Справа № 2а-1506/10/1770
29 червня 2010 р. 16год. 36хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Товкач Т.П.,
третьої особи позивача: представник Кузьмич В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_4
до Управління Держкомзему у Сарненському районі Рівненської області
про визнання відмови у вчиненні дії неправомірною та зобов'язання вчинити дії
Позивач -ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління Держкомзему у Сарненському районі Рівненської області про визнання відмови у вчиненні дії неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, які повністю співпадають з позицією викладеною в позовній заяві та просить суд визнати неправомірною відмову управління Держкомзему в Сарненському районі у погодженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови на території Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області в с. Велике Вербче та зобов'язати відповідача вчинити дії по погодженню проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови на території Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області в с. Велике Вербче.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товкач Т.П. - Голова с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області в судовому засіданні ствердив, що Великовербченська ЗОШ I-III ступенів не володіє правовстановлюючими документами на володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою на яку претендує позивач в розумінні норм Земельного кодексу та Закону України "Про землеустрій". На цій ділянці розташований смітник.
Представник відповідача, доводячи в судовому засіданні правомірність дій та висновків Управління Держкомзему у Березнівському районі Рівненської області, зазначає, що вони здійснені у повній відповідності до вимог чинного законодавства та в рамках компетенції відповідного суб'єкта, просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 рішенням Вельковербченської сільської ради від 16.04.2007 року № 98 (а.с.8) отримала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу Вельковербченської сільської ради.
З метою отримання погодження проекту землеустрою звернулась до управління держкомзему в Сарненському районі. На підставі відповіді від 29.12.2009 року № 01-11-824 (а.с.6) їй було відмовлено в погодженні вказаного проекту землеустрою. В пояснювальній записці зазначено, що хоча права права третіх осіб на дану земельну ділянку не заявлені вона обліковується за відділом освіти Сарненської райдержадміністрації "Великовербченської ЗОШ I-III ступенів Сарненського району". Також було зазначено, що при розробці плану відведення, який розроблений проектною організацією "Геопростір" була допущена помилка при складанні опису меж від Б до А , зазначені землі - землі запасу Великовербченської сільської ради, в той же час відповідач вважає, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Великовербченської ЗОШ I-III ступенів Сарненського району і у зв'язку з вищевикладеним існує необхідність здійснити погодження нового протоколу обстеження і погодження меж земельної ділянки в натурі.
Згідно інформації Сарненського районного відділу земельних ресурсів від 25.04.2007 року № 03-10-130 (а.с.10), на підставі земельно-кадастрових даних площа земельної ділянки, яка надана в користування Великовербченської ЗОШ I-III ступенів становить 2,46 га, крім того, площа підсобного господарства школи в с. Велике Вербче становить 1,05 га (за межами населеного пункту). Цей факт також підтверджується заявою Начальника відділу освіти Сарненської райдержадміністрації до Сільського голови Великовербченської сільської ради від 24.04.2007 року № 01.7/02-500 (а.с.9), в якій Начальник відділу освіти Л. Макриця просить дати згоду на приватизацію земельної ділянки розміром лише 2,46 га, яка знаходиться в користуванні Великовербченської ЗОШ I-III ступенів.
Відповідно до довідки архівного відділу Сарненської райдержадміністрації від 12.04.2007 року за № 163 (а.с.11) рішення Великовербченської сільської ради про виділення земельної ділянки відділу освіти для Великовербченської ЗОШ I-III ступенів в архівному відділі відсутнє.
Отже, судом встановлено, що на даний час правовстановлюючі документи, зокрема державний акт на право постійного користуванні на земельну ділянку, що перебуває у користуванні Вельковербченської ЗОШ I-III ступенів відсутні.
Згідно з рішенням Вельковербченської сільської ради від 16.04.2007 року № 97 "Про вилучення земельної ділянки" було вилучено земельну ділянку розміром 0,25 га з користування Вельковербченської ЗОШ I-III ступенів по вул. Шкільна та переведено її в землі запасу Вельковербченської сільської ради.
На зазначене рішення органу місцевого самоврядування прокурором Сарненського району було винесено протест від 10.05.2007 року № 1329 вих.07 за наслідками розгляду якого рішенням Вельковербченської сільської ради від 16.04.2007 року № 110 (а.с.7) протест задоволено, рішення від 16.04.2007 року № 97 "Про вилучення земельної ділянки" було визнано недійсним. При цьому сільською радою зазначено, що земельна ділянка площею 0,25 га не знаходилась в постійному користуванні Вельковербченської ЗОШ I-III ступенів і відносилась до земель запасу, а тому підстави для винесення рішення про її вилучення були відсутні.
Вказане рішення не оскаржувалось не є скасоване, а, отже, є чинним.
Судом встановлено, що для визначення меж та порядку користування земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні Вельковербченської ЗОШ I-III ступенів Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз проводилось експертне дослідження за результатами якого 21.05.2008 року було складено висновок судової будівельно-технічної експертизи про зобов'язання та надання згоди на виготовлення Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою № 0207 (а.с.14-16). Експертизою встановлено, що в архівному витязі протоколу №2 засідання Вельковербченської сільської ради від 27.01.1975 року є дозвіл на виділення земельної ділянки під забудову типової середньої школи в селі Велике Вербче, але не вказано розмірів земельної ділянки.
Відповідно до даних Земельного кадастру Сарненського відділу земельних ресурсів, за відділом освіти Сарненської райдержадміністрації (Вельковербченська ЗОШ I-III ступенів) на території Вельковербченської сільської ради обліковується земельна ділянка площею 2,46 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови).
При проведенні геодезичних вимірювань ПП "Геопростів", площа земельної ділянки, яку використовує школа, складає 4,8932 га. Межі земельної ділянки в натурі землевпорядними організаціями не встановлювались і документи на право користування землею Вельковербченської ЗОШ I-III ступенів відсутні, а отже вищезгаданою ЗОШ самовільно зайнято частину земельної ділянки, площею 4,8932 га - 2,46 га = 2,4332 га.
Суд вважає за доцільне також зазначити, що на підтвердження факту перебування спірної ділянки в землях запасу свідчить той факт, що рішенням Вельковербченської сільської ради № 34 від 21.08.1996 року, на погодження з профспілковими зборами працівників школи було погоджено виділення частини земельної ділянки розміром 0,15 га по АДРЕСА_1 для ОСОБА_7, який свої право на користування земельної ділянки не використав.
Усе вищезазначене стверджує, що правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що перебуває в користуванні Вельковербченської ЗОШ I-III ступенів немає і спірна земельна ділянка відноситься до земель запасу.
Відповідно до ст. 193 Земельного Кодексу України від 25.10.2001, № 2768-III (далі ЗК України) Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Глава 31 ЗК України говорить про те, що землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Землеустрій передбачає встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею у випадках, передбачених законом;, складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель, розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, від 26.05.2004, № 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок. Проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.
Стаття ст.151 ЗК України № 2768-III від 25.10.2001 року, якою передбачена необхідність одержання висновків про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), із зазначенням граничних розмірів земельної ділянки її площі, складу угідь земель та вимог щодо відведення земельної ділянки від територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, визначає, що вимоги щодо відведення земельної ділянки надаються цими органами у межах їх повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 року, погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому ЗК України №2768-III від 25.10.2001 року, цим Законом та іншими законами України. В силу Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого Наказом Держкомзему №123 від 17.06.2008 року, до повноважень цього органу віднесено організацію і забезпечення ведення державного земельного кадастру, координацію робіт з підготовки земельно-кадастрової документації, здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель, участь у виконанні державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, установлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, проведення моніторингу земель, відтворення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру і територіального планування.
Відтак, при розгляді проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, територіальне управління Держкомзему в районі наділене повноваженнями здійснити перевірку проекту на відповідність розміру і категорії земельної ділянки, що відводиться, даним державного земельного кадастру та встановити наявність чи відсутність обмежень по її використанню за цільовим призначенням.
Всупереч цим нормам, Управління Держкомзему у Сарненському районі Рівненської області, не надало по проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки обґрунтованих висновків, які ґрунтуються на аналізі віднесених до його компетенції питань.
Стаття 158 ЗУ України передбачає вирішення земельних спорів судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
За наведених обставин суд рахує, що оспорюваний висновок, виданий відповідачем без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття та без належної перевірки наявності правових підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою, в порушення вимог земельного законодавства, прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Такий висновок не відповідає, ні вимогам розсудливості, ні вимогам добросовісності. Відтак, аналогічними є і дії по наданню такого висновку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що висновок № 01-11-824 від 29.12.2009 року і дії Управління Держкомзему у Сарненському районі Рівненської області по наданню такого висновку, щодо непогодження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва то обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови площею 0,25 га на території Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області в с. Велике Вербче, є неправомірними а права позивача підлягають судовому захисту шляхом покладення на відповідача обов'язку по проведенню погодження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства.
Понесені позивачем судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України підлягають присудженню на її користь.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірною відмову управління Держкомзему в Сарненському районі у погодженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови на території Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області в с. Велике Вербче та зобов'язати відповідача вчинити дії по погодженню проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови на території Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області в с. Велике Вербче.
Присудити на користь позивача ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Махаринець Д. Є.
Постанова складена в повному обсязі 05.07.10р.