21 серпня 2012 року Справа № 2а-3435/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Кравчук О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Таран О.М. (за довіреністю)
від відповідача: Пустякова О.І. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проПриватного підприємства «Спарта-XXI» Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство «Спарта-XXI»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 10 січня 2012 року № 0000012332, від 10 січня 2012 року № 0000022332, від 26 грудня 2012 року № 0000362332, від 26 грудня 2012 року № 0000372332.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ПП «Спарта-XXI»вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Брендоптим Компані», ТОВ «Техно-Системс».
Позивач стверджує, що придбав послуги у ТОВ «Брендоптим Компані»та ТОВ «Техно-Системс»правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів нікчемними відсутні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ПП «Спарта-XXI»грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Приватне підприємство «Спарта-XXI»зареєстроване виконавчим комітетом Березанської міської ради 21 червня 2006 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 221617 (т. 1 а.с. 127).
Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 25 жовтня 2010 року № 405/2010, на податковому обліку ПП «Спарта-XXI»перебуває в Баришівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області (т. 1 а.с. 131).
Відповідно до матеріалів справи, у період з 5 грудня 2011 року по 6 грудня 2011 року посадовими особами Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Спарта-XXI»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Техно Системс»за період з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року. Результати перевірки оформлено актом від 9 грудня 2011 року № 1339/23/34068847 (т. 1 а.с. 19-35).
У ході перевірки встановлено факт порушення ПП «Спарта-XXI»вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5416,67 грн. та завищення суми податкового кредиту на 4333,33 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПП «Спарта-XXI»показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Техно-Системс».
26 грудня 2011 року, на підставі висновків акту перевірки № 1339/23/34068847 Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362332, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Спарта-XXI»з податку на прибуток на 5416,67 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 1354,17 (т. 1 а.с. 61) та податкове повідомлення-рішення № 0000372332, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Техкомплект»з податку на додану вартість на 4333,33 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1083,33 грн. (т. 1 а.с. 63).
У період з 14 грудня 2011 року по 15 грудня 2011 року посадовими особами Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Спарта-XXI»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Брендоптим Компані»за період з 1 листопада 2010 року по 30 квітня 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 21 грудня 2011 року № 1493/23/34068847 (т. 1 а.с. 36-57).
Перевіряючими встановлено факт порушення ПП «Спарта-XXI»вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 265925,54 грн. та завищення суми податкового кредиту на 216523,60 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПП «Спарта-XXI»показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Брендоптим Компані».
На підставі висновків акту перевірки № 1493/23/34068847, 10 січня 2012 року Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022332, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Спарта-XXI»з податку на прибуток на 265925,54 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 66481,39 грн. (т. 1 а.с. 59), та податкове повідомлення-рішення № 0000012332, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Техкомплект»з податку на додану вартість на 216523,60 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 54130,90 грн. (т. 1 а.с. 58).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2010 року між ПП «Спарта-XXI»та ТОВ «Брендоптим Компані»укладено договір на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях б/н (т. 2 а.с. 66-70). Відповідно до умов вказаного договору, Виконавець (ТОВ «Брендоптим Компані») зобов'язується протягом строку дії договору професійно та якісно проводити рекламну кампанію для Замовника (ПП «Спарта-XXI») на території України на узгоджених сторонами спеціальних конструкціях згідно з додатками до договору, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи та послуги Виконавця.
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях від 10 листопада 2010 року виписано: додаток № 1 до договору від 12 листопада 2010 року (т. 2 а.с. 71), додаток № 2 до договору від 12 листопада 2010 року (т. 2 а.с. 72), додаток № 3 до договору від 12 листопада 2010 року (т. 2 а.с. 74-75), додаток № 4 до договору від 12 листопада 2010 року (т. 2 а.с. 76-77), додаток № 5 до договору від 12 листопада 2010 року (т. 2 а.с. 78-79), додаток № 6 до договору від 12 листопада 2010 року (т. 2 а.с. 80-81), додаткову угоду № 1 до договору від 12 листопада 2010 року (т. 2 а.с. 73), додаткову угоду № 2 до договору від 12 листопада 2010 року (т. 2 а.с. 82), додаткову угоду № 3 до договору від 12 листопада 2010 року (т. 2 а.с. 83), акти здачі-прийняття послуг з додатками (т. 1 а.с. 132-146), податкові накладні (т. 1 а.с. 125-231). Загальна вартість послуг згідно виписаних документів становить у сумі 1300005,85 грн. в т.ч. ПДВ - 216523,60 грн.
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналогічні вимоги визначено пунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно пункту 201.10 вказаної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «Брендоптим Компані»(контрагента ПП «Спарта-XXI») є ОСОБА_3.
Саме від імені ОСОБА_3 підписано додатки до договору, додаткові угоди, акти здачі-прийняття послуг з додатками, податкові накладні.
Разом з тим, згідно пояснень директора ТОВ «Брендоптим Компані»ОСОБА_3 від 29 червня 2011 року, ОСОБА_3 про існування ТОВ «Брендоптим Компані»не чув, у його заснуванні участі не брав та нікого на це не уповноважував, жодних документів від імені ТОВ «Брендоптим Компані»ніколи не підписував, договорів не укладав, довіреностей від імені підприємства не виписував.
Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Брендоптим Компані», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.
Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.
Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.
В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.
Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, наданих за договором на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях від 12 листопада 2010 року, суд зазначає наступне.
З метою підтвердження реальності господарських операцій, у судовому засіданні у позивача витребувано документи та інші матеріальні носії, які б підтверджували факт виконання робіт з проведення рекламної кампанії.
Позивачем вимог ухвали суду не виконано. При цьому, на запитання суду, представник позивача відповів, що надав усі докази на підтвердження позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що виконання робіт з розміщення рекламного матеріалу на спеціальних металевих конструкціях за договором на проведення рекламної компанії не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання господарських зобов'язань, що були визначені умовами договору на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях від 12 листопада 2011 року.
Так, пунктом 3.4 договору на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях встановлено, що до початку рекламної компанії Замовник (ПП «Спарта-XXI») зобов'язаний надати Виконавцю (ТОВ «Брендоптим Компані») контрольний макет реклами, рекламний матеріал у необхідній кількості з урахування резервних комплектів (не менше 30% від загального об'єму матеріалу). У свою чергу, Виконавець зобов'язується надати Замовникові фото звіт про розміщення реклами (кур'єром або електронною поштою) протягом 14 календарних днів після розміщення рекламного матеріалу. Вартість фото звіту входить до вартості послуг з розміщення реклами.
Умовами договору також передбачено вимоги до рекламного матеріалу (плакатів), контрольних макетів замовника, порядок обміну матеріалом (наявність довіреностей представників, складання актів), створення адресної програми - робочого документу, що містить відомості про місцезнаходження спеціальних конструкцій, їх тип, розмір, сторону (А або Б), з освітленням (без освітлення).
Таким чином, виконавець міг виконати роботи з розміщення реклами лише за умови надання замовником контрольного макету реклами, а також необхідної кількості рекламного матеріалу (плакатів). Наданий виконавцем фото звіт є підтвердження факту виконання робіт з розміщення реклами.
Незважаючи на вимогу суду, у ході судового розгляду справи позивачем не надано суду графічного зображення рекламного характеру на паперовому чи електронному носіях, контрольних макетів реклами, що згідно тверджень позивача була розміщена ТОВ «Брендоптим Компані», доказів приймання-передачі рекламного матеріалу, фото звітів про виконані ТОВ «Брендоптим Компані»роботи.
Не надано позивачем також і доказів виготовлення, зберігання, транспортування рекламного матеріалу, якими можуть бути договори про надання поліграфічних послуг, виробничі документи, складські документи, договори оренди складських приміщень, товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти прийому-передачі рекламної продукції тощо.
ПП «Спарта-XXI»не отримувало дозволи уповноважених органів державної влади на розміщення реклами.
Крім того, операції з розміщення реклами ТОВ «Брендоптим Компані»не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання робіт про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Згідно акту перевірки від 23 червня 2011 року №169/23050/37099946, у ТОВ «Брендоптим Компані»відсутні працівники, транспортні засоби, матеріальні ресурси. ТОВ «Брендоптим компані»за місцезнаходженням відсутнє, балансова вартість основних фондів складає 0,00 грн., податкову звітність не подає.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ТОВ «Брендоптим компані»зареєстроване 26 квітня 2010 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради, статус відомостей - не підтверджено, стан юридичної особи - припинено. Основним видом діяльності ТОВ «Брендоптим компані»є лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини.
Суд також ураховує, що позивачем не надано жодних доказів використання в господарській діяльності послуг з розміщення реклами, не обґрунтовано економічної доцільності та необхідності проведення рекламної компанії в таких обсягах (лише вартість робіт з розміщення рекламного матеріалу становить 1300005,85 грн.).
Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях від 12 листопада 2012 року, а також докази використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача.
Судом також встановлено, що 2 лютого 2009 року між ПП «Спарта-XXI»та ТОВ «Техно-Системс»укладено договір про надання маркетингових послуг б/н, згідно умов якого, Замовник (ПП «Спарта-XXI») доручає Виконавцеві (ТОВ «Техно-Системс»), а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з проведення маркетингових послуг за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені договором (т. 2 а.с. 49-52).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання маркетингових послуг від 2 лютого 2009 року виписано: рахунок-фактуру від 27 лютого 2009 року № 398 (т. 2 а.с. 64), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27 лютого 2009 року № 398 на загальну суму 26000,00 грн. у т.ч. ПДВ 4333,33 грн. (т. 2 а.с. 64).
При дослідженні факту виконання господарських зобов'язань за договором по про надання маркетингових послуг від 2 лютого 2009 року, суд констатує, що наданий позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27 лютого 2009 року № 398 не є належним доказом надання ТОВ «Техно-Системс»маркетингових послуг, зважаючи на наступне.
У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання маркетингових послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).
У наданому позивачем акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано лише загальне найменування робіт «маркетингові послуги»та їх вартість і не визначено які конкретно роботи було виконано, місця виконання робіт, кількості відпрацьованих годин, переліку використаних ресурсів та частини їх вартості, що включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.
Слід також зазначити, що специфіка маркетингових послуг обумовлена необхідністю визначення видів робіт, які необхідно виконати, строків виконання таких робіт, порядку надання замовлень на розробку рекламної продукції, форми та порядку надання звіту про виконані роботи.
Так, пунктом 2.1 договору про надання маркетингових послуг від 2 лютого 2009 року встановлено, що маркетингові послуги здійснюються Виконавцем за наступними напрямками: розробка макетів рекламних листівок, розробка макету інформаційної таблиці, розробка логотипу замовника.
Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору, Виконавець зобов'язаний надати результати виконаного завдання з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків дослідження та макети рекламних листівок. Пунктом 5.2 договору про надання маркетингових послуг від 2 лютого 2009 року передбачено, що Виконавець надає результати виконаного завдання в письмовому вигляді. Моментом надання результатів виконаного завдання вважається отримання замовником письмового звіту виконавця, що підтверджує виконання договору.
Оскільки, незважаючи на вимогу суду, позивачем не надано письмового звіту ТОВ «Техно-Системс»про виконані роботи, встановити факт виконання договору про надання маркетингових послуг неможливо.
Відсутні також і будь-які інші документи на підтвердження виконання ТОВ «Техно-Системс»робіт з розробки макету рекламних листівок, інформаційної таблиці, логотипу замовника. Наявні в матеріалах справи зображення (а.с. 53-60) суд до уваги не бере, оскільки вони не містять інформації, що їх розробкою займалось саме ТОВ «Техно-Системс».
Суд також враховує, що договір про надання маркетингових послуг від 2 лютого 2009 року та складені на його підставі первинні документи підписані від імені директора ТОВ «Техно-Системс»ОСОБА_4.
Разом з тим, відповідно до протоколу допиту свідка від 13 січня 2011 року, директор ТОВ «Техно-Системс»ОСОБА_4 пояснив, що не знав про здійснення ТОВ «Техно-Системс»господарської діяльності, документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, рахунків у банках не відкривав, здійснювати господарську діяльність на меті не мав. Хто підписував документи від імені ТОВ «Техно-Системс»ОСОБА_4 не відомо.
Згідно матеріалів кримінальної справи № 69-107 встановлено, що невстановлені слідством особи, з метою прикриття незаконної діяльності створили ТОВ «Техно-Системс».
Вищезазначене свідчить про те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівником ТОВ «Техно-Системс», а невідомими особами, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.
Крім того, згідно акту перевірки ТОВ «Техно-Системс»від 21 лютого 2011 року № 105/23-10/35370742, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, не має обладнання для здійснення господарської діяльності, чисельність працюючих -1 особа. Зазначене вказує на те, що ТОВ «Техно-Системс»не мало необхідних ресурсів для виконання зобов'язань з надання маркетингових послуг, які потребують наявності кваліфікованого персоналу, технічних засобів та відповідного програмного забезпечення.
За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Техно-Системс»виконували зобов'язання за договором про надання маркетингових послуг і результати виконання відповідних робіт використані ПП «Спарта-XXI»у господарській діяльності.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних доказів та не доведено факту виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Брендоптим Компані», ТОВ «Техно-Системс».
Водночас, за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, висновок відповідача про порушення ПП «Спарта-XXI»вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Брендоптим Компані», ТОВ «Техно-Системс»є законним та обґрунтованим. Тому, податкові повідомлення рішення податкові повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 10 січня 2012 року № 0000012332, від 10 січня 2012 року № 0000022332, від 26 грудня 2012 року № 0000362332, від 26 грудня 2012 року № 0000372332 є правомірними і скасуванню не підлягають.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятих рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПП «Спарта-XXI»задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2012 року.