07 серпня 2012 року 2а-3255/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Яковчук Я.М.,
від відповідача -Недужко Ю.В., Савчук Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 1
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 153946,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2011 році. У зв'язку з цим позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 153946,59 грн.
У ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що відповідачем протягом 2011 року було працевлаштовано 6 інвалідів, що підтверджується даним звіту № 10-ПІ, а також були створені місця для інвалідів, що підтверджується даними звітів про наявність вакансій форми 3-ПН.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі -Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Статтею 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ встановлено обов'язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі статтею 20 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до загальних положень Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 № 803-12 підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Порядок заповнення форми 3-ПН, вимоги до претендента на вакансію та додаткові вимоги визначає Інструкція щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 (далі -Інструкція щодо заповнення форми звітності № 3-ПН).
Відповідно до загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі надавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Як встановлено судом, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 1 є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
16 лютого 2012 Білоцерківською житлово-експлуатаційною конторою № 1 подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за рік становила 309 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -6 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- 12 осіб.
Позивачем у ході судового розгляду зазначено, що оскільки відповідачем не працевлаштовано 6 осіб-інвалідів, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 152271,80 грн. та пеню в сумі 1674,75 грн.
У свою чергу, відповідач в обґрунтування заперечень на позовну заяву вказав на те, що Білоцерківською житлово-експлуатаційною конторою № 1 кожного місяця 2011 року до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості подавались відповідні звіти форми 3-ПН, які заповнені згідно з вимогами Інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями звітів за 2011 рік про наявність вакансій форми № 3-ПН.
Зі змісту вказаних звітів вбачається, що Білоцерківською житлово-експлуатаційною конторою № 1 протягом 2011 року було створено вакантні місця саме для інвалідів -посади «двірник»та «робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями».
Крім того, в матеріалах справи наявні також листи Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 24.05.2012 № 659-05 та від 11.07.2012 № 873-05 відповідно до яких, центр зайнятості повідомляє, що Білоцерківська житлово-експлуатаційна контора № 1 у 2011 році подавала звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів та активно співпрацює зі службою зайнятості, приймає участь у масових заходах - ярмарках вакансій, круглих столах.
Водночас, як вбачається з даного листа, центр зайнятості повідомив позивача про те, що у лютому і квітні місяці 2011 року на підприємство були направлені безробітні, які мали статус інвалідів, однак за результатами направлень особи відмовились у зв'язку з невідповідністю вимогам.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги статті 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ щодо обов'язку створення робочих місць для інвалідів.
При цьому, у ході судового розгляду даної справи позивачем не були спростовані твердження відповідача щодо факту створення у 2011 році вакансій для інвалідів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН ця форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.
Таким чином, за своїм змістом звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.
Проте, позивачем не надано суду доказів того, що на підприємство відповідача направлені інваліди не були працевлаштовані, або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.
Як було зазначено вище, Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості у лютому і квітні 2011 року на підприємство відповідача направлялись інваліди, проте, у зв'язку з невідповідністю вимогам вакансії, дані особи відмовились від працевлаштування, що підтверджується даними листів Білоцерківського міську районного центру зайнятості від 24.05.2012 № 659-05 та від 11.07.2012 № 873-05.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Однак, у даному випадку, позивачем не доведено суду правомірності нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій та пені.
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки докази подані позивачем не підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 серпня 2012 р.