22.08.2012Справа №5002-28/1958-2012
За позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м. Київ в особі Дирекції Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» в місті Сімферополь, м. Сімферополь
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гасраталієвої Лідії Василівни, м. Сімферополь
до відповідача Приватного підприємства «Укрсельхозпродукт», м. Сімферополь
про стягнення 1 037 353,11 грн.
Суддя С.О. Лукачов
представники:
Від позивача - Репневський С.Е. - представник, довіреність № 10/2 від 01.03.2012.
Від відповідачів - не з'явились, повідомлені належним чином.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» в особі Дирекції Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» в місті Сімферополь звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гасраталієвої Лідії Василівни та Приватного підприємства «Укрсельхозпродукт» про стягнення солідарно заборгованості за договором кредитної лінії № 04 від 20.09.2007 зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 879 977,51 грн. за період з 25.11.2009 по 07.06.2012, а також неустойки за несвоєчасне повернення (погашення) процентів у розмірі 157 375,60 грн. за період з 06.12.2011 по 06.06.2012, що разом становить 1 037 353,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані статтями 611, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та мотивовані наступним. Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009 у справі № 2-29/3306-2009 з відповідачів на користь позивача стягнуто солідарно заборгованість по кредиту в сумі 1 420 000,00 грн., заборгованість по відсоткам в сумі 30150,68 грн. та неустойку за несвоєчасне повернення кредиту та процентів в сумі 50 848,08 грн., однак, вимоги позивача щодо погашення заборгованості залишились не виконаними, у зв'язку з чим, відповідачу нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 879 977,51 грн. за період з 25.11.2009 по 07.06.2012, а також неустойку за несвоєчасне повернення (погашення) процентів у розмірі 157 375,60 грн. за період з 06.12.2011 по 06.06.2012.
19.07.2012 від ФОП Гасраталієвої Л.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що період часу, протягом якого позивачем нараховані грошові зобов'язання відповідача не може бути регламентований умовами кредитного договору, оскільки дія останнього припинилась на підставі п. 7.3 договору кредитної лінії № 04 від 20.09.2007.
Приватне підприємство «Укрсельхозпродукт» не надало відзив на позовну заяву, явку представника у судове засідання протягом розгляду справи не забезпечило.
22.08.2012 у судове засідання представники відповідачів не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.
У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд -
встановив:
20.09.2007 між Акціонерним банком «Діамант» (правонаступником якого виступає Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», що вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Гасраталієвою Лідією Василівною (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 04 (а. с. 13-18).
Розділом 1 договору визначено предмет договору, а саме: кредитодавець з 20 вересня 2007 року по 19 вересня 2012 року включно відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у гривні (п. 1.1); в межах періоду, вказаного у п. 1.1 цього договору, кредитна лінія відкривається позичальнику у розмірі 1 200 000,00 грн. (п. 1.2); кредитні кошти надаються позичальнику в межах відкритої згідно цього договору кредитної лінії зі сплатою позичальником процентів за користування кредитом у розмірі: 20% річних (п. 1.4).
Відповідно до п. 1.5 договору, видача кредиту позичальнику здійснюється окремими кредитними траншами після подачі останнім заявок на видачу кредитних траншів за формою, встановленою кредитодавцем, в яких вказується запланована до отримання дата, сума і валюта кожного кредитного траншу, ціль його використання, поточний рахунок позичальника з числа визначених в п. 3.2. цього договору, на який необхідно перерахувати кредитні кошти, а також після укладення сторонами, за результатами розгляду заявки позичальника, окремих додаткових угод до цього договору, що є його невід'ємною частиною, в яких зазначається сума і валюта кожного кредитного траншу та дата його видачі.
Відповідно до п. 3.4 договору, позичальник зобов'язався здійснювати повернення фактично отриманого кредиту шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту на позичковий рахунок, зазначений в п. 3.2 цього договору та забезпечити повне повернення фактично отриманого кредиту в останній день періоду, вказаного в п. 1.1 цього договору.
Згідно до пункту 3.5 договору, позичальник зобов'язався не пізніше останнього робочого дня поточного місяця сплачувати проценти за користування кредитом, що нараховані по 24 число кожного місяця включно, у розмірі вказаному в п. 1.4 цього договору, з урахуванням п. 7.5 цього договору, та забезпечити повну сплату процентів за кредитом в останній день періоду, зазначеного в п. 1.1 цього договору.
Відповідно до п. 7.3 договору, останній день періоду, що вказаний у п. 1.1 цього договору автоматично змінюється на дату, що настає за днем в якому позичальник не сплатив будь-який платіж за цим договором, якщо інше не буде вирішено кредитодавцем.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.5 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договору укладались додаткові угоди, якими, зокрема, збільшувалась процентна ставка за користування кредитом за кредитним договором до 23 % річних (додаткові угоди № 1, № 4 від 31.07.2008) та до 25 % річних (додаткова угода № 6 від 28.11.2008).
28.11.2008 згідно умов додаткової угоди № 6 до договору ліміт кредитування, встановлений кредитним договором, збільшено на 600 000,00 грн.
З метою забезпечити виконання позичальником договірних зобов'язань за договором кредитної лінії № 04, 20.09.2007 між Акціонерним банком «Діамант» (кредитор) та Приватним підприємством «Укрсельхозпродукт» (поручитель) укладено договір поруки № 04/2 (а. с. 35-36).
Відповідно до п. 1.1 договору, згідно з цим договором поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ФОП Гасраталієвою Л.В. взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору кредитної лінії № 04 від 20.09.2007, що укладений між кредитором та боржником.
Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 1.2 договору).
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009 по справі № 2-29/3306-2009, суд прийняв заяву Акціонерного банку «Діамант» про збільшення суми позову, задовольнив позовні вимоги банку та стягнув солідарно з ФОП Гасраталієвої Л.В. та ПП «Укрсельхозпродукт» на користь Акціонерного банку «Діамант» в особі Кримської дирекції Акціонерного банку «Діамант» в м. Сімферополь 1 500 998,76 грн., у тому числі: заборгованість по кредиту в сумі 1 420 000,00 грн., заборгованість по відсоткам в сумі 30150,68 грн., неустойку за несвоєчасне повернення кредиту та процентів в сумі 50 848,08 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 1500,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. (а. с. 51-54).
Посилаючись на п.п. 1.1, 3.5, 8.5 кредитного договору, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а також на несплату відповідачами заборгованості за кредитним договором, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредитної лінії № 04 від 20.09.2007 зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 879 977,51 грн. за період з 25.11.2009 по 07.06.2012, а також неустойку за несвоєчасне повернення (погашення) процентів у розмірі 157 375,60 грн. за період з 06.12.2011 по 06.06.2012.
Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що пунктом 1.1 договору кредитної лінії № 04 сторони обумовили, що кредитодавець з 20.09.2007 по 19.09.2012 включно відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у гривні.
Пунктом 7.3 договору визначено, що останній день періоду, що вказаний у п. 1.1 цього договору автоматично змінюється на дату, що настає за днем в якому позичальник не сплатив будь-який платіж за цим договором, якщо інше не буде вирішено кредитодавцем.
На підставі цього пункту відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вважає, що дату закінчення періоду зазначеного в п. 1.1 договору слід визначати на підставі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009р. по справі № 2-29/3306-2009, оскільки в описовій частині цього рішення зазначено, що відповідач порушив зобов'язання по платежам з 20.04.2009р.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд дослідив зміст вказаного рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009р. та встановив, що як в описовій так і в мотивувальній частинах рішення відсутнє посилання на те, що відповідачі порушили зобов'язання по платежам саме з 20.04.2009р.
Однак суд встановив, що в мотивувальній частині рішення по справі № 2-29/3306-2009, суд зазначив наступне: «У виконання умов договору поруки, «05» травня 2009 року позивач спрямував на адресу відповідача № 2 письмове повідомлення (лист вих. № 203/02-11 від 28 квітня 2009 року, а. с. 38) про вимогу здійснити погашення заборгованості відповідача № 1 за кредитним договором із зазначенням сум заборгованості відповідача № 1 за кредитним договором та встановленням терміну для добровільного погашення відповідачем № 2 заборгованості, що виникла за кредитним договором».
Враховуючи те, що в рішенні Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009р. чітко не вказаний термін для добровільного погашення заборгованості, суд запросив з архіву Господарського суду Автономної Республіки Крим матеріали справи № 2-29/3306-2009 з метою дослідження листа Діамантбанку вих. № 203/02-11 від 28 квітня 2009 року.
Під час дослідження матеріалів справи № 2-29/3306-2009, суд встановив наявність вказаного листа вих. № 203/02-11 від 28 квітня 2009, зі змісту якого вбачається, що банк повідомляє відповідача про те, що має місце порушення кредитного договору і станом на 22.04.2009р. боржник не виконав зобов'язання перед банком. У цьому ж листі банк просить не пізніше 3-ох банківських днів з моменту отримання даного повідомлення здійснити погашення заборгованості (копія листа а. с. 123). Крім того, суд встановив наявність поштового повідомлення, відповідно до якого відповідач - Приватне підприємство «Укрсельхозпродукт» отримало вказане повідомлення про необхідність сплати боргу - 06.05.2009р. (а. с. 124).
Судом встановлено, що 30.03.2010 постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-29/3309-2009 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009 залишено без змін.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що доводи представника відповідача ФОП Гасраталієвої Лідії Василівни щодо початку порушення умов договору з 20.04.2009р. не відповідають дійсності, оскільки такою датою є 22.04.2009р.
Частинами 1 та 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем приймались будь-які рішення щодо зміни дати закінчення дії договору, право на прийняття яких передбачено п. 7.3 кредитного договору, а представник позивача у судовому засіданні, фіксування якого здійснювалось за допомогою технічних засобів, підтвердив відсутність таких рішень.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи викладені обставини, приписи п. 7.3 договору кредитної лінії № 04, останній день періоду, що вказаний у п. 1.1 цього договору - 19.09.2012, автоматично змінився на 23.04.2009р. Таким чином, строк дії договору кредитної лінії № 04 від 20.09.2007р. закінчився - 23.04.2009р.
З огляду на встановлені вище обставини, суд не приймає посилання позивача на п. 8.5 договору кредитної лінії № 04 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України та вважає, що внаслідок припинення договору кредитної лінії № 04 відсутні підстави для нарахування відсотків по припиненому договору та неустойки за несвоєчасне повернення відсотків.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову - відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 22.08.2012.
Повне рішення складено - 27.08.2012.
Суддя С.О. Лукачов