"21" серпня 2012 р. Справа № 5011-10/1865-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Панової І.Ю.,
суддів -Білошкап О.В.,
Поліщука В.Ю.,
за участю представників сторін:
ТОВ "Рейнбо-ЛТД" -Черевка С.А., Литвиненко Л.А.,
Фірми "Іпка Лабораторіз ЛТД" -Пуха О.В., Ганіч Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. по справі №5011-10/1865-2012 за позовом Ipca Laboratories limited International House (Фірма "Іпка Лабораторіз ЛТД") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" про стягнення коштів,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2012р. позов Ipca Laboratories limited International House (Фірма "Іпка Лабораторіз ЛТД") до ТОВ "Рейнбо-ЛТД" про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" на користь Ipca Laboratories Limited International House (Фірма "Іпка Лабораторіз ЛТД") грошові кошти: основного боргу -106 346,50 доларів США, штрафу -10 931,45 доларів США, втрат від інфляції -11 073,05 доларів США, 3% річних -5 268,04 доларів США та судові витрати -21 339,17 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2012р. залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2009р. між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено контракт № 2RB/09-10.
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець продав, а покупець придбав товар на умовах контракту, при стандартних умовах продажу у відповідності до Специфікацій, які є невід'ємними умовами Контракту.
На виконання умов контракту продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму -114 252,50 доларів США.
При цьому покупець лише частково розрахувався за товар, а саме, на суму 7 906,00 доларів США, а відтак, відповідач перед позивачем має заборгованість за контрактом в розмірі -106 346,50 доларів США.
Ipca Laboratories limited International House (Фірма "Іпка Лабораторіз ЛТД") звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" заборгованості за контрактом № 2RB/09-10 від 01.04.2009р. з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в сумі 136726,06 доларів США.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" на користь Ipca Laboratories Limited International House (Фірма "Іпка Лабораторіз ЛТД") грошові кошти: основного боргу -106 346,50 доларів США, штрафу -10 931,45 доларів США, втрат від інфляції -11 073,05 доларів США, 3% річних -5 268,04 доларів США та судові витрати -21 339,17 грн. В іншій частині позову відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції послався на те, що обґрунтованими та доведеними матеріалами справи є позовні вимоги продавця про стягнення боргу з покупця за контрактом в розмірі 106 346,50 доларів США, що складаються з 54 494,00 доларів США заборгованості по Інвойсу №: MUM/2009-10/2389 від 26.10.2009р. та 51 852,50 доларів США заборгованості по Інвойсу №: MUM/2009-10/3049 від 18.12.2009р.
Крім цього, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 931,45 доларів США штрафу за прострочення в здійсненні платежів за товар по контракту.
Також з урахуванням прострочення відповідачем у здійсненні розрахунків по контракту за отриманий останнім товар, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 11 073,05 доларів США втрат від інфляції та 5268,04 доларів США 3% річних.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому про те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві з урахуванням поданої заяви про збільшення вимог, станом на квітень 2012 року, відповідачем не надано, а тому заборгованість відповідача за контрактом № 2RB/09-10 від 01.04.2009р. становить 106 346,50 доларів США. При цьому правомірним є стягнення з відповідача 10 931,45 доларів США штрафу за прострочення в здійсненні платежів за товар по контракту, 11 073,05 доларів США втрат від інфляції та 5268,04 доларів США 3% річних.
Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна виходячи з наступного.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов контракту 2RB/09-10 від 01.04.2009р. в жовтні - грудні 2009 року позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 114 252,50 доларів США.
На підтвердження передачі та отримання товару позивач надав наступні документи: комерційний Інвойс №: MUM/2009-10/2389 від 26.10.2009р., авіанакладну від 28.10.2009р., лист пакування від 26.10.2009р., сертифікат якості на медикаменти та сертифікат походження форми "А"№ 670376 від 26.10.2009р., а також комерційний Інвойс №: MUM/2009-10/3049 від 18.12.2009р., авіанакладну від 20.12.2009р., лист пакування від 18.12.2009р., сертифікат якості на медикаменти та сертифікат походження форми "А"№ 669065 від 21.12.2009р.
Пунктом 3 контракту 2RB/09-10 від 01.04.2009р. передбачено, що платежі по контракту здійснюються в доларах США шляхом зарахування грошових коштів на рахунок продавця в строк не пізніше 90 днів від дати вказаної в інвойсі (авіа поставка) та 120 днів від дати вказаної в інвойсі (поставка морем).
Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач частково розрахувався з позивачем за товар на суму 7 906,00 доларів США, що підтверджується наступними документами: фінансовим звітом Managerwise Partywise Overdue Report As On 14/03/2012 від 14.03.2012р., а також довідкою Ipca Laboratories Limited б/н від 14.03.2012р.
Встановивши за наданими позивачем документами наявність боргу у відповідача перед позивачем, суд першої інстанції стягнув з ТОВ "Рейнбо-ЛТД" на користь Ipca Laboratories Limited International House (Фірма "Іпка Лабораторіз ЛТД") грошові кошти: основного боргу -106 346,50 доларів США, штрафу -10 931,45 доларів США, втрат від інфляції -11 073,05 доларів США, 3% річних -5 268,04 доларів США та судові витрати -21 339,17 грн.
Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Таким чином рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2012р. відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи свою заяву тим, що має намір представити свої міркування (відзив на позов) та письмові заперечення по суті справи, але за відсутності директора товариства не має можливості це зробити на даний час.
Однак, суд першої інстанції не надав належної уваги викладеним в заяві доводам відповідача, пославшись на їх необґрунтованість, та визнавши причини неявки представника відповідача у судове засідання неповажними, відхилив клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши справу за відсутності представника відповідача, суд позбавив його можливості взяти участь в засіданні та подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти доводів інших учасників судового процесу відповідно до ст.22 ГПК України.
Таким чином, викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст.ст. 4-2 та 4-3 ГПК України щодо принципи змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Всупереч вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції не розглянув в повному обсязі доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності боргу у відповідача саме за контрактом №2RB/09-10 від 01.04.2009р., а також про відсутність доказів того, що відповідач отримав товар згідно контракту №2RB/09-10 від 01.04.2009р., оскільки копії накладної від 28.10.2009р., комерційний інвойс від 26.10.2009р., лист пакування від 26.10.2009р. свідчать лише про відправку позивачем товару.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Статтею 1 Гаазької Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка для України набрала чинності 22 грудня 2003 року, встановлено, що конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ (ст.2 Конвенції).
Відповідно до ст. 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису і якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Разом з тим, розглядаючи позов, поданий іноземним суб'єктом господарювання, зареєстрованим в Індії, господарські суди обох інстанцій не перевірили повноваження представників позивача за наданою суду довіреністю з урахуванням положень Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 р., яка набула чинності у відносинах між Індією та Україною 14.07.2005 р.
Крім цього, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір щодо стягнення штрафу з відповідача в розмірі 10 931,45 доларів США, не перевірили чи не перевищує вказана сума 10% вартості не сплаченого покупцем товару в строк з врахуванням п.п.10.1 п.10 контракту №2RB/09-10 від 01.04.2009р., відповідно до якого загальна сума штрафу за прострочку не може перевищувати 10% вартості не сплаченого покупцем товару.
Стягуючи з відповідача суму втрат від інфляції в розмірі 11 073,05 доларів США на підставі вимог ст. 625 ЦК України, суди попередніх інстанцій не з'ясували можливість стягнення суми втрат з урахуванням індексу інфляції, розрахованого відносно національної валюти України -гривні, враховуючи те, що позов заявлено в іноземній валюті та сума стягнення основного боргу встановлена в доларах США.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2012р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. прийняті з порушенням ст.43 ГПК України, тобто без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи.
Оскільки вказане порушення норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. по справі №5011-10/1865-2012 скасувати.
Справу №5011-10/1865-2012 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий: Панова І.Ю.
Судді:Білошкап О.В.
Поліщук В.Ю.