Справа № 1570/3610/2012
20 серпня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.
секретаря Марінгос І.О.
за участю перекладача ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління у справах біженців Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання рішення неправомірним та його скасування, зобов'язання прийняти певне рішення,
До суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Управління у справах біженців Головного управління ДМС України в Одеській області (далі Управління), в якому зазначив, що в квітні 2012 року звернувся до відповідача з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак 01.06.2012 року отримав повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Позивач зазначив, що вважає рішення Управління, яке оформлено наказом №40 від 25.05.2012 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, він вважає неправомірним, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що він є громадянином Судану, виїхав з країни походження до України для навчання. В процесі навчання на батьківщині змінилась ситуація в родині, а саме: його батько, який належав до опозиційного руху «Аль-Ад Вемусава», був заарештований, а потім вбитий. Також піддавався арешту рідний брат. На теперішній час зв'язок з родиною повністю втрачений, де вони та що з ними заявнику не відомо. Побоюючись стати жертвою переслідування з боку влади, яка переслідує усіх, хто може хоч як підтримувати опозицію, не може повернутись до своїй країни, захистом якої не може та не бажає користуватись.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві та додатково пояснили, що рішення про відмову в оформлені документів прийнято у порушення Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі Закон), а також Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрати і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом МВС України 07.09.2011 року № 649 (далі Правила). Так приймаючи рішення про відмову відповідачем в обґрунтування вказано, що ОСОБА_1 виїхав із Судану для навчання, тобто його виїзд не пов'язаний з побоюванням переслідування. Проте відповідачем не надано правової оцінки той обставині, що при зверненні до Управління, заявник зазначав, що під час його навчання ситуація в країні походження змінилась так, що він не може туди повернутись.
Відповідачем, на думку представника позивача, взагалі не вивчалась інформація по країні походження, оскільки відповідний аналіз взагалі відсутній у висновку, не зважаючи на те, що інформація щодо діяльності вказаного позивачем повстанського угрупування широко висвітлювалась в мережі Інтернет та засобах СМІ. Крім того, відповідно до п.3.9 Операційного керівництва Імміграційної служби МВС Великобританії щодо Судану, серпень 2012 року, є посилання на існування ризику жорстокого поводження та переслідування щодо осіб, які є членами чи асоціюються владою Судану із «Рухом за справедливість і рівність».
З урахуванням уточнень позовних вимог, просили рішення Управління від 25.05.2012 року, яким позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визнати неправомірним та скасувати його; зобов'язати відповідача прийняти щодо позивача рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, був повідомлений про час та день слухання справи належним чином та своєчасно, суд визнав його неявку неповажною та вважав за можливе слухати справу у його відсутність.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 є громадянином країни Судан, за віросповіданням - мусульманин-суніт, неодружений, постійно проживав в м. Хартум. В Україну прибув 15.09.2008 року за студентською візою до Полтавського технічного університету. У період з березня по 15.11.2011 року перебував у м. Каїр (Єгипет), після чого знов повернувся до України за навчальною визою до того ж навчального закладу. Зазначенні обставини підтверджуються матеріалами особової справи заявника (а.с.33-43).
04.05.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою про надання йому статусу біженця, обґрунтував причину неможливості повернення до країни походження тим, що його батько належав до повстанської організації «Аль-Ад Вемусава», однак у травні 2010 року помер у в'язниці, рідний брат також піддавався арешту через асоціювання із опозиційно налаштованим батьком. На час звернення з родиною зв'язок повністю втрачений, від сусідів знає, що після арешту батька родина зникла (а.с. 33-34).
На підставі висновку начальником Управління 25.05.2012 року виданий наказ №40, яким громадянину Судану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.53-55).
Суд вважає, що вказане рішення є неправомірним, при цьому виходить із наступного.
У відповідності до частини 1 ст. 1 Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно частини 5 статті 5 Закону особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону передбачено, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.
Процедура попереднього розгляду заяви врегульована статтями 7 та 8 Закону, а також розділом ІУ Правил, виходячи із змісту яких, у висновку обов'язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.
Дослідивши висновок Управління, який є підставою для відмови в оформленні документів, судом встановлено, що у порушення вищезазначених норм органом міграційної служби не зроблено жодного посилання на ситуацію в країні походження, існування або відсутності повстанської організації, про яку мовляв заявник, і, відношення та зв'язок батька та брата до неї, відсутній аналіз щодо реальності зміни умов, на які посилається при зверненні заявник. На думку суду у висновку Управління без ретельного аналізу в'їзду позивача, чім він займався під час дії візового документу, причини виїзду у 2011 році, перебування у третій країні, безпідставно робить висновок щодо очевидно необґрунтованості заяви ОСОБА_1, мотивуючи зазначене виключно тим, що заявник легально потрапив до України за навчальною візою.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що суб'єкт владних повноважень - Управління прийняло рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця ОСОБА_1 не у спосіб, що передбачений Законом та без урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.
Оскільки судом під час розгляду справи встановлено, що Управлінням був неправомірно виданий наказ №40 від 25.05.2012 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця то відповідно і позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання неправомірним та скасування вказаного наказу про затвердження висновку щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також зобов'язання відповідача прийняти щодо позивача рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 11, 72, 86, 159-164 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління у справах біженців Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання рішення неправомірним та його скасування, зобов'язання прийняти певне рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління у справах біженців Головного управління ДМС України в Одеській області №40 від 25.05.2012 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Зобов'язати Управління у справах біженців Головного управління ДМС України в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів відносно ОСОБА_1 для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167 КАС України.
Суддя
23 серпня 2012 року.
.