Справа № 22ц/0591/1191/2012 Головуючий у 1 інстанції Гноєвой С.С.
Категорія 52 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
10 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.
суддів Ткаченко Т.Б. Кочегарової Л.М.
при секретарі Дороженко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі ПАТ «Азовзагальмаш») про поновлення на роботі, зобов'язання працевлаштування та вчинення певних дій, відшкодування моральної шкоди,
30 листопада 2011 року позивачка звернулася до суду з даним позовом. Вказувала на те, що з 8 червня 2011 року працювала сезонно офіціанткою, а потім мийником посуду, у відділі організації громадського харчування ПАТ «Азовзагальмаш». 31 жовтня 2011 року, на підставі наказу № 45, її було звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Оскільки на час звільнення вона була вагітною, просила визнати незаконним наказ № 45 від 31жовтня 2011 року, поновити її на посаді мийника посуду відділу організації громадського харчування, зобов'язати відповідача провести її працевлаштування, оформити відпустку у зв'язку із вагітністю та пологами, виплатити допомогу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 26 квітня 2012 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення її позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника ОСОБА_3, які доводи скарги підтримали, заперечення представника відповідача Топузова В.І., перевіривши законність і обґрунтованість рішення, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 8 червня 2011 року ОСОБА_2 на підставі наказу № 24 була прийнята на сезонну роботу офіціанткою в відділі організації громадського харчування ПАТ «Азовзагальмаш» - будинок відпочинку «Машинобудівник».
15 вересня 2011 року позивачці було видано лист непрацездатності у зв'язку вагітністю - 30 неділь (а.с.5).
Цього ж дня позивачка була переведена, згідно приказу № 1024, мийником посуду 1 розряду на період сезонної роботи.
31 жовтня 2011 року ОСОБА_2 подала підприємству заяву про звільнення її з роботи у зв'язку з закінченням сезону ( а.с. 21).
Згідно з наказом № 45 від 31 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звільнена з роботи у зв'язку з закінчення строку трудового договору.
Відмовляючи ОСОБА_2 у позові про працевлаштування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела факт передачі відповідачу свого лікарняного від 15 вересня 2011 року, не спростувала того, що цей листок непрацездатності вона передала на підприємство після звільнення.
З законністю висновків суду в цій частині погодитися не можна.
Згідно ст.7 КЗпП України особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно п.2 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Згідно ч.3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 9 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України вагітних жінок провадиться з обов'язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник чи уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не було надано на тому ж або іншому підприємстві (в установі, організації) іншу роботу або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з поважних причин.
Згідно ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 233 КЗпП України передбачає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Зі справи та пояснень сторін вбачається, що 15 вересня 2011 року ОСОБА_2 було видано лікарняний у зв'язку з вагітністю на 126 днів і наказом № 1024 від 15 вересня 2011 року вона була переведена з заміського місця роботи - бази відпочинку «Машинобудівник», до роботи сезонно мийником посуду в кафе, яке розташоване у парку ім.Петровського в м.Маріуполі.
З розпорядження адміністрації підприємства № 501-51 від 2 червня 2011 року, наданого для огляду суду апеляційної інстанції представником ПАТ «Азовзагальмаш», вбачається, що строк сезонних робіт об'єктів громадського харчування в паркі ім.Петровського встановлювався до 31 жовтня 2011 року.
Не погоджуючись із рішенням в частині відмови їй у працевлаштуванні, позивачка в апеляційному суді послалася на те, що на час її звільнення 31 жовтня 2011 року адміністрація мала можливість переконатися в тому, що вона вагітна, але не пропонувала їй працевлаштування, як на час звільнення, так і після закінчення строкового трудового договору.
Представник ПАТ «Азовзагальмаш» визнав, що ОСОБА_2 особисто подавала заяву про звільнення і оскільки вона добровільно писала цю заяву, то підприємство не намагалося працевлаштувати позивачку.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про необґрунтованість судового рішення, що оскільки підприємство не прийняло заходів по працевлаштуванню позивачки та не дотрималося вимог ст.184 КЗпП України про заборону звільнення вагітних жінок. Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при вирішенні даного спору суд не врахував того, що укладання строкового трудового договору з працівником знижує його соціальну захищеність і суперечить вимогам Конвенції Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» № 158 від 22 червня 1982 року, яка ратифікована Україною 4 лютого 1994 року та рекомендації № 166 щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, у якій наголошено на необхідності передбачити відповідні гарантії проти застосування договорів про найняття на певний термін, мета яких ухилитися від надання захисту.
З урахуванням норм матеріального права та обставин справи, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови позивачці у позові про працевлаштування є незаконним, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про задоволення позову ОСОБА_2 та покладення на ПАТ «Азовзагальмаш» зобов'язання працевлаштувати позивачку в порядку, передбаченому ст.184 КЗпП України, але в межах вимог, викладених позивачкою у заяві від 30 листопада 2011 року (а.с.2).
Оскільки при розгляді справи встановлено порушення трудових прав ОСОБА_2, яка на час звільнення була вагітною, колегія вважає необхідним також скасувати рішення в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди та частково задовольнити ці позовні вимоги і, з урахуванням обґрунтувань позивачкою своїх моральних страждань, засад розумності та справедливості, визначати до відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 у позові про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі мийником посуду, зобов'язанні оформити відпустку та виплатити соціальну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, апеляційний суд вважає законним і обґрунтованим.
В рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачці було відомо, що вона приймається на роботу сезонно, строк дії сезонної роботи закінчувався 31 жовтня 2011 року, по закінченню сезону вона власноруч написала заяву про звільнення її у зв'язку із закінченням сезонної роботи, отримала трудову книжку та повний розрахунок, тобто, трудові відносини фактично припинилися.
Тому, вимоги ОСОБА_2, викладені в позовній заяві, про поновлення на роботі мийником посуду з одночасним зобов'язанням відповідача працевлаштувати її в порядку ст.184 КЗПП України, є неспроможними.
При цьому, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що вона не наполягає на поновленні її на роботі на теперішній час, оскільки народила дитину і не має можливості приступити до роботи, бажала б бути поновленою на роботі після досягнення дитиною трьох років.
Доводи ОСОБА_2, викладені в скарзі, не спростовують правильності висновків, зроблених судом першої інстанції, не містять правових підстав для скасування судового рішення, оскільки воно ухвалене з дотримання вимог матеріального і процесуального права.
Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду позивачем апеляційному суду не надано.
Оскільки позивачка звільнена від оплати судового збору, з ПАТ «Азовзагальмаш», на підставі ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 321грн. 90 коп. (214,60+107,30).
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.308, 309 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 квітня 2012 року в частині відмови ОСОБА_2 у позові про працевлаштування та відшкодування моральної шкоди скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» працевлаштувати ОСОБА_2.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь держави судовий збір в сумі 321 грн. 90 коп.
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді