Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/6052/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10-00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Мірошниченко А.О.
за участю
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Міхно М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2012 року № 0000032204, № 0000042204, та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000012204,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до суду з позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2012 року № 0000032204, № 0000042204, та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000012204.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.03.2012 року уповноваженими особами Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби за наслідками проведеної фактичної перевірки господарської одиниці «крамниця 24 години», де позивач здійснює свою діяльність, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», встановлені порушення та складено акт № 0004/05/19/22/НОМЕР_4.
На підставі вказаного акта 27.04.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032204, № 0000042204, та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000012204, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджується із висновками акту перевірки, оскільки порушення встановлені актом фактичної перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, а тому вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийнято, необґрунтовано, а тому підлягають скасуванню.
В обґрунтування незгоди із оскаржуваними рішеннями посилається на проведення перевірки без законних підстав, та як наслідок недопустимість доказів на підтвердження встановлених перевіркою фактів. Вказує, що контрольна розрахункова операція мала проводитись виключно посадовими особами органів ДПС.
В частині застосування штрафних санкцій через незабезпечення ведення обліку товарів, які реалізуються, у визначеному законодавством порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що полягає у відсутності за місцем реалізації первинних документів не погоджується у зв'язку із тим, що акт перевірки не відображає доказів про порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, у тому числі неналежного відображення в ній операцій на підставі первинних документів на товар. Крім того, акт перевірки не містить у собі відомостей щодо дослідження перевіряючими при проведенні перевірки питання обліку товарних запасів відповідно до порядку встановленому законодавством. Вказує, що при складанні відомостей залишку товарів у торговому залі кількість та найменування товарів із особою у присутності якої проводилася перевірка не узоджувалась.
Стосовно застосованих штрафних санкцій за реалізацію поштучно сигарет «Магбет» та «Мальборо» зазначає, що перевірка проводилась в присутності громадянки ОСОБА_4, яка знаходиться у трудових відносинах із фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, що здійснює господарську діяльність у сусідньому відділі крамниці. На прохання відвідувача крамниці вона продала їм сигари «Магбет» у кількості 2 шт. за ціною 1,50 за штуку. Реалізацію поштучно сигарет «Мальборо» 1 шт. ОСОБА_4 не здійснювала, про що надала перевіряючим письмові пояснення. Також звертає увагу, що на тютюнові вироби сигари «Магбет» Держспоживстандартом видано сертифікат відповідності, тому орган ДПС помилково прийшов до висновку про те, що реалізований товар є сигаретами.
Не погоджується із застосованою до нього штрафною санкцією за здійснення торгівельної діяльності у пункті продажу товарів за готівкові кошти без торгового патенту на провадження деяких видів підприємницької діяльності, оскільки торгівельний патент позивачем отримано є в наявності та пред'явлено органу ДПС після перевірки .
Просить задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеним у заяві про зміну позовних вимог (а.а.79-83).
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях. Згідно наданих суду письмових заперечень зазначив, що факти порушень з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 викладені чітко, об'єктивно та у повній мірі згідно діючого законодавства, які мають значення для прийняття рішень, що оскаржуються.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свідок ОСОБА_4, пояснила суду, що вона працює продавцем в магазині «крамниця 24 години», який належить ОСОБА_5 та є її роботодавцем. В приміщенні зазначеного магазину є відділ де фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність. У своєму відділі ОСОБА_3, працює виключно самостійно. У випадку відсутності ОСОБА_3 її відділ не працює, реалізацією товарів із цього відділу ніхто не здійснює.
Також пояснила, що 29 березня 2012 року нею дійсно було реалізовано незнайомому чоловіку пляшку горілки «Хлібний Дар», яку вона взяла із відділу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, при цьому відповідного розрахункового документа на вказану покупку вона не видавала, тому, що не мала на це права. Вказала, що після продажу горілки «Хлібний Дар» до магазину зайшли посадові особи державної податкової служби, які показали своє посвідчення і пояснили, що прийшли проводити перевірку. Про проведення перевірки повідомила свого роботодавця ОСОБА_5, перевірка проводилась за відсутність ОСОБА_3 Реалізацію тютюнових виробів 29 березня 2012 року із відділу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, вона не здійснювала взагалі, про що також надала письмові пояснення посадовим особам державної податкової служби під час проведення перевірки. Від підпису таких документів як наказ та направлення на проведення перевірки та самого акта перевірки вона відмовилась. Під час проведення перевірки назвала дівоче прізвище «Білик», оскільки розгубилась.
Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що 29 березня 2012 року йому зателефонувала ОСОБА_4, яка працює продавцем в магазині «крамниця 24 години», та повідомила його про проведення перевірки у відділі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Вказав, що після приїзду до магазину працівники державної податкової служби знаходились за прилавком та складали акт перевірки. Відділ, в якому проводилася перевірка свою підприємницьку діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_3, яка є суборендатором приміщення магазину «крамниця 24 години». З метою повідомлення ОСОБА_3 про проведення перевірки він намагався до неї зателефонути, але зв'язок із нею був відсутній. Також він пояснив, що ОСОБА_3 самостійно здійснює реалізацію товару в своєму відділі.
Суд, заслухавши представників сторін, свідків, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_3 ,- є фізичною особою підприємцем, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки (Далі,- ФОП ОСОБА_3).
Відповідач, - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, у розумінні КАС України,- є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Суд критично оцінює доводи адміністративного позову, щодо невідповідності фактичних обставин справи, порушенням, встановленим актом перевірки, з наступних підстав.
Що стосується доводів позивача покладених в обгрунтування заявлених позовних вимог, в частині відсутності у податкового органу законних підстав для проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95 ВР,- контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно п.75.1 ст. 75 ПКУ,- органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ,- фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.
Згідно п. 80.1 ст. 80 ПКУ,- фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 року, Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»,- підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Згідно ст. 81 ПКУ,- 81.1. посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;
копії наказу про проведення перевірки;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
81.2. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
81.3. Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов'язані виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
12.03.2012 року на адресу начальника Жовтневої МДПІ м. Маріуполя надійшов лист Жовтневої районної адміністрації № К-126-14-07/08 від 01.03.2012 року, згідно якого просить провести перевірку дотримання суб'єктом господарювання, що здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_1, вимог податкового законодавства (а.с. 103).
Жовтнева МДПІ м. Маріуполя направлено на адресу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, а останньою отримано лист № 6391/7/22-3 від 15.03.2012 року, згідно якого просить вжити заходів згідно діючого законодавства щодо дотримання суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_3, що здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_1, вимог податкового законодавства (а.с.99).
28.03.2012 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби видано наказ № 69 від 28.03.2012 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 (а.с.62) (Далі,- наказ про проведення фактичної перевірки), яким уповноважено посадових осіб Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби у термін з 29.03.2012 року по 31.03.2012 року провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні торгівельної діяльності за готівкові кошти у крамниці розташованій за адресою АДРЕСА_1.
Метою проведення фактичної перевірки зазначено здійснення контролю за дотриманням ФОП ОСОБА_3 порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів та ін.
Підставами прийняття наказу про проведення фактичної перевірки зазначено п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.5, п.п. 20.1.8-20.1.11, п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, п.п. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України ( Далі,- ПКУ).
На виконання наказу про проведення фактичної перевірки 28.03.2012 року видано направлення на перевірку № 0040/40, № 0041/41, 0042/42 (а.с.105-107).
29.03.2012 року уповноваженими особами Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби за наслідками проведеної фактичної перевірки господарської одиниці «крамниця 24 години», де позивач здійснює свою діяльність, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про оплату праці», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу Законів Про працю України, встановлені порушення та складено акт № 0004/05/19/22/НОМЕР_4 (Далі,- акт перевірки) (а.с.6-7).
Від отримання наказу та виданих на його виконання направлень на проведення фактичної перевірки, ОСОБА_4 відмовилась, про що у наказі та направленнях здійснено відповідні відмітки.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про те, що доводи позивача в частині відсутності у податкового органу законних підстав для проведення перевірки не підтверджуються.
Отже, оскільки доводи позивача в обгрунтування заявлених позовних вимог, в частині відсутності законних підстав для проведення перевірки не підтверджуються, суд не погоджується із позицією позивача щодо допустимості доказів на підтвердження фактів встановлених в ході фактичної перевірки, з цих підстав.
На підставі акта перевірки, відповідачем 27.04.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032204, № 0000042204, та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000012204, які є предметом оскарження у даній справі (Далі, - спірні рішення).
Спірним рішенням № 0000032204, на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПКУ п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення п.1,2,12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача застосовано суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 23565,80 гривень (а.с.8).
Спірним рішенням № 0000042204 на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 125.1 ст. 125 ПКУ, за порушення п.п. 267.6.1, п.п. 267.6.2, п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПКУ до позивача застосовано суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 215,00 гривень (а.с.9).
Спірним рішенням № 0000012204 на підставі абз.9 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за порушення п. 8 ч.1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовано суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 6800,00 гривень (а.с.10).
Згідно висновків акта перевірки з боку позивача встановлені наступні порушення.
П. 1,2,12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді проведення розрахункових операцій на повну суму покупки без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок при продажу горілки «Хлібний Дар» (0,25 мл.) 1 пляшка вартістю 13,05 гривень 2 шт. сигар «Магбет» вартістю 1,50 за штуку, 1 шт. сигарет «Мальборо» вартістю 0,60 гривень вартістю 0,60 гривень;
невидачі особі, яка отримала товар, розрахункового документа встановленої форми на повну суму покупки;
у вигляді неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку;
п.п. 267.6.1, п.п. 267.6.2, п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПКУ у вигляді не розміщення патенту (або його нотаріально засвідченої копії) у визначених законодавством місцях, також не забезпечення відкритості для огляду торгового патенту.
П. 8 ч.1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у вигляді реалізації поштучно сигарет «Магбет» у кількості 2 шт. та сигарет «Мальборо» у кількості 1 шт.
Стосовно доводів позивача щодо проведення контрольної розрахункової операції виключно посадовими особами органів державної податкової служби, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п. 1, 2, ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,- суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно п. 80.4 ст. 80 ПКУ,- перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Таким чином приписами ПКУ посадових осіб органів ДПС наділено повноваженнями на проведення контрольних розрахункових операцій, але зазначені повноваження є правом а не обов'язком, до того ж вказаною нормою відповідного механізму або обмежень реалізації такого права не визначено.
Суд звертає увагу на ту обставину, що контрольна розрахункова операція проведена саме перед початком фактичної перевірки іншою особою, але за участю уповноважених посадових осіб органів ДПС, як цього вимагають приписи п. 80.4 ст. 80 ПКУ, встановлено особу, яка здійснила покупку та від неї взято відповідні письмові пояснення з цього приводу.
До того ж представником позивача не оспорюється факти порушень п. 1, 2, ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлених актом перевірки.
Свідком ОСОБА_4 у судовому засіданні також підтверджено факт вчиненого порушення п. 1, 2, ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді реалізації горілки «Хлібний Дар» без видачі розрахункового документа встановленої форми на повну суму покупки.
Отже, позивачем не надано доказів необґрунтованості висновків акту перевірки у цій частині.
Позивач не погоджуючись із порушеннями встановленими актом перевірки п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановленими актом перевірки у вигляді неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку, зазначає, що облік, що здійснюють фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, передбачає, перш за все ведення Книги обліку доходів і витрат, а не зберігання за місцем реалізації товарів первинних документів, а оскільки акт перевірки не відображає доказів про порушення позивачем ведення Книги обліку доходів і витрат, у тому числі неналежного відображення в ній операцій на підставі первинних документів. Також зазначає, що ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідальність передбачена саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку а не за відсутність на місці реалізації первинних документів на товар.
Проте, суд не погоджується із такою позицією позивача з наступних підстав.
Згідно п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,- суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані : вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,- до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,- облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно п. 177.10 ПКУ,- фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Згідно п.121.1. ст. 121 ПКУ,- незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Згідно п.44.1. ст. 44 ПКУ,- для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно п. 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Форму Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом ДПА України від 24.12.10 N 1025 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення". При цьому сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання відображається у графах 2 та 11 вищезазначеної Книги.
Таким чином, фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, не звільняються від ведення обліку товарів та товарних запасів в сумарному виразі у Книзі обліку доходів та витрат на підставі первинних документів та через РРО.
Суд також не погоджується із думкою позивача щодо відсутності порушень у вигляді ведення у обліку товарних запасів за умови того, що у акті перевірки не відображено доказів про порушення ведення ним Книги обліку доходів і витрат.
Вищезазначеними нормами не встановлено обов'язкової залежності для встановлення порушень ведення обліку товарних запасів від порушень ведення Книги обліку доходів і витрат.
Як встановлено вище, позивач 23.04.2012 року звернувся до органу ДПС із заявою у якій викладено письмові пояснення щодо порушень встановлених актом перевірки, але не надав документів (у додатках до заяви їх викреслено) на підтвердження ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, та відповідного здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
При цьому представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідачем подану заяву було враховано при прийнятті спірних рішень.
Таким чином, підтверджуються порушення встановлені відповідачем згідно акту перевірки у цій частині.
Таким чином, оскільки доводи адміністративного позову в частині необгрунтованності висновків акта перевірки на підставі яких прийнято спірне рішення № 0000032204 не спростовують порушень з боку позивача встановлених актом перевірки, суд вважає правомірним застосування до позивача штрафу визначеного спірним рішенням № 0000032204.
Суд також не погоджується із доводами позивача щодо невідповідності висновків акта перевірки у вигляді не розміщення патенту (або його нотаріально засвідченої копії) у визначених законодавством місцях, також не забезпечення відкритості для огляду торгового патенту.
Позивач вважає, що факт наявності у нього торгового патенту само по собі спростовує висновки акта перевірки у цій частині.
Згідно п.п. 267.6.1, п.п. 267.6.2, п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПКУ,
267.6.1. Оригінал торгового патенту повинен бути розміщений:
на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій;
на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;
на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;
у пунктах обміну іноземної валюти;
у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри.
267.6.2. Торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.
267.6.3. Для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.
Представником позивача факт не розміщення патенту (або його нотаріально засвідченої копії) у визначених законодавством місцях, також не забезпечення відкритості для огляду торгового патенту не оспорюється.
На адресу позивача направлено, а позивачем отримано, матеріали складені органом ДПС за наслідками проведеної перевірки, а також повідомлено про необхідність з'явитись 06.04.2012 року до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (а.с.65-70).
При цьому позивач 23.04.2012 року, тобто до прийняття спірних рішень звернувся до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби із заявою у якій викладено письмові пояснення щодо порушень встановлених актом перевірки, додав до неї зокрема торговий патент (а.с. 102).
Відповідальність за порушення приписів вищезазначеної норми передбачену п. 125.1 ст. 125 ПКУ, суд пов'язує із фактами встановленими саме на момент проведення перевірки, оскільки наявність торгового патенту, чинного на момент її проведення, разом із порушенням вимог щодо його розміщення визначених законодавством, не звільняє суб'єкта господарювання від відповідальності передбаченої п. 125.1 ст. 125 ПКУ.
Таким чином, оскільки позивач на момент проведення перевірки не забезпечив розміщення патенту (або його нотаріально засвідченої копії) у визначених законодавством місцях, а також не забезпечив відкритості для огляду торгового патенту, доводи позивача щодо необґрунтованості висновків акта перевірки у цій частині не підтверджуються.
Отже, оскільки доводи адміністративного позову у цій частині, не спростовують порушень з боку позивача встановлених актом перевірки, є правомірним застосування до позивача штрафу визначеного спірним рішенням № 0000042204.
Що стосується порушень з боку позивача, у вигляді реалізації поштучно сигарет «Магбет» у кількості 2 шт. та сигарет «Мальборо» у кількості 1 шт., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п. 8 ч.1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»,- забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар).
У відповідності до письмових пояснень ОСОБА_6 відомості про придбання ним поштучно сигарет «Мальборо» відсутні (а.с. 59).
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 86 КАС України,- суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України,- обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже в порушення вищезазначених норм відповідачем, як суб'єктом владних повноважень у судовому засіданні доказів на підтвердження реалізації поштучно сигарет «Мальборо» доказів не надано.
Судом встановлено, що позивачем здійснюється реалізація тютюнових виробів, зокрема сигар «Магбет», на які є сертифікат відповідності (а.с.84).
Однак, у даному випадку відповідачем не надано доказів реалізації чи знаходження на реалізації у ФОП ОСОБА_3 сигарет «Магбет» або взагалі існування сигарет «Магбет».
Отже, навіть якщо поштучна реалізація сигар «Магбет» проводилась приписи п. 8 ч.1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» виключають відповідальність за таку реалізацію.
Таким чином, враховуючи суперечливі відомості щодо обставин реалізації поштучно сигарет «Магбет» та сигарет «Мальборо», суд не погоджується із порушеннями встановленими актом перевірки у цій частині.
Оскільки висновки акта перевірки в частині порушень з боку позивача п. 8 ч.1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у вигляді реалізації поштучно сигарет «Магбет» у кількості 2 шт. та сигарет «Мальборо» у кількості 1 шт.не підтверджуються, рішення про застосування фінансових санкцій № 0000012204 є безпідставним.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності спірного рішення № 0000012204.
Оскільки відповідач у повному обсязі не довів суду правомірність підстав нарахування позивачу фінансових санкцій, суд приходить до висновку про скасування рішення № 0000012204.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАСУ,- суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору на суму 101,94 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2012 року № 0000032204, № 0000042204, та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000012204, - задовольнити частково.
Скасувати рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000012204 від 27.04.2012 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 101,94 гривень. (сто одна) гривень 94 копійки.
Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 серпня 2012 року.
Повний текст постанови складений 25 серпня 2012 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Христофоров А.Б.