"22" серпня 2012 р. Справа № 5016/224/2012(9/6)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Міщенка П.К.,
Поліщука В.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", м. Київ
на ухвалувід 22.05.2012 р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 5016/224/2012(9/6) господарського суду Миколаївської області
за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська рибодобувна компанія", м. Київ
допублічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат", м. Очаків Миколаївської області
про банкрутство
розпорядник майна Глоба К.М., м. Херсон
в судовому засіданні взяв участь представник
скаржникаКоляда А.С., довір.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.02.2012 р. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська рибодобувна компанія" порушено провадження у справі № 5016/224/2012(9/6) про банкрутство публічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат".
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 р. (судді: Лашин В.В. -головуючий, Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі -скаржник) на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 08.02.2012 р. припинено з тих підстав, що ухвала про порушення провадження у справі оскарженню не підлягає.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 55, 193 Конституції України, ст.ст. 43, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство). Скаржник зазначає, що ухвала про порушення справи про банкрутство безпосередньо стосується його прав та обов'язків, як заставного кредитора боржника, оскільки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів перешкоджає скаржнику отримати задоволення своїх вимог до боржника поза межами справи про банкрутство.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Стаття 106 ГПК України містить вичерпний перелік ухвал, що підлягають оскарженню у апеляційному та касаційному порядку окремо від рішення суду. Однак, вказана стаття не передбачає можливості оскарження ухвали про порушення провадження у справі, оскільки вона не визначає прав та обов'язків сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство, а лише спрямована на забезпечення руху судового процесу.
Разом з тим, враховуючи положення ст. 41 ГПК України, тобто особливості процедури банкрутства, в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство можуть бути вирішені питання щодо забезпечення вимог кредиторів, призначення розпорядника майна тощо. Отже, порушуючи провадження у справі, суд може прийняти рішення, яке безпосередньо впливає на права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство. У цьому випадку така ухвала підлягає оскарженню, але лише у відповідній частині.
Проте судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному випадку предметом апеляційного оскарження є ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство виключно у частині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто скаржник фактично заперечує проти порушення провадження у справі.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно припинено помилково порушене апеляційне провадження за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню.
У зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 41, 106, 1115, 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 р. у справі №5016/224/2012(9/6) залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді П.К. Міщенко
В.Ю. Поліщук