Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9802/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Папазова Г.П.
при секретарі Нетреба А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов,язання сплатити утриманий податок,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання повернути 29825,90 грн. незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги.
В обґрунтування позову зазначила наступне. Вона з 02.03.1993р. працювала на посаді судді Артемівського (з 27.03.2004р. - міськрайонного) міського суду Донецької області.
Наказом в.о. голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області № 62 - к від 29.10.2010р., винесеного на підставі постанови Верховної Ради України № 2596 - УІ від 07.10.2010р., вона була звільнена з посади судді у відставку.
Після виходу у відставку, в грудні 2010р. Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області сплатило їй, як судді звільненому у відставку, вихідну допомогу в розмірі 17 місячних заробітних плат - 94 387, 40 грн.
25.04.2012р. поштою вона отримала від відповідача довідку № 08 - 231/991 від 12.04.2012р., з якої позивач дізналась, що вихідна допомога була нарахована їй в розмірі 17 місячних заробітних плат в сумі 111 044 грн., але з зазначеної суми було утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 16 656,60 грн. Раніш офіційних документів з зазначенням сум нарахування вихідної допомоги та утриманого податку вона не отримувала.
Листом від 21.05.2012р. Державна судова адміністрація в Україні на її письмове звернення повідомила, що зазначений податок був утриманий на підставі роз,яснення Державної податкової адміністрації України та Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.
Позивач не згодна з такими діями, просила визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області по утриманню з суми нарахованої їй при звільненні у відставку допомоги податку з доходів фізичних осіб незаконними та зобов,язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області сплатити їй утриманий податок в розмірі 16 656,60 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з,явився, надав письмові заперечення, в яких посилається на наступне. По - перше, позивачем був пропущений місячний строк звернення до суду з даним позовом. Крім того, Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІУ не передбачає виключення з оподаткування вихідної допомоги суддів. Також зазначив, що податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів (обов,язкових платежів). Згідно Бюджетного кодексу органи стягнення (яким в даних спірних відносинах є Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області) забезпечують своєчасне і в повному обсязі надходження в державний бюджет податків, зборів (обов,язкових платежів).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно трудової книжки, копія якої мається в матеріалах справи, ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України № 2596-УІ від 07.10.2010р. звільнена з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області у відставку відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992р.
Наказом виконуючого обов'язків голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області № 62-к від 29.10.2010р. позивач була звільнений з займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 12.04.2012р. вихідна допомога ОСОБА_1 нарахована в розмірі 17 місячних заробітних плат, що складає 111044,00 грн. Вихідна допомога перерахована в грудні 2010р. в сумі 94387,40 грн. Сума ПДФО з вихідної допомоги склала 16656,00 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їx посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у cпociб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Згідно з ч.3 ст.43 Закону України "Про статус суддів" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку
У п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб" викладено виключний перелік доходів, що включено до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб", до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.
Вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді.
Отже, оскільки Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачає стягнення податку з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, при вирішенні даного питання застосовуються норми Закону України "Про статус суддів".
Kpiм того, пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень.
Слід також зазначити, що Державна податкова адміністрація України у листі від 16.11.2006р. за вих. №13807/5/17-3116, адресованому Верховному Суду України роз'яснила, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються i не підлягають відображенню в його річній податковій декларації суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно iз законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. по справі №1-1/ 2004, не допускається заниження рівня гарантій незалежності i недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005р. по cправi №1-21/2005 зазначено, що за змістом ст.126 Конституції України положення частини третьої ст.11Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів i забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального i соціального забезпечення.
З 30.07.2010р. набрав чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI.
Згідно п.1 розділу ХІІ Прикінцевих положень стаття 142 цього Закону, якою визначено засади фінансування судів та п.п.1 п.п.3.5 п.3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення", якими внесено зміни до Бюджетного кодексу України щодо головних розпорядників бюджетних коштів Державного бюджету України, вводяться в дію з 1 січня 2011 року.
За вимогами ч.1-5 ст.120 Закону України від 07.02.2002р. № 3018-III "Про судоустрій України" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
1) Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;
2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.
Відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.
Відповідно д п.9 ч.1 ст.126 цього Закону Державна судова адміністрація виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом.
На підставі ст.130 Конституції України та статті 118 Закону України "Про судоустрій України" забезпечення належного фінансування та умов функціонування суддів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.
Частиною 2 статті 78 Бюджетного Кодексу України передбачено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.
Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до ст.43 цього Кодексу при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;
3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
З викладеного вбачається, що казначейство відповідно до покладених на нього функцій здійснює розрахунково-касове обслуговування за операціями з коштами державного та місцевих бюджетів.
Статтею 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Так, відповідно до п. 43.3 цієї статті обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
З аналізу вищенаведених норм суд прийшов до висновку, що виплата вихідної допомоги позивачу мала бути проведена без сплати податку з доходів фізичних осіб.
З огляду на зазначене, утримання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації з вихідної допомоги ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 16 656 грн. 60 коп. є неправомірним.
Разом з цим, як вже було зазначено, Податковим кодексом України визначений певний порядок повернення платнику помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання. Відтак не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області повернути незаконно утриманий податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги, оскільки воно не є належним відповідачем за цією вимогою. А для стягнення цих коштів з казначейської служби у суду відсутні підстави, оскільки позивачем не дотриманий порядок повернення цих коштів.
Стосовно посилання відповідача в своїх запереченнях на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи визначено ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить шість місяців. Зазначений строк, якщо не встановлено інше встановлюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу при застосуванні порівняно зі загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема частиною четвертою та п,ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Предметом даного спору є правомірність утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб при виплаті вихідної допомоги у грудні 2010р., спір щодо звільнення з публічної служби відсутній, у зв,язку з чим порушення судами спеціального місячного строку, який регулює питання проходження публічної служби, на податкові правовідносини є помилковими.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов,язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов,язкових платежів) є Закон України від 21.12.2000 № 2181 - ІІІ «Про порядок погашення зобов,язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до статті 15 якого нарахування податкового зобов,язання може бути оскаржено в строк 1095 днів.
Положення Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., містять аналогічні норми, якими встановлюється строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду щодо оскарження нарахування податкового зобов,язання 1095 днів.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов,язання сплатити утриманий податок задовольнити частково.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов,язання сплатити утриманий податок - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо стягнення податку на доходи фізичних осіб в розмірі 16 656 грн. 60 коп. з вихідної допомоги судді Протасової Маргарити Віталіївни.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 23 серпня 2012 року, повний текст постанови виготовлений 28 серпня 2012 року.
Суддя Папазова Г.П.