВ «Тес-Термінал», ж.д. станціях Керч-Південна.
Проте, представник позивача зазначає, що в даному експортному висновку не підтверджено несприятливі метеоумови за період з 19.01.2012 р. по 16:00 24.01.2012 р., а тому позивачем була нарахована плата за користування вагонами саме за цей період.
Згідно ст. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Відповідно до п.п. 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.199 р. № 113, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Враховуючи викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача плату за користування вагонами у розмірі 37 256,40 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що при складанні відомості зі сплати за користування вагонами відповідач повідомляв позивача про неможливість заходу судна в порт, у зв'язку з форс-мажорними обставинами, на підтвердження чого надав експертний висновок Керченського підприємства «Торгово-промислова палата Криму» № ВК-75Э від 17.07.2012 р., у якому підтверджуються несприятливі метеоумови в період з 19.01.2012 р. по 23.01.2012 р. і факт простою 318 ж.д. цистерн зі зжиженим газом на під'їзному шляху ТОВ «Тес-Термінал», ж.д. станціях Керч-Південна і Керч з неможливістю вводу морських танкерів в ППУ Керченського морського торгового порту.
Як пояснив позивач, даний висновок експерта залізниця не отримувала, що і стало підставою їх звернення до суду, оскільки сам висновок від 17.07.2012 р., а позивач його отримав лише у судовому засіданні 30.07.2012 р., що є порушенням п. 5.2 договору № ПР/4ДН-09-666/НЮп-273 від 17.08.2009 р. відповідно до якого, сторона, яка не може виконувати зобов'язання через форс-мажорні обставини, повинна терміново повідомити про це іншу сторону. Наявність форс-мажорних обставин підтверджується довідкою компетентних органів.
Тому позивач вважає, що надання експертного висновку від 07.07.2012 р. за період з 19.01.2012 р. по 23.01.2012 р. не є розумним строком надання довідки стосовно форс-мажорних обставин.
Однак, слід зауважити, що в п. 5.2 договору № ПР/4ДН-09-666/НЮп-273 від 17.08.2009 р. не зазначено чіткої дати, коли необхідно повідомити про форс-мажорні обставини іншу сторону, але зазначено про підтвердження цих самих обставин довідкою компетентних органів, яку відповідач надав до матеріалів справи.
Статтею 121 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи.
Аналогічне положення містить і п.п. «а» п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, відповідно до якого вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема, якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Враховуючи наявний в матеріалах справи експертний висновок Керченського підприємства «Торгово-промислова палата Криму» № ВК-75Э від 17.07.2012 р., суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що відповідачем не доведений факт несприятливих метеоумов за спірний період, а також порушення п. 5.2 договору № ПР/4ДН-09-666/НЮп-273 від 17.08.2009 р.
Суд не приймає доводи відповідача відносно порушення позивачем претензійного порядку, з огляду на рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 яким встановлено, що для забезпечення судового захисту Конституція України у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Крім того, стаття 5 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.
Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.
Позивач не представ суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог.
З огляду на викладені обставини, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач довів той факт, що порушив свої зобов'язання внаслідок непереборної сили, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволені позову відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 21.08.2012.
Повне рішення складено - 27.08.2012.
Суддя С.О. Лукачов