21 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/8546/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни
при секретаріЛуговій В.О.
за участю:
представника позивач відповідача Мартиненко С.М. ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпродзержинського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 2967,45 грн., -
Дніпродзержинський міський центр зайнятості звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 в якому просить стягнути з ОСОБА_4 незаконно отримані кошти, виплачені як допомога по безробіттю у розмірі 2967,45 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в період з 28.06.2010 р. по 23.06.2011р. ОСОБА_4 знаходився на обліку у Дніпродзержинському міському центрі зайнятості як безробітний та в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» отримав від позивача за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття допомогу по безробіттю в сумі 2967 грн. 45 коп.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття в сумі 2967 грн. 45 коп.
Відповідач у судовому засіданні позивні вимоги не визнав та просив в задоволені позову відмовити. Надав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, що містяться в матеріалах справи, та в судовому засіданні пояснив, що він не працював по трудовому договору у ТОВ «Салве Файненс Укарїна», а лише уклав 18.12.2010 року цивільно-правовий договір з ТОВ «Салве Файненс Укарїна» та виконав роботу по ньому роботу, у липні 2011 року отримав винагороду у розмірі 345,25 грн.. Через що вважає вимоги позивача про повернення йому 2967,45 грн. безпідставними.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
29.06.2010 року ОСОБА_4 звернувся до Дніпродзержинського міського центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до законодавства України. В заяві зазначив, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не є найманим працівником, не укладав договір цивільно-правового характеру, не є студентом денної форми навчання, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років (а.с. 21). Надав позивачу трудову книжку (а.с. 25-26).
29.06.2010 року, згідно із наказом директора Дніпродзержинського міського центру зайнятості № НТ 100629 відповідачу, надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с. 11). Відповідно до наказу № НТ 110623 від 23.06.2011 року відповідач був знятий з обліку у зв'язку із самостійним працевлаштуванням (а.с. 12).
Відповідно до пп. б, п. 3, ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-12 (надалі - Закон України «Про зайнятість населення»), до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців та інші особи.
Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Під час проведення звірки з Державною податковою інспекцією м. Дніпродзержинська було виявлено, що громадянином ОСОБА_4 в період перебування на обліку в Дніпродзержинському міському центрі зайнятості було укладено з ТОВ «Салве Файненс Укарїна» договір цивільно-правового характеру №260333 від 18.12.2012 року, в зв'язку з чим позивачем було проведено перевірку призначення та виплати матеріального забезпечення по безробіттю ОСОБА_4
Строків для проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення законодавством не встановлено.
Так, Дніпродзержинським міським центром зайнятості, відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року, було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за №73 від 20.02.2012 року (а.с. 18-19).
За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_4 не є штатним працівником ТОВ «Салве Файненс Укарїна», проте між ТОВ «Салве Файненс Укарїна» та ОСОБА_4 укладено договір цивільно-правового характеру №260333 від 18.12.2012 року, за яким у 2 кварталі 2011 року останньому було нараховано комісійну винагороду за червень 2011 р. в сумі 345,25 грн. та утримано прибутковий податок 51,79 гривень, що також підтверджується листом від ТОВ «Салве Файненс Україна» від 26.01.2012 року за №19/01 (а.с.20).
В ході судового засідання було з'ясовано, що відповідно до умов договору ексклюзивної співпраці №260333 від 18.12.2012 року ОСОБА_4 здійснював посередницьку страхову діяльність та діяльність по консультаційному обслуговуванню клієнтів за погоджену винагороду (а.с. 43-44).
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
У ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Пп.1 п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язанні своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Названа норма Закону передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести «Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000р. №307. Відповідно до п. 6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000р. №307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. У разі відмови безробітного добровільно повернути зазначені кошти, питання їх повернення вирішується у судовому порядку.
Згідно даних Дніпродзержинського міського центру зайнятості відповідач фактично отримав допомогу по безробіттю за період з 31.12.2010 року по 22.06.2011 року в сумі 2967,45 гривень. В судовому засіданні відповідач не заперечував про отримання ним коштів.
Таким чином, навіть за умови припинення виплати у зв'язку із самостійним працевлаштуванням допомога по безробіттю отримана особою підлягає поверненню, оскільки відповідачем були вчиненні неправомірні дії, які полягали у не наданні Дніпродзержинському міському центру зайнятості відомостей, що впливають на умови виплати забезпечення, а саме укладення цивільно-правового договору в період отримання ним допомоги по безробіттю.
Відповідно до частина 2 статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного та враховуючи те, що до теперішнього часу в добровільному порядку відповідачем зазначені кошти не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 2967 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) гривень 45 копійок.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Дніпродзержинського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 2967,45 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дніпродзержинського міського центру зайнятості кошти виплачені як допомога по безробіттю у розмірі 2967 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) гривень 45 копійок на р/р 37179002003017, ЄДРПОУ 20299857, ГУДКСУ в Дніпропетровській області, МФО 805012.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 27.08.2012 року.
Суддя Н.В. Боженко