ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
10 серпня 2012 р. № 2а-2306/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд, в складі колегії суддів:
головуючого -судді: Костецького Н.В.
суддів: Хоми О.П., Кухар Н.А.,
за участю секретаря судового засідання: Чернявської О.Д.
представника позивача Критовича І.М.
представника відповідача Кучабського М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева»до Державної податкової служби України про визнання нечинним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Спільне українсько-канадське підприємство «Студія Лева»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової адміністрації України, в якому просить:
- визнати рішення Державної податкової адміністрації України №15669/6/25-0215 від 29.08.2011 року про результати розгляду повторної скарги, таким, що не відповідає вимогам Податкового Кодексу України;
- визнати нечинним рішення Державної податкової адміністрації України №15669/6/25-0215 від 29.08.2011 року про результати розгляду повторної скарги;
- зобов'язати відповідача надати згідно ст.40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян»та Податкового кодексу України повну, достовірну та обґрунтовану відповідь на всі запитання і аргументи, які містить звернення позивача №100 від 29.06.2011 року з врахуванням в т.ч. ст.83.1 Податкового кодексу України та всіх додатків;
- згідно п.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі кожної із позовних вимог;
- згідно ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення та встановити відповідача строк на таке подання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стосовно отриманого 20.06.2011 року рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги, позивачем Голові ДПА України були скеровані звернення №100 від 29.06.2011 року та як доповнення до попереднього звернення №108 від 08.07.2011 року, у зв'язку з отриманням нових матеріалів у справі. Однак рішенням ДПА України №15669/6/25-0215 від 29.08.2011 року про результати розгляду повторної скарги було порушено права позивача, зокрема: ненадано відповіді на всі 24 запитання та аргументи, які містилися у зверненнях; неприйнято до уваги всі аргументи позивача та додані до звернення №100 чинні судові рішення і експертний висновок. Тобто рішення відповідача, на думку позивача, не було повним, обґрунтованим, об'єктивним та всебічним.
У зв'язку із проведенням реорганізації Державної податкової адміністрації України, відповідача протокольною ухвалою суду було замінено його правонаступником Державною податковою службою України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача заперечуючи проти заявлених позовних вимог, послався на недоведеність та безпідставність позовних вимог з огляду на те, що повно та у встановлені законодавством строки розглянуто скаргу Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева»від 29.06.2011 року №100 з доповненнями від 08.07.2011 року №108. В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що порядок розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби врегульовано нормами ст.55, 56 Податкового кодексу України та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 року №1001 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 року за №10/18748. За результатами розгляду повторної скарги позивача та проведення перевірки правомірності нарахування, здійсненого підпорядкованим органом державної податкової служби, ДПА України залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова, а скаргу -без задоволення, що відповідає нормам пункту 14 вищевказаного Положення, згідно якого визначено, які рішення може прийняти орган державної податкової служби за результатами розгляду скарги платника податків. Крім цього, щодо позовних вимог про визнання нечинним рішення ДПА України №15669/6/25-0215 від 29.08.2011 року, вважає такі безпідставними, оскільки така вимога може стосуватися лише нормативно-правового акта, а не правового акта індивідуальної дії чи інших рішень суб'єкта владних повноважень. Відтак, представник відповідача стверджував про правомірність прийнятого ДПА України рішення і, посилаючись на викладені вище обставини, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2011 року позивачем на адресу Державної податкової адміністрації України було направлено звернення №100 в порядку ст.56 Податкового кодексу України (на податкове повідомлення-рішення №0001551521 від 04.04.2011 року; податкове повідомлення-рішення №0001561521 від 04.04.2011 року; податкове повідомлення-рішення №0005661511/570 від 05.04.2011 року; рішення про результати розгляду первинної скарги №16645/10/25-005/1291 від 17.06.2011 року) в якому ставилося ряд запитань, на які заявник просив надати повну і обґрунтовану відповідь, згідно ст.40 Конституції України та підтвердження/спростування правових аргументів (без винятку). Окрім того, як вбачається з прохальної частини звернення №100, позивач також пропонував ДПА України скасувати: податкове повідомлення-рішення №0001551521 від 04.04.2011 року; податкове повідомлення-рішення №0001561521 від 04.04.2011 року; податкове повідомлення-рішення №0005661511/570 від 05.04.2011 року; Акт від 14.03.2011 року №271/103/15-2/04957350 «Про порушення податкового законодавства»; Акт від 14.03.2011 року №836/122/15-2/04957350 «Про порушення податкового законодавства»; Акт від 14.03.2011 року №424/117/1511/04957350 «Про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності»; письмово (на виконання ст. 40 Конституції України) просив повідомити підприємство щодо подальшого виконання ДПІ чинних судових рішень, зокрема, вказаних скарзі; провести службове розслідування щодо посадових осіб ДПІ по всіх зазначених у зверненні фактах (зокрема, здійснення перевірки всупереч чинному судовому рішенню, порушення міжнародного договору, порушення державних гарантій тощо).
У зв'язку із отиманням позивачем 06.07.2011 року від ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкових повідомлень-рішень №0002821521 від 30.06.2011 року та №0009641511 від 05.07.2011 року, предмет яких був ідентичний із тим предметом, який вже знаходився на вирішенні у ДПА України згідно звернення №100 від 29.06.2011 року, підприємством в доповнення до звернення №100 на адресу ДПА України подано звернення від 08.07.2011 року №108 в порядку ст.56 Податкового кодексу України, в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0002821521 від 30.06.2011 року та №0009641511 від 05.07.2011 року; та звернути увагу ДПІ на дії, що суперечать чинному Податковому кодексу України та надати їй з цього приводу відповідне роз'яснення (тощо) з метою запобігання повторення таких дій як у майбутньому, так і з іншими платниками податку.
29.08.2011 року ДПА України прийнято рішення від 29.08.2011 року №15669/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги, згідно якого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 04.04.2011 року №0001551521 та №0001561521, від 05.04.2011 року №0005661511/570 з урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 17.06.2011 року №16645/10/25-005/1291, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 30.06.2011 року №0002821521, від 01.07.2011 року №0009641511) залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 56.1 - 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Статтею 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Порядок розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-які інші рішення органів державної податкової служби щодо податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, крім мита, акцизного податку, податку на додану вартість та інших податків, зборів, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або з території спеціальної митної зони врегульований нормами Податкового кодексу України та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 року №1001 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 року за №10/18748 (далі -Положення № 1001).
В процесі розгляду справи судом встановлено, що у зв'язку з незадоволенням первинної скарги, позивач звернувся з повторною скаргою (звернення в порядку ст.56 Податкового кодексу України №100 від 29.06.2011 року з доповненням до нього №108 від 08.07.2011 року) до Державної податкової адміністрації України на прийняте за результатами розгляду первинної скарги рішення ДПА у Львівській області від 17.06.2011р. №16645/10/25-005/1291 та податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 4 квітня 2011 року №0001551521, №0001561521, від 5 квітня 2011 року №0005661511/570, від 30 червня 2011 року №0002821521, від 1 липня 2011 року №0009641511.
Згідно з пунктами 13 - 15 Положення №1001 орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений у абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту.
Орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується.
За результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу. У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції). Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі. У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду.
Як вбачається з рішення Державної податкової служби України №15669/6/25-0215 від 29.08.2011 року про результати розгляду повторної скарги, в описовій частині рішення не містить повного переліку документів, які були додані позивачем до звернення №100 від 29.06.2011 року, також в описовій частині рішення відсутнє стисле викладення вимог і клопотання, зазначені позивачем у скарзі та не надано відповідь на запитання та аргументи, які містяться у скарзі із врахуванням у т.ч. ст.83 Податкового кодексу України та всіх додатків до такого звернення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини процесуальні гарантії, визначені в статті 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме доступу до суду. Суд встановив це як невід'ємний аспект гарантій, визначених у статті 6, посилаючись на принцип верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції. Отже, частина 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному права на подання до суду будь-яких позовів стосовно їхніх цивільних прав та обов'язків (рішення у справі Голдер проти Великобританії (Golder v. The United Kingdom) (1975), параграф 28-36). Обмеження доступу до суду не може бути сумісним із ч. 1 ст. 6, якщо воно не ставить правомірної мети і якщо немає обґрунтованого пропорційного співвідношення між вжитими заходами і поставленою метою (рішення у справі Вайт і Кенеді проти Німеччини (Waite and Kennedy v. Germany) (1999), параграф 59).
Окрім того, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективність юридичного захисту полягає в його спроможності відновити (поновити) порушене право чи інтерес, усунути спірність чи невизначеність у правовідносинах. З цієї норми, слідує, що звернення до суду, як найбільш ефективний засіб юридичного захисту, не може бути обмежене і відмова у правосудді не відповідає цьому принципу.
Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень, не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, не надав суду доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого Державною податковою службою України рішення №15669/6/25-0215 від 29.08.2011 року про результати розгляду повторної скарги. Крім цього судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішення Державної податкової служби України №15669/6/25-0215 від 29.08.2011 року про результати розгляду повторної скарги не містить відповідей на повний перелік запитань та аргументів, які зазначені позивачем у скарзі від 29.06.2011 року № 100, не містить стисле викладення всіх вимог і клопотань, викладених у скарзі. Зазначене вище дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в зазначеній частині.
Частина 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні цієї позовної вимоги, адже задоволення позовних вимог у вищевказаній частині, а саме визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення, а також зобов'язання відповідача щодо надання обґрунтованої відповіді на звернення позивача, що є наслідком неправомірності прийнятого відповідачем рішення в повній мірі вирішує питання захисту прав та інтересів позивача.
Крім того, суд не бере до уваги вимогу позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення та встановити відповідачу строк на таке подання, оскільки відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є виключним правом суду, яке реалізується ним з урахуванням необхідності вчинення певних дій.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової служби України №15669/6/25-0215 від 29.08.2011 року про результати розгляду повторної скарги.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України надати згідно ст.40 Конституції України, Податкового кодексу України повну, достовірну та обґрунтовану відповідь на всі запитання і аргументи, які містить звернення (в порядку ст.56 Податкового кодексу України) №100 від 29.06.2011 року з врахуванням ст.83 Податкового кодексу України та всіх додатків до такого звернення .
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової служби України в користь Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева»2 грн. 40 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 14 серпня 2012 року
Головуючий суддя Костецький Н.В.
Суддя Хома О.П.
Суддя Кухар Н.А.