27 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/5408/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання Шрамко Я.В.
за участю представників сторін:
від прокурора: Батрак С.С.
від відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та в особі Територіального управління в Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1700, 00 грн.,-
15.05.2012р. Дніпропетровський транспортний прокурор звернувся з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, в особі Територіального управління в Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача до Державного бюджету України накладений на нього адміністративно-господарський штраф за порушення ним вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт по постанові про застосуваня фінансових санкцій №135855 від 19.01.2012р. в сумі 1700 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.12.2011р. було проведено перевірку під час якої встановлено факт надання відповідачем послуг з нерегулярних перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлена індивідуальна контрольна книжка водія. За зазначене порушення, на підставі складеного акту від 01.12.2011р. постановою про застосування фінансових санкцій № 135855 від 19.01.2012р. до відповідача були застосовані фінансові санкції в сумі 1700 грн. згідно абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". В добровільному порядку, відповідач не сплатив штраф, у зв'язку з чим прокурор просить стягнути його у судовому порядку.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звернулися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення та звіт про отримання факсу від 19.06.2012р.. (а.с. 12-13, 26).
При цьому, у судовому засіданні 18.06.2012р. було зобов'язано прокурора забезпечити явку представників позивачів в судове засідання 27.06.2012р., однак зазначені вимоги суду прокурором не були виконані та позивачі в судове засідання не з'явилися, однак судом повідомлялися належним чином шляхом надіслання факсу 19.06.2012р. у відповідності до вимог ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства України, який отриманий позивачем 19.06.2012р. (а.с. 26).
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
Враховуючи наведене, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення позивачів про дату, час і місце розгляду справи, наявність у позові клопотання позивачів про розгляд справи з застосуванням процедури скороченого провадження, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників позивачів.
До початку судового розгляду справи прокурором було заявлено усне клопотання та подано заяву про зупинення провадження у цій справі у зв'язку з оскарженнням рішення Бабушкінського районного суд м. Дніпропетррвська від 28.02.2012р., яким скасовано постанову про накладення штрафу на відповідача № 135855 від 19.01.2012р.
Відповідач проти заявленого клопотання заперечував.
Ухвалою суду від 27.06.2012р. у задоволенні заяви прокурора про зупинення провадженні у даній справі було відмовлено.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечує, у заяві та у клопотанні наданих суду 13.06.2012р. та 21.06.2012р. просить суд закрити провадження у даній справі, оскільки постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2012р. по справі № 2а-403/2150/12 скасовано постанову позивача від 19.01.2012р. про застосування до нього штрафу та зазначена постанова набрала законної сили. При цьому, у ході надання усних пояснень відповідач просив прийняти в якості доказу письмові пояснення свідка ОСОБА_2, який є його другом та на момент складання інспекторами акту був присутній у машині відповідача.
Заслухавши пояснення прокурора та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з п.1 "Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 №1190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (скорочено Головавтотрансінспекція, ГДІАТ) є урядовим органом державного управління, що діє у складі міністерства транспорту і зв'язку України і йому підпорядковується.
Пунктом 4 "Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті", передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.
Згідно вимог пункту 8 цього ж Положення № 1190, Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 14.12.2005 р. № 888 затвердило Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 р. за № 1573/11853. Наказом начальника ГДІАТ- Головного державного інспектора на автомобільному транспорті від 28.02.2005 року за №1 утворено територіальний орган Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області (далі - територіальне управління), який є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи.
Пунктом 4 Положення № 1190 визначено, що основними завданнями територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у відповідному регіоні визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а пунктом 5 - що територіальні управління Головавтотрансінспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок), згідно якого державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно до п. 12 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на 01.12.2011р.) визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ та вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Зокрема, відповідно до п. 6.1, п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010р. № 340 (чинного в редакції на момент проведення перевірки 01.12.2011р.) вантажні автомобілі з повною масою понад 3, 5 тонн повинні бути обладнані тахографами. Водій, що керує Т3, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (Додаток 3).
Судом встановлено, що 01.12.2011р. державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровькій області Возруд О.М., Фроловим Р.М. було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у ході якої було встановлено факт надання послуг по перевезенню вантажів без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, чим порушено ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказ № 340 Міністерства транспорту та зв'язку України від 06.07.2010р., про що складено акт № 046420 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.12.2011р. копія якого наявна в матеріалах справи .( а.с.9).
За змісту вказаного акту видно, що відповідачем у ньому здійснено запис про те, що примірник даної книжки він не зміг предявити інспекторам.
Тобто, факт відсутності примірника індивідуальної контрольної книжки водія підтверджено самим відповідачем у акті перевірки та скріплено його підписом.
Згідно з абзацом 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено статтями 39, 48 цього Закону тягне за собою накладення штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 1700 грн.
Відповідно до п.25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. № 1567, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше 2-х місяців з дня його виявлення, у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, але його неявка не перешкоджає розгляду справи. За наявності підстав, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Так, на виконання вказаного вище Порядку № 1567, 19.01.2012р. начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Дніпропетровській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ОСОБА_1 було прийнято постанову про застосування фінансових санкцій № 135855 згідно до якої за порушення, передбачене абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до відповідача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн.(а.с.7).
Пунктом 29 вищенаведеного Порядку № 1567 передбачено, що копія постанови про застосування фінансових санкцій у триденний термін з моменту її винесення направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення Суб'єкту підприємницької діяльності відносно якої застосовано штрафні санкції, а згідно до вимог п. 28 цього ж Порядку відповідач зобов'язаний сплатити зазначену штрафну санкцію протягом п'ятнадцяти днів після отримання копії постанови про застосування фінансової санкції до Державного бюджету України.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав копію постанови про застосування штрафної санкції від 19.01.2012р. -26.01.2012р.(а.с. 8).
Як встановлено в судовому засіданні відповідач оскаржив постанову від 19.01.2012р. № 135855 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та за результатами розгляду справи зазначеним судом було прийнято постанову від 28.02.2012р. у справі 2а-403/2150/12 згідно якої скасовано постанову позивача від 19.01.2012р. № 135855 стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 60 Зкону України «Про автомобільний транспорт», а також провадження в адміністративній справі за ст. 60 Зкону України «Про автомобільний транспорт» відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрито та зазначена постанова суду набрала законної сили 28.02.2012р. (а.с. 29).
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
При цьому, слід мати на увазі, що у разі якщо сторона проти таких обставин, то суд повинен переконатися у тому, що така сторона брала участь у справі, рішення у якій є преюдиційним. Якщо сторона не брала участі у справі, то суд повинен їй надати можливість спростувати такі обставини з посиланнями на докази і може не застосовувати правила ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, висновки щодо інших питань, викладені у постанові про адміністративний проступок, не є обов'язковими для суду, який розглядає адміністративну справу.
Так, як вбачається зі змісту постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2012р. у справі № 2а-403/2150/12 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області про скасування постанови від 19.01.2012р. № 135855, розгляд справи відбувався без участі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області та в судовому засіданні встановлювалися обставини щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та не встановлювалися обставини щодо правомірності та законності прийняття позивачем постанови № 135855 від 19.01.2012р. про застосування до відповідача саме фінансових санкцій на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, у резолютивній частині цієї постанови зазначено про те, що провадження по адміністративній справі за ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. (а.с. 29).
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що при розгляді вищевказаної справи Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська не встановлювалися обставини щодо правомірності та законності застосування до ОСОБА_1 фінансової санкції на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», то дане рішення не може бути прийнято судом до уваги та покладено в основу даного рішення як преюдиційне (обов'язкове для врахування).
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а згідно до ст. 86 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач в судовому засіданні жодних доказів суду щодо наявності у нього 01.12.2011р. індивідуальної контрольної книжки оформленої належним чином суду не надав. У ході розгляду справи, відповідач не зміг пояснити запис, вчинений ним у акті від 01.12.2011р. щодо неможливості пред'явити інспекторам примірник індивідуальної контрольної книжки водія.
Посилання відповідача на необхідність закриття провадження у цій справі на підставі постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2012р., якою скасовано постанову позивача від 19.01.2012р. є безпідставними, оскільки наявність рішення суду у іншій справі та за іншим предметом спору не є підставою для закриття провадження у цій справі у відповідності до норм ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, суд критично відноситься до наданих відповідачем письмових пояснень гр. ОСОБА_2 від 21.06.2012р. як свідка, оскільки такі пояснення не є належними та допустимими доказами у відповідності до ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, так як зазначені письмові пояснення не засвідчені нотаріально, крім того, як пояснив відповідач останній є його другом, що виключає можливість вважати такі пояснення об'єктивними та достовірними.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та позивача щодо стягнення з відповідача фінансової санкції у розмірі 1700грн. застосованої позивачем до відповідача згідно постанови від 19.01.2012р. № 135855 на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Дніпропетровського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та в особі Територіального управління в Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1700, 00 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Код ДРФОПП НОМЕР_1) до Державного бюджету України (р/р 31118106700002, МФО: 805012, ЗКПО: 37988155, код штрафу: 21081100, ГУДКСУ у Дніпропетровській області) адміністративно-господарський штраф за порушення вимог законодавства України про автомобільний транспорт згідно постанови № 135855 від 19.01.2012р. в сумі 1700грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 02.07.2012р.
Суддя С.О. Конєва