Категорія №10.2.4
Іменем України
23 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5427/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Опейкіній Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Антрацит" до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення №434 від 11.04.2012 року,-
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, в якому просить скасування рішення №434 від 11.04.2012 року.
Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, в яких з доводами позивача не погоджується, просить суд відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Відповідачем управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області (далі УПФУ) прийнято рішення №434 від 11.04.2012 року, яким на підставі п. 2. ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон 2464) на позивача у справі - Державне підприємство "Антрацит" за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладено штраф в сумі 44620,93 грн. та нараховано пеню в сумі 13336,62 грн. (а.с. 8-10).
Докладний розрахунок порядку нарахування штрафу та пені із зазначенням сум заборгованості, порядку здійснення позивачем перерахування єдиного внеску із зазначенням дати та сум, наведений у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 22-24) та підтверджується розрахунком до оскаржуваного рішення (а.с. 9-10).
Позивач не погодився з прийнятим рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке своїм рішенням №4217/09-10 від 18.05.2012 залишило скаргу позивача без задоволення, а рішення УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №434 від 11.04.2012 без змін, та згодом до Пенсійного фонду України, який також відмовив у задоволенні скарги позивача рішенням №14619/08-10 від 25.06.2012 (а.с. 7).
Позивачем не наводиться доказів на спростування несвоєчасної сплати єдиного внеску в повному обсязі, втім, позивач вважає рішення №434 від 11.04.2012 необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм законодавства.
Так, позивач зазначає, що штрафні санкції за порушення п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за своєю природою є адміністративно-господарськими санкціями. Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення, крім випадків, встановлених законом.
Період застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача за рішенням №434 складає з 01.01.2011 по 24.02.2012.
Посилаючись на норми статті 9 Закону 2464 позивач зазначає, що фактично страхові внески були сплачені ним у строк, але відповідачем було безпідставно зараховано страхові внески нараховані підприємством за відповідний базовий звітний період на борги минулих періодів.
З огляду на викладене позивач просить суд скасувати рішення УПФУ №434 від 11.04.2012.
Вирішуючи даний спір, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у запереченнях на адміністративний позов щодо безпідставності позовних вимог та обґрунтованості прийнятого рішення з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон 2464).
Позивач помилково вважає, що до нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовуються норми статті 250 Господарського кодексу України, оскільки порядок їх нарахування визначається спеціальним законом у сфері нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто Законом 2464.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 8 статті 9 Закону 2464 визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Пунктом 4.3.6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (далі Інструкція), передбачено, що нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (п. 11 ст. 9 Закону 2464).
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Такі ж положення визначені і пунктом 6.10 Інструкції.
Відтак, спростовуються посилання позивача на неправомірність зарахування відповідачем поточних платежів зі сплати єдиного внеску в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI та п. 7.2.2 розділу VII Інструкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті Інструкції, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Частиною 10 ст. 25 Закону 2464 та пунктом 7.5 Інструкції визначено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Частиною 16 статті 25 Закону 2464 визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Таким чином безпідставними є посилання позивач на порушення відповідачем строків застосування штрафних санкцій та пені.
Виходячи з викладеного вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Державного підприємства "Антрацит" до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення №434 від 11.04.2012 року відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 28.08.2012.
Суддя А.М. Каюда