Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9451/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.А.
за участю:
позивача не з'явився,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі поданої ним заяви про відставку постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року повноваження судді були припинені.
Працюючи на посаді заступника голови Першотравневого районного суду в Донецькій області позивач перебував у трудових відносинах до 17.01.2011 року.
Проте по виходу у відставку повний розрахунок по оплаті праці з ним не проведений за період з 01.01.2011 року по 17.01.2011 року (включно), а також частково не виплачено щомісячне грошове утримання судді у розмірі 80 % за вищевказаний період. Підставою для відмови відповідача у погашенні заборгованості стало припинення повноважень позивача як судді.
Позивач не погоджується з вказаною відмовою та зазначає, що відповідач невірно трактує поняття «знаходження у трудових відносинах» та «повноваження судді», які мають різну правову базу. В трудових відносинах знаходиться і суддя, який не відправляє правосуддя (хвороба і період призначення на обрання безстроково судді і т.д.).
Тому позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті заробітної плати та щомісячного грошового утримання; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 01.01.2011 року по 17.01.2011 року (включно), а також частково невиплачене щомісячне грошове утримання судді у розмірі 80 % за період з 01.01.2011 року по 17.01.2011 року (включно).
До судового засідання позивач не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заперечення на позов, в якому зазначив наступне.
Частиною 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено місячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у відставку постановою Верховної Ради України № 2766-VI від 02.12.2010 року. Тоді як із позовом до суду на предмет неправомірності дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області позивач звернувся лише 18 липня 2012 року, тобто після спливу встановленого діючим законодавством строку.
Таким чином, на думку представника відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом, та подану позовну заяву відповідно до вимог ст. 100 КАС України має бути залишено судом без розгляду.
Представник відповідача вказує, що суддя Першотравневого районного суду Донецької області Бутенко Анатолій Петрович був звільнений з посади судді у відставку постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року № 2766-VI. Відповідно до зазначеної постанови за грудень 2010 року з позивачем був проведений повний розрахунок та була виплачена вся належна сума.
Згідно з п. 4 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. Пунктом 6 ст. 111 Закону № 2453-VI визначено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
Як зазначає представник відповідача, відповідно до ч. 3 п. 7 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів на набрання ними чинності», акти Верховної Ради України, які не мають загального значення чи нормативного характеру та які стосуються призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття. Таким чином, постанова Верховної Ради України від 02.12.2010 року № 2766-VI «Про звільнення суддів», якою ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку набрала законної сили в день опублікування, а саме 02 грудня 2010 року. Отже, всі належні позивачу виплати проведені правомірно та відповідно до діючого законодавства.
На підставі викладеного, представник відповідача вважає дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.
У своїх запереченнях, представник відповідача просить розглянути справу за його відсутністю.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді судді Першотравневого районного суду Донецької області, постановою Верховної Ради України № 1162-ІV від 11.09.2003 року обраний суддею вищевказаного суду безстроково.
Згідно листа Державної судової адміністрації України від 19.07.2010 року № 17-4734/10, всього стаж роботи судді Першотравневого районного суду Донецької області Бутенка Анатолія Петровича, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, станом на 10 серпня 2010 року становитиме 20 років (а.с.10).
02 грудня 2010 року постановою Верховної Ради України № 2766-VІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Першотравневого районного суду Донецької області.
22 грудня 2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив, що працюючи на посаді заступника Першотравневого районного суду Донецької області в силу виконання адміністративних обов'язків знаходився у трудових відносинах до 17.01.2011 року. Однак по виходу у відставку з позивачем не здійснений повний розрахунок за період з 01.01.2011 року по 17.01.2011 року (а.с.6).
Відповідно до відповіді відповідача від 20.01.2012 року № 08/07-232/12 у повному розрахунку при виході у відставку позивачеві відмовлено (а.с.8). Відмова обґрунтована тим, що оскільки позивача звільнено з посади судді Першотравневого районного суду Донецької області постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року № 2766-VI, цей день слід вважати днем припинення повноважень його, як судді.
Статус суддів визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів (ч. 1 ст. 126 Конституції України). А згідно з ч. 1 ст. 130 Основного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Зазначені функції держави, в межах, визначених відповідними нормативними актами, покладені на відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.
Як вбачається з матеріалів справи, в наказі голови Першотравневого районного суду Донецької області № 4-К від 17.01.2011 року вказано: «вважати звільненим суддю Першотравневого районного суду Бутенка Анатолія Петровича з займаної посади з 17 січня 2011 року у зв'язку з поданням заяви про відставку. Виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку за період роботи з 20 серпня 2009 року по 20 серпня 2010 року тривалістю 5 днів, та за період роботи з 20 серпня 2010 року по 17 січня 2011 року - 17 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки. ОСОБА_1 колишнього суддю Першотравневого районного суду виключити зі списку працюючих суддів Донецької області, які отримують щомісячне довічне грошове утримання у зв'язку з відставкою. Виплатити ОСОБА_1 судді Першотравневого районного суду Донецької області вихідну допомогу у розмірі 17 місячних заробітків за кожен повний рік роботи на посаді судді» (а.с. 9).
Відповідно до ч. 6 ст. 111 Закону № 2453-VI повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону, голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ.
Отже, законодавець розмежовує поняття «припинення повноважень судді» та «звільнення судді з посади».
З аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що постановою Верховної Ради України про звільнення з посади припиняються повноваження судді, разом з тим, наказом голови місцевого суду припиняються трудові відносини з суддею.
Таким чином, після набрання чинності постанови Верховної Ради України про звільнення з посади судді до видання головою суду відповідного наказу, трудові відносини судді та відповідного суду не припиняються.
Згідно табелю обліку робочого часу Першотравневого районного суду Донецької області суддя Бутенко А.П. працював до 17 січня 2011 року.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своєї відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати та щомісячного грошового утримання за період з 01.01.2011 року по 17.01.2011 року суду не доведено.
Враховуючи вищевикладене, вказані дії відповідача є неправомірними.
У своїх запереченнях на позовну заяву представник відповідача звертає увагу суду на пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч. 3 ст. 99 КАС України.
Однак на переконання суду, строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущений, з наступних підстав.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь невиплаченої суми заборгованості по заробітній платі, що належить до обов'язкових виплат відповідно до вимог Закону № 2453-VI.
Суд зауважує, що у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України).
Отже, загальний строк подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України, до даних правовідносин не застосовується.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про відмову у нарахуванні та виплаті заробітної плати та щомісячного грошового утримання.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.01.2011 року по 17.01.2011 року, а також частково невиплачене щомісячне грошове утримання судді у розмірі 80 % за період з 01.01.2011 року по 17.01.2011 року.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13 серпня 2012 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 17 серпня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.