27 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4463/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.
за участю представників сторін: Від відповідача: Коваленко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРТА-ЛЮКС»до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2012р.,-
13.04.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МИРТА-ЛЮКС» звернулося з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області та просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 березня 2012 року №0000011541;
- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 березня 2012 року №0000011542;
- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 березня 2012 року №0000021541.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняті відповідачем вищезазначені податкові повідомлення-рішення є безпідставними, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання угод недійсними (нікчемними), обставини, які б свідчили про нікчемність договору № 101002 від 10.10.2011р., який укладений позивачем та ТОВ «Ельгамбра»у законі не зазначені, а тому, на думку позивача, висновки в акті перевірки від 22.02.2012р. не можуть містити жодних оцінок цивільно-правових дій та правочинів позивача і не можуть бути використаними відповідачем для оцінки правомірності дій позивача у сфері оподаткування, що доводить повну необґрунтованість висновків податкової інспекції про порушення податкового законодавства позивачем. Також, позивач вважає, що податковою інспекцією здійснено донарахування позивачу податкового зобов'язання на прибуток виключно з використанням лише податкової звітності підприємства, що унеможливлює правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованої суми податку, а тому вважає, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток зі штрафними санкціями є таким, що суперечить положенням податкового законодавства України. Позивач вказує і на те, що ТОВ «Ельгамбра» був зареєстрований як платник податку на додану вартість та надавав податкові накладні, які повністю відповідали вимогам Податкового кодексу України та зазначений кодекс не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу та в залежність від помилкових висновків податкових органів. Позивач звертає увагу і на те, що чинне податкове законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. За викладеного позивач вважає, що відповідач дійшов до безпідставного висновку в акті перевірки стосовно того, що порушення ТОВ «Ельгамбра» вимог податкового законодавства може будь-яким чином доводити факт порушення позивачем відповідних вимог чинного законодавства. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.03.2012р. № 000011541, № 0000011542 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств є такими, що суперечать положенням податкового законодавства України. Також, позивач вважає повністю безпідставним та необґрунтованим і податкове повідомлення-рішення №0000021541 від 02.03.2012р. яким позивачеві було донараховано 170 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств з підстав неподання звітності з податку на прибуток, оскільки позивач належним чином виконав цей податковий обов'язок.
Представник позивача в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка представника позивача від 20.06.2012р. (а.с.88).
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що у ході проведення аналізу наданих до перевірки документів встановлено, що згідно умов договору поставки № 101002 від 10.10.2011р. укладеного між позивачем (Покупець) та ТОВ «Ельгамбра» (Продавець) передбачена поставка товару, що здійснюється автотранспортом покупця за його рахунок на умовах Франко перевізник - митний термінал. Проте, до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи та інші документи, що підтверджують транспортування товару, ввезення на митну територію України. При цьому, було встановлено, що незважаючи на те, що умовами договору строк сплати встановлений протягом 90 календарних днів з дати передачі товару, однак станом на 03.02.2012р. оплата позивачем за придбаний товар не проведена, банківські виписки, платіжні доручення та інші банківські документи, що підтверджують сплату за придбаний товар не надано, згідно АРМу «Митниця» відсутня інформація про здійснення підприємством ТОВ «Ельгамбра» імпортних операцій із придбання у нерезидента продукції, яка була реалізована позивачеві у жовтні 2011р., не було надано позивачем і доказів подальшої реалізації вказаного товару або використання його у своїй господарській діяльності. Також, відповідач зазначає, що ними було отримано і висновки ВПМ щодо відсутності факту реального здійснення господарської операції ТОВ «Ельгамбра» згідно до яких проведеним аналізом діяльності підприємства встановлено, що підприємство проводить безтоварні операції (складом чотирьох осіб) у зв'язку з чим підприємство формує ризиковий кредит для подальшої його реалізації. За таких обставин відповідач вважає, що позивач здійснював діяльність спрямовану на отримання податкової вигоди від третіх осіб у зв'язку з чим останнім на порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655,656 ЦК України завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Ельгамбра» на суму 178 947 грн. за жовтень 2011р. в результаті чого занижено податок на додану вартість на зазначену суму. Сума витрат на придбання позивачем товару від ТОВ «Ельгамбра» складає 894 735 грн., яка не включалась позивачем до складу валових витрат у зв'язку з неподанням декларації з податку на прибуток за ІУ квартал 2011 року у зв'язку з чим позивач відповідно до п.п.139.1.1 п.п.139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не має права на включення до складу валових витрат сум по взаємовідносинах з ТОВ «Ельгамбра» у наступних звітних податкових періодах. Під час перевірки було встановлено оприбуткування позивачем товарів народного вжитку у жовтні 2011 року від невстановленої юридичної та/або фізичної особи на суму 1073 682 грн. чим порушено п.п.135.5.3 п.135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України та занижено доходи у вигляді вартості товарів безоплатно отриманих від невстановленої особи на зазначену суму в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 246 947 грн., в т.ч. за ІУ квартал 2011 року. Також позивачем було порушено і п.п.49.18.2 п.49.18. ст. 49, п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, оскільки підприємством не подано до ДПІ декларацію з податку на прибуток підприємства за ІУ квартал 2011 року.
Крім того, представник відповідача заявив клопотання про заміну відповідача його правонаступником - на Дніпропетровську міжрайонну державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, однак доказів, які б свідчили про факт правонаступництва не надав.
Для надання доказів на підтвердження факту правонаступництва відповідача у судовому засіданні була оголошена перерва до 27.06.2012р.
27.06.2012р. представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою позивача від 20.06.2012р. (а.с.88).
27.06.2012р. на підтвердження правонаступництва відповідача представником відповідача було надано суду зміни до Положення про Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби, що свідчать про те, що Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби є правонаступником усіх прав та обов'язків Дніпропетровської міжрайонної ДПІ Дніпропетровської області(а.с.92).
До початку судового розгляду справи, судом було задоволено клопотання представника відповідача щодо заміни відповідача його правонаступником та здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом було поставлено на вирішення учасників процесу питання щодо можливості розгляду справи без участі представника позивача у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з того, що позивач, зловживаючи своїм правом на участь у судовому засіданні, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи з 25.04.2012р. систематично не з'являється у судові засідання, причини неявки суду не повідомляє, з клопотаннями не звертається, що свідчить про свідоме затягування позивачем строків розгляду справи, встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, розгляд справи ухвалою суду від 17.04.2012р. був призначений на 18.05.2012р.(а.с.1).
18.05.2012р. представник позивача в судове засідання не з'явився без поважної причини, з клопотанням до суду не звернувся, незважаючи на те, що позивач був обізнаний про дату і час розгляду справи ще з 25.04.2012р. про що свідчить розписка представника позивача про отримання ухвали суду від 17.04.2012р. про відкриття провадження у адміністративній справі(а.с.65).
У зв'язку з неявкою позивача, ухвалою суду від 18.05.2012р. розгляд справи було відкладено на 20.06.2012р.(а.с.70-71).
У судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2012р. представник позивача заявив клопотання про перенесення розгляду справи посилаючись на те, що він не підготувався до судового засідання та не зміг надати суду витребуваних документів, причини своєї непідготовленості до судового засідання та не надання витребуваних судом документів пояснити не зміг.
З аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач, зловживаючи своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, вчиняє вищенаведені дії щодо затягування строків розгляду справи, встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача не заперечував щодо розгляду справи за відсутності представника позивача у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, належне повідомлення позивача про час і місце судового розгляду справи, строки вирішення та розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України,, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, вислухавши думку представника відповідача з приводу можливості розгляду справи у письмовому провадженні, суд вважає за необхідне подальший розгляд справи здійснити у письмовому провадженні у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши представника відповідача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МИРТА-ЛЮКС» зареєстровано як юридична особа Дніпропетровською районною Державною адміністрацією Дніпропетровської області 13.09.2010р. за № 1 203 102 0000 028075 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Совхозна, буд. 52А кімн. 3 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 13.09.2010р., копією довідки з ЄДРПОУ від 07.02.2012р., копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.10.2010р., копією статуту позивача (а.с.12-28).
Судом встановлено, що у період з 14.02.2012р. по 20.02.2012р. Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області на підставі наказу від 14.02.2012р. № 69, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1, ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРТА-ЛЮКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за жовтень 2011 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Ельгамбра» за період з 01.10.11р. по 31.10.2011р.
За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт №93/15-0/37302915 від 22.02.2012р.за висновками якого встановлено наступне :
- перевіркою суб'єкта господарювання не встановлено взаємовідносин в сфері фінансово-господарської діяльності з постачання товарів (робіт, послуг) із підприємством ТОВ «Ельгамбра» за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.;
- на порушення ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «МИРТА-ЛЮКС» з ТОВ «Ельгамбра» та встановлено юридичну дефектність первинних документів;
- на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 178 947,00 грн.;
- на порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.137.4 ст. 137 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за ІУ квартал 2011 року на суму 246 947 грн.;
- на порушення п.п.49.18.2 п.49.18 ст. 49, п. 120.1 ст. 120 до підприємства ТОВ «МИРТА-ЛЮКС» буде застосовано штрафну санкцію за неподання податкової звітності з податку на прибуток (а.с.30-44).
В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, 02.03.2012р. податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:
- № 0000011541 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 246947 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 61736, 75 грн., а всього на загальну суму 308 683 грн. 75 коп. за порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України(а.с.46);
- № 0000011542 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 178 947 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 736,75 грн., а всього на загальну суму 223683 грн. 75 коп. за порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України(а.с.45);
- №0000021541 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 170 грн. за порушення п.п.49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (а.с.47).
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Аналогічні повноваження податкових органів визначені і статтею 20 Податкового кодексу України.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень надано право та повноваження щодо проведення документальних позапланових невиїзних перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.
Таким чином, здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки, приймаючи податкові повідомлення-рішення відносно позивача щодо визначення грошового зобов'язання за результатами перевірки відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.
Щодо правомірності та законності складання відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 02.03.2012р. на підставі акту перевірки від 22.02.2012р., суд приходить до висновку про те, що дані податкові повідомлення-рішення є законними та правомірними, виходячи з наступного.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 10.10.2011р. між ТОВ «МИРА-ЛЮКС» ( покупець) та ТОВ «Ельгамбра» (продавець) був укладений договір поставки № 101002 (а.с.49-50).
За умовами даного договору ТОВ «Ельгамбра» (продавець) зобов'язувалося передати у власність ТОВ «МИРТА-ЛЮКС» (покупця) товар, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити на умовах вказаного договору товар найменуванням, в кількості і по ціні, згідно відпускних накладних - п.1.1 договору.
Згідно п.3.3. вказаного договору передбачено, що доставка товару здійснюється автотранспортом покупця, тобто ТОВ «МИРТА-ЛЮКС» за його рахунок, на умовах Франко-перевізник - митний термінал (право власності на товар переходить від продавця до покупця на борту автотранспорту у вказаному місці після митного очищення товару ( Інкотермс 2000). При цьому, товарно-транспортні накладні на транспортування товару після переходу права власності від продавця виписує покупець, і він же є відправником.
За фактом виконання умов вищезазначеного договору, ТОВ «Ельгамбра» були виписані наступні видаткові та податкові накладні, а саме: видаткова накладна № 12101105 від 12.10.2011р. на суму 47404,80 грн., податкова накладна від 12.10.2011р. № 23 на вказану суму, видаткова накладна № 15101104 від 15.10.2011р. на суму 254334,35 грн. та податкова накладна від 15.10.2011р. № 33 на зазначену суму, видаткова накладна № 15101102 від 15.10.2011р. на суму 257 464,80 грн. та податкова накладна від 15.10.2011р. № 31 на зазначену суму, видаткова накладна № 311101101 від 31.10.2011р. на суму 253702,44 грн. та податкова накладна від 31.10.2011р. № 45 на зазначену суму, видаткова накладна № 31101104 від 31.10.2011р. на суму 260774,21 грн. та податкова накладна від 31.10.2011р. № 48 на зазначену суму (а.с.51-60).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.
Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Як вбачається з наданих суду документів, на підтвердження реальності вчинення господарської операції за вказаним вище договором поставки позивачем надані лише копія договору поставки від 10.10.2011р. № 101002, виписані ТОВ «Ельгамбра» видаткові та податкові накладні.
Згідно п.44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності
Так, ні у ході проведення перевірки, ні у ході судового розгляду справи позивачем не були надання докази перевезення товару, а саме: товарно-транспортні накладні, подорожні листи та інші документи з урахуванням того, що п.3.3 договору визначено, що доставка товару здійснюється транспортом покупця, тобто ТОВ «МИРТА-ЛЮКС» та, при цьому, товарно-транспортні накладні виписуються саме позивачем як покупцем, не було надано суду і доказів руху активів, не здійснено оплату за придбаний товар, виходячи з того, що за умовами п.2.2 договору, строки сплати уже сплинули. Також, позивачем у ході судового розгляду справ не надано і доказів того, де зберігається вказаний товар та доказів його використання у власній господарській діяльності, яким саме транспортом перевозився товар, наявність орендованого позивачем транспорту чи будь-якого іншого транспорту, яким перевозився товар.
Отже, сам факт укладення вищевказаного договору поставки між сторонами та складання податкових та видаткових накладних не може свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаним договором.
При цьому, судом враховується і те, що під час проведення перевірки у директора підприємства позивача Хорольської Л.І. були відібрані пояснення, які викладені в акті перевірки, зі змісту яких вбачається, що розрахунки за придбаний товар підприємством не проводилися (а.с.36-37).
Таким чином, судом не встановлено у ході судового розгляду справи руху активів позивача, що свідчить про відсутність факту реальності вчинення господарської операції за вказаним договором поставки між сторонами.
За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту реальності здійснення господарських операцій за договором з вищевказаним контрагентом - ТОВ «Ельгамбра», який наведений в акті перевірки від 22.02.2012р., відсутність у позивача первинних документів, які підтверджують факт перевезення та отримання товару як у ході проведення перевірки, так і у ході судового розгляду справи, що свідчить про відсутність вчиненої господарської операції за вказаним договором поставки. Отже, висновки податкової інспекції в акті перевірки щодо встановлення нереальності здійснення господарської операції між ТОВ «МИРТА-ЛЮКС» та ТОВ «Ельгамбра» є правомірними.
В той же час, не приймаються судом до уваги посилання позивача на відсутність повноважень у податкового органу на встановлення нікчемності правочинів, оскільки із висновків акту перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки досліджувалися лише питання щодо реальності чи нереальності вчинення господарської операції за договором, а не їх нікчемність.
З урахуванням викладеного, податковим органом у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено правомірність та законність викладених в акті перевірки висновків щодо заниження ТОВ «МИРТА-ЛЮКС» податку на додану вартість у жовтні 2011р. на суму 178 947 грн. та заниження податку на прибуток за ІУ квартал 2011р. на суму 246 947 грн.
За таких обставин, визначення податковим органом позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 308 683,75 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2012р. № 0000011541 та податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 223683,75 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2012р. № 0000011542 є законним та правомірним.
Також, суд приходить до висновку і про законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 02.03.2012р. № 0000021541 за порушення позивачем п.п.49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання позивачем декларації з податку на прибуток за ІУ квартал 2011р., оскільки позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про виконання ним обов'язку щодо своєчасного подання податкової звітності за ІУ квартал 2011 року до податкового органу, виходячи з того, що відповідно до п.п.16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, позивач у ході судового розгляду справи не надав відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарської операції, в той час, як відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність своїх висновків, викладених в акті перевірки від 22.02.2012р.
За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки зазначені рішення прийняті у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому не має підстав і для задоволення даного позову.
Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідна правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 91, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРТА-ЛЮКС» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2012р. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 02.07.2012р.
Суддя С.О. Конєва