Справа № 1806/6269/12
Провадження № 2/1806/1867/12
27.08.2012 року м.Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми в складі: головуючого - судді Рунова В.Ю., при секретарі - Дегтяренко В.М., з участю представника позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми цивільну справу за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Авіакомпанія «Українські вертольоти» до ОСОБА_2 про стягнення витрат на навчання, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та вимоги обґрунтовує тим, що 05.05.2008р. ОСОБА_2 було прийнято на посаду другого пілота ЗАТ «Українські вертольоти» (перейменовано в ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти»), але він не був підготовлений до виконання обов'язків другого пілота, тому було досягнуто згоди на його навчання у навчальних закладах з метою отримання дозвільних документів для проведення професійної діяльності, з подальшою компенсацією працівником витрачених на таке навчання коштів. 29.09.2010 р. та ЗАТ «Українські вертольоти» було укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_2 був прийнятий на посаду другого пілота та зобов'язався виконувати роботу, передбачену договором, завданням роботодавця та посадової інструкції, протягом п'яти років з моменту укладення договору. Також трудовим договором передбачено, що у випадку розірвання трудового договору до закінчення п'яти років з його укладення, витрати роботодавця на навчання працівника професійної майстерності та англійській мові підлягають стягненню з працівника, в інакшому випадку - відносяться до затрат роботодавця та, фактично, є премією працівника за успішне виконання обов'язків (пункти 2.1.5., 5.4. Договору). 06.06.2011р. відповідач подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, Наказом № 113-ок його звільнено з займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України. При проведенні розрахунку ОСОБА_2 було запропоновано виконати умови договору та сплатити вартість навчання, однак, останній відмовився. 31.03.2012р. ОСОБА_2 отримав письмову вимогу про сплату витрат, однак, кошти на рахунок позивача до цього часу не надійшли. На навчання відповідача було витрачено: на оплату навчальним закладам - 24 343,49 грн.; 4 060,57 грн. - проходження теоретичної підготовки групи пілотів після перерви в льотній роботі більше п'яти років з 07.10 по 11.12.2008; 3200,00 грн. - перенавчання на ПС (теоретичний курс) членів обслуговуючого екіпажу; 845,00 грн. - перенавчання льотного складу (бортпровідників) по програмі «Перепідготовка бортпровідників ЦА на ПС МІ-8МТВ з 27.03. по 28.03.2009; 1000,00 грн. - навчання по програмі «Авіаційна безпека для льотних екіпажів вертольотів»; 465,00 грн. - навчання по програмі «Періодична перепідготовка бортпровідників ЦА на ПС Мі-8 MTB»; 632,00 грн. - КПК бортпровідників; 2341,33 грн. - тренування на тренажері КТВ МІ-8МТВ; 2 341,33 грн. - тренування на тренажері КТВ МІ-8МТВ, 6104.00 грн. - проходження КПК по англійській мові 23.06.2010-24.07.2010; 2533,00 грн. - проходження КПК бортпровідників по типу 11.11.-17.11.2010; витрати на медичну сертифікацію у сумі 1020,00 грн.; 510,00 грн. - медична сертифікація 2009 рік; 510,00 грн. - медична сертифікація 2010 рік; витрати на відрядження - 18496,84 грн., з яких 4142,84,00 грн. - відрядження 07.10.-11.12.2008; 2236,00 грн. - відрядження 10-20.03.2009; 400,00 грн. - відрядження з 27.03.2009 по 28.03.2010; 196,00 грн. - відрядження 24.04.2009; 232,00 грн. - відрядження 27.04.2009-28.04.2009; 360,00 грн. - відрядження 14-15.05.2009; 196,00 грн. - відрядження 24.03.2010; 604,00 грн. - відрядження 13.-15.04.2009; 428,00 грн. - відрядження з 14-16.04.2010; 400,00 грн. - відрядження 23.04.2010; 808,00 грн. - відрядження 01 -04.06.2010; 196,00 грн. - відрядження 10.06.2010; 6520,00 - відрядження 23.06.-24.07.2010; 206,00 грн. - відрядження 23.09.2010; 1432,00 грн. - відрядження 11-17.11.2010; 140,00 грн. - відрядження 17.11.2010; витрати на вакцинацію - 170,00 грн., учбово-тренувальні польоти - 19877,07 грн. Уточнивши позовні вимоги, просять стягнути з відповідача 65362,47 грн. компенсації витрат на навчання професійної майстерності, в тому числі 24343,49 грн. компенсації витрат на оплату навчальним закладам, 1020,00 грн. компенсації витрат на медичну сертифікацію, 18496,84 грн. компенсації витрат на відрядження та проживання, 170,00 грн. витрат на вакцинацію, 19877,07 грн. компенсації витрат на учбово-тренувальні польоти на ВС МІ-8МТВ після тривалої перерви, 639,07 грн. компенсації сплаченого судового збору, 816,00 грн. - компенсації витрат позивача, пов'язаних з явкою представника до суду.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, стягнувши з відповідача 65 362,47 грн. Вказує на безпідставність посилання представника відповідача на нікчемність умов щодо необхідності відшкодування витрат на навчання у випадку розірвання трудового договору, ОСОБА_2 був звільнений із займаної посади з причин погіршення стану здоров'я, а не «з причин невиконання роботодавцем умов трудового законодавства». Зазначає, що між сторонами спору склались правовідносини, щодо фактичного надання позивачем послуги по навчанню, які були прийняті відповідачем (що пройшов навчання та отримав відповідні сертифікати). Організація навчання ОСОБА_2 здійснювалось позивачем безоплатно, тобто фактично договір про надання послуг з навчання є безоплатним. Відповідно до ст. 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору, тому в позовній заяві висунуто вимоги щодо стягнення витрат, понесених ПрАТ «АК «Українські вертольоти» на навчання ОСОБА_2, які просить задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вказавши що його було прийнято позивачем на посаду другого пілота, для чого необхідно було відповідне навчання, обумовлене трудовим договором. За час перебування в трудових відносинах з позивачем він виконував обов'язки лише флайтендера - бортпровідника, а не пілота. Перший трудовий контракт був укладений на три роки він його відпрацював, але саме пілотом призначений не був. Ні вартість, ні умови навчання йому до відома не доводились, письмово ні в якому документі не викладались. Вважає вимоги до нього безпідставними, всі сертифікати які отримував були дійсні протягом лише трьох років, тобто були дійсні під час роботи у позивача. Він був двічі у відрядженнях за кордоном, його навчання проводилось саме з метою відповідності авіакомпанії міжнародним стандартам, тому відвідував всі курси на вимогу компанії. Просив в задоволенні позову відмовити та відшкодувати понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 3850 грн.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав в обґрунтування заперечень зазначив, що між позивачем та відповідачем 29.09.2008 р. було укладено трудовий договір, 01.07.2011р. ОСОБА_2. звільнено за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, оскільки ним була подана відповідна заява з причин невиконання роботодавцем умов трудового законодавства. Зазначає, що відповідно ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними, встановлення трудовим договором умов, які зобов'язують працівника працювати на підприємстві протягом певного часу у зв'язку з оплатою навчання порушує конституційне право працівника на вільний вибір місця роботи, а санкції стосовно відшкодування вартості навчання у зв'язку зі звільненням працівника до закінчення певного строку є засобом впливу на волю людини та спонукання до примусової праці, що є порушенням права працівника на розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Вказує, що відповідно ч. 1 ст. 27 і ч. 2 ст. 215 ЦК України п.п. 2.1.5, 5.4 трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем є недійсними з моменту підписання вказаного договору, у зв'язку з чим, як наслідок нікчемності вказаних умов трудового договору, вимоги позивача стосовно відшкодування вартості навчання є незаконними.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що Наказом № 39-ок від 05.05.2012р. ОСОБА_2 прийнятий на роботу в літню службу на посаду другого пілота з 05.05.2008р. з окладом відповідно до штатного розпису, з іспитовим строком три місяці (а.с.11-13).
29.09.2008 р. між ЗАТ «Українські вертольоти» та ОСОБА_2 укладено Трудовий договір, за умовами якого відповідач зобов'язався виконувати роботу визначену договором і посадовою інструкцією на посаді другого пілоту, тимчасово бортпровідника; роботодавець взяв обов'язок виплачувати заробітну плату та забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи. Згідно п. п. 2.1.5, 5.4. Договору у випадку розірвання трудового договору за ініціативою працівника до закінчення п'ятирічного строку з моменту укладення, позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу витрати, пов'язані з навчанням професійній майстерності та англійській мові (а.с. 8-10).
Наказом № 113-ок від 01.07.2012 р. ОСОБА_2 звільнений з 01.07.2011р. за власним бажанням, за ст.38 КЗпП України (а.с.14, 145-147).
Так, судом встановлено, що правовідносини які склалися між сторонами, зокрема щодо відшкодування витрат на навчання, виникли під час трудових правовідносин, а тому регулюються нормами Кодексу законів про працю України.
Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч.3 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу, що узгоджується з роз'ясненнями, які містяться в п.7 Постанови ПВСУ N 9 від 06.11.92р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Трудовий договір укладений між сторонами відповідає вищевказаним нормам трудового права, тому посилання представника відповідача на його недійсність відповідно до ст. 9 КЗпП України, суд вважає безпідставними.
Відповідності до вимог ст.ст. 201, 202 КЗпП України для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організовує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи та створює необхідні умови для поєднання роботи і навчання.
З Рахунку фактури, Платіжного доручення №1610 від 12.03.2009р., Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), вбачається, що ЗАТ «Українські вертольоти» сплачено ТОВ «Міжнародний Авіаційний Центр Підготовки» за перенавчання на ПС (теоретичний курс) членів обслуговуючого екіпажу та практичне тренування з аварійно-рятувальних заходів 48255 грн. за 13 осіб. Лише з службової записки ОСОБА_4 від 10.03.2009р., вбачається, що ОСОБА_2 проходив вищевказану підготовку (а.с.18-21).
З службової записки ОСОБА_4, Рахунку - фактури від 24.02.2009р., Платіжного доручення №1736 від 19.03.2009 р., Акту виконаних робіт, вбачається, що ЗАТ «Українські вертольоти» сплачено ТОВ «ПРАЙМ-РЕЙТ» за проведення навчання з 1 групою (13 чоловік) за програмою підготовки льотного персоналу авіапідприємств і авіакомпаній цивільної авіації «України» «Перепідготовка бортпровідників ЦА на ПС Мі-8 МТВ» у сумі 10985 грн., з видачею Сертифікатів (а.с. 24, 25, 26, 28).
З службової записки ОСОБА_4 від 14.05.2009р., Рахунку - фактури від 13.05.2009р., Акту завершення робіт від 15.05.2009р., Платіжного доручення № 2453 від 22.05.2009 р., вбачається, що ЗАТ «Українські вертольоти» сплачено Національному авіаційному Університету за проведення навчання групи бортпровідників (11 чоловік) за курсом «Авіаційна безпека для льотних екіпажів, вертольотів» 11000 грн. (а.с.29-32).
Відповідно до службових записок ОСОБА_4, Рахунків - фактур від 19.04.2010 р. № 81, № СФ-947 від 13.04.2010р., Платіжних доручень № 210 від 26.04.2012р., № 169 від 23.04.2010 р., Актів виконаних робіт, вбачається, що ЗАТ «Українські вертольоти» сплачено ТОВ «ПРАЙМ-РЕЙТ» за проведення Спеціалізованої підготовки при загальному курсі періодичної підготовки бортпровідників ЦА на ПС-8МТВ за 10 чоловік по 465 грн. за кожного, всього 4650 грн., а також 7584 грн. грн. за проведення планового проведення навчання на курсах підвищення кваліфікації бортпровідників (загальні дисципліни в ДП ГНСЦ ЦАУ). Про те, що саме проведено оплату навчання ОСОБА_2, вбачається лише з службової записки (а.с. 33 - 40).
З Актів виконаних робіт (послуг) від 06.04.2010р., 23.12.2010р. вбачається, що на замовлення ЗАТ «Українські вертольоти» в Національному авіаційному університеті 24.03.2010р. і 23.11.2010р. проведені тренування на тренажері КТВ Мі-8МТВ-2-го пілота ОСОБА_2 За навчання групи з 27 осіб позивачем сплачено 63216 грн., а за навчання групи з 18 осіб сплачено 42144 грн. (а.с.41-44, 45-48).
Відповідно до рахунку № 432 від 16.04.2009р. та Платіжного доручення № 2116 позивачем сплачено 510 грн. за проведення медичної сертифікації ОСОБА_2 (а.с. 50-51).
З службової записки ОСОБА_4 від 31.05.2010р. та Рахунку від 31.05.2010р., Платіжного доручення № 709 від 02.06.2010 р., вбачається, що ЗАТ «Українські вертольоти» сплачено державний збір за медичну сертифікацію за 25 осіб у сумі 11220 грн. (а.с.52- 54).
Факт проходження навчання на вимогу позивача з метою підвищення кваліфікації відповідач в судовому засіданні не заперечував.
Згідно довідки ЗАТ «Українські вертольоти» ОСОБА_2 проходив КПК з англійської мови в Авіаційному учбовому центрі, вартістю курсу 6104 грн.; з 11.11.2010 по 17.11.2010 проходив навчання КПК бортпровідників, вартість курсу 2533 грн. (а.с.55).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
Всупереч вимогам ст. ст. 57 - 60 ЦПК України позивачем не надано суду належних і переконливих доказів, які з достовірністю підтверджували факт, що трудовий договір укладено з ОСОБА_2, який на час його укладання не був підготовлений до виконання обов'язків другого пілота, не мав дозвільних документів для проведення професійної діяльності і саме потребував навчання професійній майстерності як другого пілота, так і бортпровідника та англійській мові у вищевказаному обсязі. Крім того, на підтвердження понесених витрат на навчання, медичну сертифікацію, вакцинацію, ПрАТ Авіакомпанія «Українські вертольоти» не надав належних доказів, які б підтверджували витрати саме на навчання ОСОБА_2, а не груп на замовлення позивача. Довідки ж ПрАТ Авіакомпанія «Українські вертольоти» про вартість навчання ОСОБА_2 за окремими курсами, Звіти про використання коштів наданих відповідачу на відрядження (а.с. 55, 56 -76, 77) не є належними та допустимими доказами, оскільки надані заінтересованою стороною спору, тому суд не бере їх до уваги.
Не надано належних доказів на підтвердження, того, що навчання ОСОБА_2 професійній майстерності під час перебування у трудових відносинах з ПрАТ Авіакомпанія «Українські вертольоти», є саме навчанням, витрати за яке підлягає відшкодуванню за умовами пунктів 2.1.5., 5.4 Трудового договору від 29.09.2010 р., а не для забезпечення професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівника, обумовленої його трудовою функцією.
Суд не погоджується з доводами представника позивача ОСОБА_1 про надання відповідачу безоплатно послуг по навчанню, відповідно до ст. 904 ЦК України, оскільки вони суперечать іншим фактичним обставинам справи та дослідженим письмовим доказам. Зокрема, Трудовий договір, укладений між сторонами, не містить істотних умов, передбачених ст.ст. 901-907 ЦК України щодо предмета послуг, терміну їх надання.
Зважаючи не викладене, позовні вимоги ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» до ОСОБА_2 суд вважає необґрунтованими і таким, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст.ст. 84,88 ЦПК України, ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», враховуючи обсяг правової допомоги по цивільній справі наданої ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_2 (а.с.87,97), з урахуванням часу витраченого у судових засіданнях, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1322 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, ст.ст. 9, 21, 38, 201, 202 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суд,-
В задоволенні позову ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Авіакомпанія «Українські вертольоти» до ОСОБА_2 про стягнення витрат на навчання - відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 1322 (одна тисяча триста двадцять дві) грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги подано не було.
Суддя В.Ю. Рунов