Категорія №10.1
Іменем України
22 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/6147/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Захарової О.В.,
при секретарі судового засідання: Білоконі Д.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Ткаченко Є.А. (довіреність від 09.04.2012 №4894/09),
відповідач: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 414,80 грн., -
09 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 414,80 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.
В порушення вказаних норм Закону відповідач не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим станом на 27.07.2012 у відповідача утворилась заборгованість по страховим внескам за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 1414,80 грн.
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону №1058 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу № Ф-148 від 05.01.2012, однак у визначені законодавством строки сума боргу відповідачем не сплачена, вимога про сплату боргу не оскаржена.
У зв'язку з несплатою відповідачем добровільно суми боргу, позивач просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 414,80 грн. в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на таке.
Відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Луганської міської ради 20.07.2005 (а.с. 10), на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська перебуває з 22.07.2005 (а.с. 6).
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058 в редакції з наступними змінами і доповненнями (надалі - Закон №1058), визначено платників страхових внесків, їх права, обов'язки та порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до приписів ст.ст. 1, 14 Закону №1058 страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, відповідач є страхувальником в розумінні Закону №1058.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97.
Відповідно до п. 1 ст.1 вказаного Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно ч. 6 ст.20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Як було встановлено судом, згідно з наданим звітом за 2010 рік відповідач як платник єдиного податку, самостійно визначив суми страхових внесків, які підлягають до сплати за період січень-грудень 2010 року, загальна сума яких до сплати за 2010 рік становила 2170,80 грн., з яких фактично сплачено 756,00 грн. (а.с. 8).
Сума несплачених внесків за липень - грудень 2010 року складає 1414,80 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, даними картки особового рахунку платника (а.с.5,7).
У зв'язку із несплатою суми страхових внесків у строки, встановлені ч. 6 ст. 20 Закону №1058 та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, УПФУ на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу №Ф-148 від 05.01.2012 на суму 1414,80 грн. (а.с. 9, 17).
У відповідності до вимог ст. 106 Закону №1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 23 Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Відповідач належних доказів сплати заборгованості суду не надав.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та їх задоволення в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 27 серпня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14, 15, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 414,80 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 1414,80 грн. (одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 80 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 27 серпня 2012 року.
СуддяО.В. Захарова