Категорія №10.2.2
Іменем України
16 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/3581/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Широкої К.Ю.,
за участі секретаря - Бондар Ю.М.,
представників позивача - Куліш О.О., ОСОБА_1,
представника відповідача № 1 - не прибув,
представника відповідача № 2 - Божинов І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Капітал" до Біловодської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання нечинним рішення № 15/04-05/01-10/113 від 22.03.2012 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,-
07 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства "Капітал" (далі - Ф/Г «Капітал») до Біловодської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Відповідач 1), Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі Відповідач 2) про визнання нечинним рішення № 15/04-05/01-10/113 від 22.03.2012 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 лютого 2012 року Відповідачем 1 було проведено планову перевірку Фермерського господарства «Капітал» з питань повноти, своєчасності сплати, правомірності використання коштів Фонду на матеріальне забезпечення і надання соціальних послуг. Згідно акту, в ході перевірки було виявлено, на думку Відповідача 1, порушення ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності», яке полягає у тому, в 07 грудня 2010 року було прийнято рішення про виділення путівки гр. ОСОБА_1, який на момент прийняття цього рішення не був застрахованою особою. З цих підстав на думку Відповідача 1, нараховані штрафні санкції у розмірі 1617 гривень, та основну суму, що підлягає сплаті у розмірі 3224 гривень. Зазначене рішення було оскаржено в адміністративному порядку до керівника Відповідача 1. У своїй відповіді від 22.03.2012 за №01-10/114 на скаргу Ф/Г «Капітал» висновки, викладені спеціалістами Біловодської міжрайонної дирекції Фонду залишено без змін, а скаргу без задоволення. Ф/Г «Капітал» звернулось до Луганської обласного відділення виконавчої дирекції Фонду, також зі скаргою про перегляд зазначених рішень. За результатами розгляду скарги, прийнято рішення про залишення скарги без розгляду. Позивач категорично не погоджується з вищевказаними рішеннями та вважає, що страховий випадок настав саме у період роботи ОСОБА_1 на керівних посадах у 2010 році, причиною звільнення було саме погіршення стану здоров'я. Крім того, як випливає зі змісту з п. 2.1. Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно - курортного лікування, що сплачуться за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління фонду від 25.02.2009 №12, планування та розподіл путівок органами Фонду здійснюється з урахуванням поданих заявок страхувальників та застрахованих осіб.
На момент звернення із заявкою про виділення путівки до Біловодської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 був працівником Ф/Г «Капітал». Виділення путівки з датою заїзду - з 21.12.2010, відбулось не з вини Ф/Г «Капітал», а отже, висновки перевірки, на думку позивача, є необгрунтованими в частині, нібито, порушення п. 4.10. Порядку №12 з вини Ф/Г «Капітал». На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності», Позивач просить визнати нечинними:
- рішення №15/04-05/01-10/113 від 22.03.2012 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасової втратою працездатності,
- рішення №14-04-05/2/01-10/132 від 11.04.2012 за результатами розгляду,
- рішення №07-10-1071 від 12.04.2012 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник Відповідача 1 у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином причини неявки суду невідомі.
Представник Відповідача 2 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з наступних підстав. Як встановлено під проведення перевірки рішення комісії із соціального страхування Позивача про виділення санаторно-курортної путівки до санаторію «Перлина» №017857 21.12.2010 фізичній особі ОСОБА_1 було прийнято 07.12.2010 року. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2240 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Також було встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з керівних посад Позивача в травні 2010 року, тобто станом на дату прийняття рішення про виділення путівки ОСОБА_1 не був найманим працівником Позивача та відповідно не був застрахованою особою. Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що відсутня медична довідка за формою N070/о про необхідність ОСОБА_1 в отриманні санаторно-курортного лікування. Відповідно до п.6.2. Порядку №12 сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника. Відповідно до ч.1 ст.30 4.1 Закону №2240 страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Приймаючи до уваги вищезазначені обставини та враховуючи порушення Позивачем вимог ч.1 ст.4 Закону №2240, п.4.10 Інструкції №12 під час надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Відповідач 1 та 2 вважають Рішення №15/04-05/01-10/113 законним та обґрунтованим, просять відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом установлено, що 28.02.2012 року згідно наказу Біловодської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01.03.2012 №28 проведена планова документальна перевірка повноти нарахування, утримання, перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ФГ «Капітал» за період з 01.01.2008 по 01.01.2012, за результатами якої складно акт перевірки від 02.03.2012 №04-01/38 (арк. справи 7-8).
22.03.2012 на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем №1 прийнято рішення № 15/04-05/01-10/113 про повернення коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким позивачу визначено суму повернення страхових коштів в розмірі 3234,00 грн. та застосовано фінансову санкцію в розмірі 1617,00 грн. (50% від неправомірно витрачених страхових коштів) (арк. справи 10).
Зазначене рішення було оскаржено в адміністративному порядку до керівника Відповідача 1. У своїй відповіді від 22.03.2012 р. за №01-10/114 на скаргу Ф/Г «Капітал» висновки, викладені спеціалістами Біловодської міжрайонної дирекції Фонду залишено без змін, а скаргу без задоволення.(а.с.9) Ф/Г «Капітал» звернулось до Луганської обласного відділення виконавчої дирекції Фонду, також зі скаргою про перегляд зазначених рішень. За результатами розгляду скарги, прийнято рішення про залишення скарги без розгляду.(а.с.11)
11.04.2012 рішенням №14-04-05/2/01-10-132 про повернення коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, позивачу визначено суму повернення страхових коштів в розмірі 4851,00 грн. із застосуванням суми нарахованої пені (0,1%) 32,02 грн. та штрафу (10%) в сумі 485,10 грн.(а.с.12)
Для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду (ч.1 ст.47 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»).
Частиною 1 статті 22 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено, що часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перераховується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Відповідно до статей 11 та 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 № 12 затверджено Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Порядок № 12). Вказаний порядок зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 за № 339/16355.
Пунктом 4.2 Порядку № 12 передбачено, що відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація (далі - підприємство), яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки, без відриву від виробництва, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.
Згідно п.4.6 Порядку № 12 комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення застрахованій особі, особам, які навчаються у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, та учням професійно-технічного навчального закладу путівки до санаторію-профілакторію з частковою оплатою в розмірі 10 відсотків її вартості, а студентам-сиротам та учням-сиротам - безкоштовно, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.
Часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси - через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника. Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься до каси підприємства, на утриманні якого перебуває цей санаторій-профілакторій (п.4.13 Порядку № 12).
Судом установлено, що на санаторно-курортне лікування членів ФГ «Капітал» за період 2008-2011 року за рахунок коштів Фонду були придбані путівки:
- у 2008 році до сан. «Озерний» з датою заїзду 25.12.2008 за №129640 вартість путівки - 2772,00 грн.
- у 2010 році до сан. «Перлина» з датою заїзду 21.12.2010 за №017857 вартість путівки - 4620,00 грн.
Сума завищення витрат відповідно до акту перевірки від 02.03.2012 №04-01/38 становить 3234,00 грн.
Спір виник у зв'язку з тим, що перевіркою виявлено оплату санаторно-курортного лікування членів ФГ «Капітал», а саме рішення комісії із соціального страхування Позивача про виділення санаторно-курортної путівки до санаторію «Перлина» №017857 з 21.12.2010 року фізичній особі ОСОБА_1 було прийнято 07.12.2010 в той час, як ОСОБА_1 був звільнений з керівних посад Позивача у травні 2010 року, тобто станом на дату прийняття рішення про виділення путівки ОСОБА_1 не був найманим працівником Позивача, був безробітним та відповідно не був застрахованою особою, що є порушенням п. 4 ст. 10 Постанови Правління Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №12 від 25.02.2009 «Про затвердження Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності».
Оскільки у судовому засіданні встановлено, що Фермерським господарством "Капітал" страхові кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, спрямовані на фінансування санаторно-курортного лікування застрахованих ОСОБА_1, були використані з порушенням порядку їх використання, суд вважає правомірним рішення виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №15/04-05/01-10/113 від 22.03.2012 та №14-04-05/2/01-10/132 від 11.04.2012 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу, який не є суб'єктом владних повноважень, у справі не повертаються.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 16 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Капітал" до Біловодської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування рішення № 15/04-05/01-10/113 від 22.03.2012 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішення №14-04-05/2/01-10/132 від 11.04.2012 за результатами розгляду та рішення №07-10-1071 від 12.04.2012 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову у повному обсязі складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.
Суддя К.Ю. Широка