14 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7333/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіІльков В.В.
при секретаріМофі І.В.,
за участю:
представника позивача - представника відповідача - Жалейко Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом комунального підприємства «Ритуал» до управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 24.04.2012р. за №№ 838, 839, 840, 841, 842
Комунальне підприємство «Ритуал» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якому просить скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та застосування пені від 24.04.2012р. за №№ 838, 839, 840, 841, 842.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення були винесені із порушенням вимог чинного законодавства, адже, управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області мало скласти окремі рішення за формою згідно додатку №10 до Інструкції, а саме: за період з 20.01.2012р. по 14.02.2012р., за період з 20.02.2012р. по 24.02.2012 року. Однак, у кожному з оскаржуваних рішень вказано декілька періодів, які не відповідають дійсності, що призвело до не одноразового подвійного нарахування 0,1 відсотка пені. У підприємства існувала заборгованість по заробітній платі перед робітниками за вересень - грудень 2011 року, яка була погашена 24.02.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначила, що оскаржувані рішення прийняті законно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
У відповідності зі статтею 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
У відповідності до положень ст. 63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. за № 1058-IV виконавчими органами правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція та територіальні органи, якими, зокрема, є головні управління Пенсійного фонду в областях, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами.
Статтею 13 Закону України № 2464-VI встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають, зокрема, право: вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.
Станом на час розгляду справи позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та є згідно Закону № 2464-VI платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
24.04.2012р. управлінням Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі ч.10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» винесено рішення №№ 838, 839, 840, 841, 842 про застосування до Комунального підприємства «Ритуал» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Зазначеними рішеннями на позивача було накладено:
- штраф у розмірі 78,66 грн. та нараховано пеню - 10,61 грн. за період з 20.01.2012р. до 08.02.2012р., з 20.01.2012р. до 14.02.2012р., з 20.02.2012р. до 24.02.2012р.;
- штраф у розмірі 22789,51 грн. за період з 20.01.2012р. до 31.01.2012р., з 20.01.2012р. до 08.02.2012р., з 20.02.2012р. до 22.02.2012р., з 20.02.2012р. до 24.02.2012р.;
- штраф у розмірі 1206,47 грн. та нараховано пеню - 118,16 грн. за період з 20.01.2012р. до 08.02.2012р., з 20.01.2012р. до 14.02.2012р., з 20.02.2012р. до 24.02.2012р.;
- штраф у розмірі 39,07 грн. та нараховано пеню - 6,38 грн. за період з 20.01.2012р. до 08.02.2012р., з 20.01.2012р. до 22.02.2012р., з 20.01.2012р. до 24.02.2012р., з 20.02.2012р. до 24.02.2012р.;
- штраф у розмірі 548,10 грн. та нараховано пеню - 94,55 грн. за період з 20.01.2012р. до 08.02.2012р., з 20.01.2012р. до 22.02.2012р., з 20.01.2012р. до 24.02.2012р., з 20.02.2012р. до 24.02.2012 року.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходить із того, що згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 статті 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6); подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики (пункт 4 частини 2 статті 6).
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Згідно частини 5 статті 8 Закону № 2464, єдиний внесок встановлюється у відсотках до бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Порядок сплати єдиного внеску визначено у статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"та розділі IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010р. за № 994/18289 (Інструкція № 21-5).
База нарахування єдиного внеску визначена статтею 7 Закону України № 2464-VI - для платників - роботодавців, визначених пунктом 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 та платників - найманих працівників, визначених пунктами 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 Закону єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Згідно пункту 4.3.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. за № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010р. за № 994/18289 визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. за № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713.
Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України 22.12.2010р. за № 1170.
Розмір єдиного внеску встановлюється у відсотках від суми заробітної плати та залежить від класу професійного ризику виробництва, установленого для роботодавця за основним видом його діяльності і становить від 36,76 % до 49,7 %.
Базою для нарахування єдиного внеску для платників роботодавців (крім платників, зазначених у абзаці сьомому частини 1 статті 4 Закону), які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця) є винагорода, що виплачується такій фізичній особі за виконання робіт (надання послуг). Єдиний внесок на суми такої винагороди нараховується роботодавцем у розмірі 34,7 %.
Частиною 8 статті 9 Закону України № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
При цьому платники, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Відповідно до п.6.2 Інструкції 21-5 від 27.09.2010 № 21-5, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Частиною 10 ст. 25 Закону України № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно із ч. 13 ст. 25 Закону України № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Позивач визнав, що у нього була заборгованість по виплаті заробітної плати, яка була погашена 24.02.2012 року та надав відповідну довідку і платіжне доручення про сплату.
Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону України № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Посилання позивача на несвоєчасність сплати у зв'язку із скрутним матеріальним становищем є необґрунтованим, адже, відповідно до Закону України № 2464-VI це не є підставою для відстрочення сплати - зазначена норма відсутня у законі.
У процесі судового розгляду справи позивач визнав, що прострочення сплати підприємством сум єдиного внеску мало місце.
Відповідач у судовому засіданні надав пояснення щодо нарахування всіх штрафних санкцій та пені і зазначив, що їх застосування до позивача стало наслідком прострочення сплати підприємством сум єдиного внеску. На підтвердження зазначених подій відповідачем надано відповідні розрахунки.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про законність прийняття оскаржуваних рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 24.04.2012р. за №№ 838, 839, 840, 841, 842.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень від 24.04.2012р. за №№ 838, 839, 840, 841, 842.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про не доцільність та не обґрунтованість позову.
Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову комунального підприємства «Ритуал» до управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 24.04.2012р. за №№ 838, 839, 840, 841, 842 - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 17 серпня 2012 року
Суддя В.В Ільков