КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
21 серпня 2012 року Справа № 1170/2а-1270/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання: Тарасенко О.І.
сторін :
позивача -ОСОБА_1,
представника позивача -ОСОБА_2,
представника відповідача -Рагеші А.В.,
представника третьої особи -клопотання без участі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
представник позивача: ОСОБА_2
до відповідача: Голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області Мірошник Анатолія Миколайовича
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -відділ Держкомзему у Світловодському районі
про визнання незаконними дій та розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації, суд
Позивач звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області Мірошник Анатолія Миколайовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -відділ Держкомзему у Світловодському районі, з урахуванням уточнень, з наступними позовними вимогами:
- скасувати розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації №861-р від 26.10.2011 року, в частині визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації № 1055-р від 23.11.2007 року «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1»;
- визнати дії голови Світловодської РДА щодо визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови Світловодської РДА від 23.11.2007 року № 1055-р «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1»незаконними.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.
09.12.1994 року рішенням виконавчого комітету Світловодської районної ради народних депутатів №136 «Про надання земельних ділянок та дозвіл на будівництво»було вирішено переоформити земельну ділянку -виділену для будівництва індивідуального житлового будинку в м. Світловодську в житловому масиві по вул. Миру ОСОБА_5 згідно розпорядження Президента України №295 від 02.09.1993 року на ОСОБА_1, в зв'язку зі смертю.
Даним рішенням було доручено районному архітектору видати забудовникам будівельні паспорти на забудову земельних ділянок.
12.12.1994 року позивачу видано акт виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель, 14.12.1994 року також видано дозвіл на індивідуальне житлове будівництво № 784 та будівельний паспорт.
Отримавши вказані документи, позивач розпочала будівництво власного житлового будинку, але в зв'язку з браком коштів дане будівництво було призупинено. Даною земельною ділянкою позивач користувалась протягом 19 років.
23.11.2007 року, на підставі заяви позивача від 21.11.2007 року, головою Світловодської РДА видано розпорядження №1055-р, відповідно до якого позивачу передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 770 кв.м в мікрорайоні індивідуальної забудови АДРЕСА_1
В березні 2012 року позивач, вирішивши приватизувати земельну ділянку, звернулась до землевпорядної організації з усіма необхідними документами, де їй порадили звернутись до голови Світловодської РДА з метою підтвердження чинності розпорядження №1055-р «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність»від 23.11.2007 року.
16.03.2012 року з метою підтвердження чинності розпорядження №1055-р «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність»від 23.11.2007 року позивач звернулась до Світловодської РДА.
22.03.2012 року позивача повідомлено, що розпорядження №1055-р «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність»від 23.11.2007 року втратило чинність, з прийняттям розпорядження від 26.10.2011 року №861-р.
З даним розпорядженням позивач не погоджується, оскільки вважає, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства.
В судове засідання позивачка, представник позивача прибули, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надавши пояснення згідно викладеного у позові.
Представник відповідача в судове засідання прибув та позовні вимоги не визнав в повному обсязі.
Представник третьої особи, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, надавши клопотання про розгляд справи у відсутності представника /а.с. 78-80/.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, зазначеним Кодексом, а також прийнятими у відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно п.12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Частиною 2 ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (далі за текстом -Закон) місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля відносяться, зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до закону. Статтею 8 Закону визначено, що голови місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні місцеві державні адміністрації.
У ч.1 ст.6 Закону визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Статтею 41 Закону передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Матеріалами справи встановлено наступні обставини.
09.12.1994 року рішенням виконавчого комітету Світловодської районної ради народних депутатів №136 «Про надання земельних ділянок та дозвіл на будівництво»було вирішено переоформити земельну ділянку виділену для будівництва індивідуального житлового будинку в м. Світловодську в житловому масиві по вул. Миру ОСОБА_5 згідно розпорядження Президента України №295 від 02.09.1993 року на ОСОБА_1, в зв'язку зі смертю /а.с. 10-16/.
Даним рішенням було доручено районному архітектору видати забудовникам будівельні паспорти на забудову земельних ділянок.
12.12.1994 року позивачу видано акт виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель, 14.12.2994 року також надано дозвіл на індивідуальне житлове будівництво № 784 /дійсний до грудня 1996 року/ та будівельний паспорт.
23.11.2007 року, на підставі заяви позивача від 21.11.2007 року, головою Світловодської РДА видано розпорядження №1055-р, відповідно до якого передано позивачу безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 770 кв.м в мікрорайоні індивідуальної забудови АДРЕСА_1, землі Павлівської сільської ради за межами населеного пункту /а.с. 68/.
16.03.2012 року з метою підтвердження чинності розпорядження №1055-р «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність»від 23.11.2007 року позивач звернулась до Світловодської РДА /а.с. 20/.
22.03.2012 року позивача повідомлено, що розпорядження №1055-р «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність»від 23.11.2007 року втратило чинність, з прийняттям розпорядження від 26.10.2011 року №861-р /а.с. 21,60/.
В судовому засіданні встановлено, що згідно даних державної статистичної звітності форми № 6-зем земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 обліковується як землі сільськогосподарського призначення, вид угідь -рілля Павлівської сільської ради Світловодського району і не входить в межі с.Павлівка та не являється самостійним населеним пунктом даної сільської ради.
Представник відповідача пояснив, що на території Павлівської сільської ради не існує мікрорайону індивідуальної житлової забудови «Ревівка-2», сел. Ревівка-2 чи іншого населеного пункту з такою назвою. Так, за земельно-кадастровими даними, наявними у відділі Держкомзему в Світловодському районі на території Світловодського району наявні 33 населені пункти. Селище, село чи мікрорайон індивідуальної житлової забудови «Ревівка-2»серед них не обліковується.
Межі населеного пункту с.Павлівка встановлювались при формуванні території Павлівської сільської ради та визначались земельні ділянки, що входять в межі земельної ділянки.
Відповідно до змісту ч.ч. 6,7 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла перед прийняття розпорядження про передачу у власність земельної ділянки) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України «Про землеустрій»від 22.05.2003 р. №858-ІV документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.
Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про землеустрій»від 22.05.2003 р. №858-ІV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Відповідно до абз.2 п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №677 проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.
Згідно ч.1 ст.56 Закону України «Про землеустрій»технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;
в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб;
г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки;
ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди;
д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання;
е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;
є) кадастровий план земельної ділянки;
ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
У відповідності до ст. 30 зазначеного Закону погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
Таким чином, погодження технічної документації із землеустрою є перевіркою її відповідності державним стандартам, нормам і правилам у сфері землеустрою та загальним правилам надання земельних ділянок у власність.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем не погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та згідно державної статистичної форми №6-зем обліковується як землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно ч.1 ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
В матеріалах справи міститься копія технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в мікрорайоні індивідуальної житлової забудови АДРЕСА_1, землі Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, який, зокрема, містить копію рішення № 136 від 09.12.1994р., генеральний план, дозвіл на індивідуальне житлове будівництво, акт виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель, схему перенесення на місцевість лану земельної ділянки та розбивки будівель /а.с. 9-15/
У відповідності до п.а ч.2 ст.22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Згідно ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 -37 цього Кодексу.
Таким чином, земельна ділянка, яка відповідно до розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області від №1055-р «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1»від 23.11.2007 року, передана ОСОБА_1 безоплатно у власність відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення та не може бути використана під забудову без зміни її цільового призначення.
Згідно ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Тобто для виготовлення правовстановлюючих документів, позивачем повинен бути розроблений проект відведення земельної ділянки, а не технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 ніколи не розробляла і не затверджувала проект відведення на зазначену земельну ділянку.
Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України розробка такого проекту є обов'язковою.
Частина 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначає, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні встановлено, що Світловодська районна державна адміністрація, до компетенції якої належить розгляд питання та прийняття рішення щодо надання дозволу чи відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, у наданні такого дозволу не відмовляла, оскільки позивач з даною вимогою ОСОБА_1 не зверталась.
У відповідності до абзацу 1,2 пункту 1 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України, рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установити, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Оскільки, відповідно до розпорядження представника Президента України № 295 від 02.09.93 року, земельну ділянку виділено для будівництва індивідуального житлового будинку в м. Світловодську в житловому масиві по вул. Миру - ОСОБА_5, переоформлено на ОСОБА_1, в зв'язку зі смертю, то з 1 січня 2002 року відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації №861-р від 26.10.2011 року, в частині визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації № 1055-р від 23.11.2007 року «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1»; визнання дій голови Світловодської РДА щодо визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови Світловодської РДА від 23.11.2007 року № 1055-р «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1»незаконними.
Згідно зі ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, оскаржуване розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації №861-р від 26.10.2011 року, в частині визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації № 1055-р від 23.11.2007 року «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1»скасуванню не підлягає, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
В задоволені адміністративного позову -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом