20 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5076/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
при секретарі - Дубовик О.І.,
за участю:
представників позивача - Чирви І.М., Шаповал Н.В.,
представника відповідача - Мурич Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
31 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" (далі - ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.07.2012 р. №0011172301/109 та №0011162301/1061.
Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновок акту перевірки стосовно порушення ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого перевіркою встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року в сумі 38 210,00 грн. та заниження податку на додану вартість (далі -ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету в сумі 156 487,00 грн., є хибним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. При цьому позивач зазначає, що перевіркою не було встановлено жодної фактичної обставини порушення товариством норм чинного законодавства при формуванні суми податкового кредиту. Право на включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту за господарськими операціями з приводу придбання від ТОВ "Грант" напівфабриката "Вет-блу" підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, покладаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що перевіркою ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки постачальник напівфабриката "Вет-блу" -ТОВ "Грант" у перевіряємий період документувало операції з придбання шкіри у ТОВ "Аксіома-Консалтинг", яке у свою чергу мало взаємовідносини з ТОВ "Альседо" та ТОВ "Сомаленд", відносно яких СВ ДПІ в Оболонському районі м. Києва порушена кримінальна справа за фактом підроблення документів та фактом фіктивного підприємництва. Зважаючи на те, що правочини, укладені між ТОВ "Аксіома Консалтинг" та ТОВ "Грант" у період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, то податковий кредит ТОВ "Грант" сформований за наслідками взаємовідносин з ТОВ "Аксіома Консалтинг" є недійсним. Звідси відповідач робить висновок, що товар, який надійшов від ТОВ "Грант", є безоплатно отриманим, оскільки факт придбання та його оплата не підтверджено. Тому вартість таких товарів відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України слід відносити до сум безповоротної фінансової допомоги.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 19.02.2004 р. (ідентифікаційний код 31847843), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №23704593 від 04.03.2004 р. На даний час позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.
З 17.05.2012 р. по 02.07.2012 р. на підставі наказу №1177 від 14.06.2012 р. працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., результати якої оформлено актом від 09.07.2012 р. №2199/22-209/31847843.
Висновком акту перевірки встановлено порушення платником, зокрема, вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року в сумі 38 210,00 грн. та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 156 487,00 грн.
За наслідками розгляду заперечень на акт Кременчуцькою ОДПІ 19.07.2012 р. позивачу надано відповідь, якою підтверджено правомірність висновків акту перевірки.
На підставі акту перевірки від 09.07.2012 р. №2199/22-209/31847843 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 24.07.2012 р. №0011172301/109, яким ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року на 38 210,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.07.2012 р. №0011162301/1061, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 195 596,25 грн., з них 156 487,00 грн. -за основним платежем та 39 109,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись із висновками податкового органу, позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до суду.
Надаючи правову оцінку висновкам перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як свідчать матеріали справи підставою для висновку про відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Грант" слугували обставини господарської діяльності ТОВ "Аксіома Консалтинг", встановлені в ході перевірки проведеної СВ ДПІ в Оболонському районі м. Києва.
Так, в ході відпрацювання ТОВ "Аксіома Консалтинг" було опитано його директора та співзасновника гр. ОСОБА_4, який повідомив, що жодних взаємовідносин його суб'єкт господарської діяльності із ТОВ "Грант" в грудні місяці 2012 року не мало і взагалі з грудня 2011 року до лютого 2012 року ТОВ "Аксіома Консалтинг" не здійснювало жодної діяльності. Крім того перевіркою встановлено, що в провадженні СВ ДПІ в Оболонському районі м. Києва перебуває кримінальна справа №75-00197, порушена за фактом підроблення документів ТОВ "Альседо" і ТОВ "Сомаленд" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України та за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ "Студія Альтон" і ТОВ "Аксіома Консалтинг" за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та згідно отриманих матеріалів по ТОВ "Аксіома Консалтинг", наданих СВ ДПІ в Оболонському районі м. Києва, відповідач робить висновок, що правочини, укладені між ТОВ "Аксіома Консалтинг" та ТОВ "Грант" у період з 01.12.2012р. по 31.12.2012 р. відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
У зв'язку з цим слід зазначити наступне.
Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг -дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін суд встановив, що передумовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в перевіряємому періоді, стали господарські операції позивача, зокрема, з ТОВ "Грант". При цьому позивачем до податкового кредиту грудня 2011 року віднесено суму ПДВ в розмірі 156 487,39 грн. за податковими накладними виписаними ТОВ "Грант" 07.12.2011 р.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на приведені положення Кодексу, для отримання права формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" з 2007 року співпрацює з ТОВ "Грант", зокрема за договором на переробку давальницької шкірсировини від 01.12.2007 р. №12 (а.с. 115-118). За умовами вказаного договору виконавець (ТОВ "Кременчуцький шкірзавод") приймає на себе зобов'язання з переробки мокросолених шкір великої рогатої худоби в готовий товар -хромовий напівфабрикат "вет-блу". При цьому замовник (ТОВ "Грант") здійснює своїм транспортом поставку шкірсировини на склад виконавця для подальшої переробки. Прийомка готового напівфабриката здійснюється замовником на території виконавця за кількістю зданих та перероблених шкір.
Вказаний договір не відноситься до предмету перевірки та даного публічно-правового спору, проте він був передумовою для укладення договору купівлі-продажу №6/12/11 від 06.12.2011 р., на підставі якого позивач сформував спірну суму податкового кредиту.
Так, згідно договору купівлі-продажу №6/12/11 від 06.12.2011 р. продавець (ТОВ "Грант") продає, а покупець (ТОВ "Кременчуцький шкірзавод") купляє напівфабрикат "Вет-блу" і сплачує його вартість в кількості згідно виписаних видаткових накладних якістю, що відповідає стандарту. Продавець передає покупцю напівфабрикат "Вет-блу" на складі ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за адресою вул. Леонова, 1 згідно видаткової накладної.
Зазначений договір підписаний директорами сторін та скріплений печатками (а.с. 86-87).
На підтвердження господарських відносин із ТОВ "Грант" позивачем надано:
- податкові накладні №3 від 07.12.2011 р. та №4 від 07.12.2011 р. (а.с. 89, 94);
- видаткові накладні (а.с. 90, 93);
- платіжні доручення (а.с. 91, 95);
- прибуткові ордери (а.с. 88, 92).
Порушень щодо оформлення податкових накладних та інших документів актом перевірки не зафіксовано та судом не встановлено.
Як пояснив представник позивача за умовами вказаних договорів підприємство здійснює переробку шкіри на давальницьких умовах. При цьому частину готової продукції -напівфабриката "Вет-блу" позивач придбаває у замовника на договірних засадах з метою її подальшої реалізації власним клієнтам.
Отже, до податкового кредиту у перевіряємому періоді позивач правомірно включив суми ПДВ у зв'язку з придбанням товару з метою здійснення господарської діяльності, за укладеним договором із ТОВ "Грант", на підставі виписаних ТОВ "Грант" належно оформлених податкових накладних.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ лише з тих підстав, що одним із постачальників ТОВ "Грант" є ТОВ "Аксіома Консалтин", яке у свою чергу співпрацювало із ТОВ "Альседо" і ТОВ "Сомаленд", які фігурують у кримінальній справі, порушеній за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.385 та ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.
Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту або бюджетного відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Судом встановлено, що суми ПДВ були сплачені позивачем у складі ціни за придбаний товари своєму контрагенту ТОВ "Грант" у повному обсязі, на підтвердження чого у матеріалах справи наявні платіжні доручення. Дані господарські операції мали реальний характер.
Таким чином, позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" сформований податковий кредит та податкове зобов'язання у перевіряємому періоді. Зазначені документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до положень статей 1-3, 9 якого дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, при цьому протилежне податковим органом не доводилось.
В акті перевірки відсутні посилання на обставини, які б свідчили про протиправний характер діяльності позивача та його контрагента. В ході судового розгляду представник відповідача також не повідомив фактів, які б указували на здійснення господарських операцій з метою незаконного заволодіння державним майном у вигляді безпідставного відшкодування ПДВ.
Окрім цього, Кременчуцька ОДПІ ані в акті перевірки, ані у судовому засіданні не вказала як саме ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" порушило норми статті 198 Податкового кодексу України.
Таким чином висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу.
При цьому суд відкидає доводи відповідача з приводу нікчемності угод, укладених ТОВ "Грант" та ТОВ "Аксіома Консалтинг", враховуючи наступне.
Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.
Це у свою чергу свідчить про безпідставність доводів перевірки про порушення позивачем вимог пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України щодо невідображення платником у бухгалтерському обліку сум безповоротної фінансової допомоги.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спірні податкові повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який згідно з частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними цих рішень, та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 24.07.2012 р. №0011172301/109 та №0011162301/1061.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" (ідентифікаційний код 31847843) витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 204 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 23.08.2012 р.
Суддя Є.Б. Супрун