вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
22 березня 2012 р. Справа №2а-806/10/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача - Малахов П.В., довіреність від 20.07.2010 року;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛЄШ"
до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлєш» звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001291501/0 від 28.12.2009р., яким до ТОВ «Атлєш» застосовані штрафні санкції в розмірі 20% за несвоєчасне перерахування та сплату податкового зобов'язання з єдиного податку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що штрафні санкції в розмірі 2134,49грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0001291501/0 від 28.12.2009р. застосовані до нього безпідставно та з порушенням вимог п. 15.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями. Зокрема, позивач зазначив, що штрафні санкції нараховані відповідачем 28.12.2009р. по податковим зобов'язанням за період з 22.07.2001р. по 22.07.2002р., що перевищує 1095 календарних днів, тобто з порушенням строків давності. Також позивач посилається на те, що застосування спірних штрафних санкцій було обумовлено тим, що підприємство 15.07.2001р. платіжним дорученням № 49 сплатило через Банк «Україна» єдиний податок за травень 2001р. в сумі 2217,00грн., платіжним дорученням № 55 від 21.06.2001р. оплатило попередню оплату єдиного податку за червень 2001р. 275грн., платіжним дорученням № 56 від 16.07.2001р. оплатило єдиний податок за червень 2001р. в сумі 124,32грн. та платіжним дорученням № 57 від 16.07.2001р. оплатило єдиний податок за червень 2001р. в сумі 323грн. Ці платежі були прийняті банком «Україна», однак з вини останнього, сплачені суми до бюджету не надійшли, хоча підприємство свої зобов'язання перед бюджетом виконало в повному обсязі. Таким чином, вказані суми, сплачені через Банк «Україна», не були зараховані як оплата єдиного податку та виник податковий борг, який був погашений податковою інспекцією наступними поточними платежами позивача в порядку черговості, у порушення встановленого порядку.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.02.2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.
У судове засідання, яке відбулося 22.03.2012 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно. Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у запереченнях на позов. Зокрема, зазначив, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами проведеної перевірки, у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування немає. При цьому вказує, що відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001р., зі змінами і доповненнями, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок одержувача. Платник має право на відшкодування банком, який обслуговує одержувача, збитку, заподіяного йому внаслідок порушення цим банком термінів завершення переказу, встановлених п. 30.2 ст. 30 Закону. Таким чином, на думку відповідача, обов'язок платника податків сплатити до бюджету податки не припиняється у зв'язку з невиконанням обслуговуючим його банком платіжного доручення на переказ грошей, а тому вважає, що спірні штрафні санкції були застосовані до позивача законно та обґрунтовано.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у Чорноморському районі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим ДПС у зв'язку з прийняттям такого повідомлення-рішення.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлєш» зареєстроване як юридична особа з 03.08.1999р. Чорноморською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 446675, довідкою з ЄДРПОУ № 053-06-01/222 від 08.02.2005р. та Статутом ТОВ «Атлєш» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 03.04.2008р., номер запису 11361050002000083.
10.12.2009р. Державною податковою інспекцією у Чорноморському районі АР Крим проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати ТОВ «Атлєш» єдиного податку до бюджету, за результатами якої складено акт перевірки № 1042/15-1/30553354 від 10.12.2009 року.
Перевіркою встановлено, що у порушення п.п. 2 п. 1 ст. 9 Закону України від 02.02.1994р. № 3904-ХІІ «Про систему оподаткування» зі змінами та доповненнями, п. 8 ст. 4 Закону України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.1999р. № 746/99), позивачем - платником єдиного податку несвоєчасно сплачено єдиний податок за наступні звітні періоди: 2 кв. 2001р., 3кв. 2001р., 4 кв. 2001р., 1 кв. 2002р. та 2 кв. 2002р.
Висновки даного акту перевірки були покладені відповідачем в основу податкового повідомлення-рішення № 0001291501/0 від 28.12.2009р., яким до ТОВ «Атлєш» на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» застосовані штрафні санкції в розмірі 20% за несвоєчасне перерахування та сплату податкового зобов'язання з єдиного податку на суму 2134,49грн.
Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Атлєш» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/545 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т. ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України.
Отже, штрафні санкції також є податковим зобов'язанням.
Як свідчать матеріали справи, до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями, п. 17.3 якої визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Згідно з актом перевірки спірні штрафні санкції застосовані до позивача за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з єдиного податку, визначених позивачем самостійно за наступні звітні періоди: 2 кв. 2001р. (граничний строк сплати-22.07.2001р.), 3кв. 2001р. (граничний строк сплати-22.10.2001р.), 4 кв. 2001р. (граничний строк сплати-21.01.2002р.), 1 кв. 2002р. (граничний строк сплати-22.04.2002р.) та 2 кв. 2002р. (граничний строк сплати-22.07.2002р.)
П.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки згідно з п. 17.3 ст. 17 вищевказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, то нарахування штрафу поза межами установленого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону строку давності є неправомірним, що свідчить про незаконність визначення позивачу штрафних санкцій в розмірі 2134,49грн. за несвоєчасну сплату єдиного податку за звітні періоди: 2 кв. 2001р., 3кв. 2001р., 4 кв. 2001р., 1 кв. 2002р. та 2 кв. 2002р. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0001291501/0 від 28.12.2009р.
Крім того, суд виходить з наступного.
Як визначено п. 1.3 ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., узгоджене або встановлене судом податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій при їх наявності), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом.
П. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» N 727/98 від 03.07.1998р. визначає, що за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (п. 5 Указу).
Положеннями ч. 3 і ч. 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по уплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку з уплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
В розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.
Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001р. №2346-Ш з наступними змінами і доповненнями при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Дата прийняття розрахункового документу на виконання фіксується банком. При цьому, під переказом розуміється рух певної суми грошових коштів з метою їх зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (ст. 1 Закону).
Положенням п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону не суперечать положення п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України №2181-Ш, згідно з яким днем подачі в установу банків платіжного доручення по всіх видах податкових платежів вважається день його реєстрації.
Слід відмітити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення в банк Закон № 2181-Ш пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до п.п. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується в день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на уплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначений датою подачі платіжного документа в банк, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (уплату) податкового боргу платником податків.
Згідно з п.п. 16.6.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-Ш від 21.12.2000р. за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, а також несе іншу відповідальність, встановлену Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.
При цьому, платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Проаналізувавши вимоги п.п. 16.5.1 . 16.5 ст. 16 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., суд приходить до висновку, що при наявності вини банку платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2001р. платіжним дорученням № 49 позивач сплатив через обслуговуючий банк - Територіальне відділення в cмт. Чорноморське ДАК АПБ «Україна» єдиний податок за травень 2001р. в сумі 2217,00грн., платіжним дорученням № 55 від 21.06.2001р. оплатило попередню оплату єдиного податку за червень 2001р. 275грн., платіжним дорученням № 56 від 16.07.2001р. оплатило єдиний податок за червень 2001р. в сумі 124,32грн. та платіжним дорученням № 57 від 16.07.2001р. оплатило єдиний податок за червень 2001р. в сумі 323грн.
Вказані платіжні доручення були прийняті установою банку до виконання. Грошові кошти, указані в платіжних дорученнях, були списані з розрахункового рахунку відповідача, про що свідчать відповідні відмітки банку на вищевказаних платіжних дорученнях, але кошти не надійшли за призначенням з вини обслуговуючого банку -АКБ «Україна» (у зв'язку з його банкрутством).
21.07.2003р. ТОВ «Атлєш» звернулось до Регіонального уповноваженого ліквідатора АК АПБ "Україна" в АР Крим із запитом про надання інформації, з відповіді на який за вих. № 11/2-04/1908 від 05.08.2003р. вбачається, що на платежі з єдиного податку в розмірі 2217,00грн., 275,00грн., 124,32грн. та 323,00грн. ДПІ м. Сімферополя заявила грошові вимоги та включена до Реєстру кредиторів банку "Україна".
За таких обставин справи суд доходить висновку, що позивач належним чином сплатив єдиний податок за травень та червень 2001р., а підстави для виникнення у позивача податкового боргу за цими платежами були відсутні.
Судом встановлено, що через ненадходження коштів за призначенням з вини обслуговуючого банку -АКБ «Україна», в особовому рахунку позивача за вищевказаним податком утворилась недоїмка в розмірі 10672,45грн., оплата якої відображалась ДПІ в Чорноморському районі АР Крим в порядку п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000р. за рахунок сплачених відповідачем поточних податкових зобов'язань з єдиного податку, що призвело до нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань з єдиного податку в розмірі 2134,49 грн.
Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання відповідача на п. 7.7. ст.. 7 Закону України № 2181-IІІ від 21.12.2000р., оскільки жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Право податкових органів на стягнення в судовому порядку податкової заборгованості платників податків передбачена також і ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні".
Проте, будь-яких доказів того, що позивач мав у період з 22.07.2001р. по 22.07.2002р. податковий борг з єдиного податку в розмірі 10672,45грн. та позивач протягом встановленого ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. строку звертався до суду з позовом про його стягнення, ДПІ в Чорноморському районі не надано.
Крім того, дослідивши положення п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., якою встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, суд доходить висновку, що вказана норма стосується платників податків, адже податкові зобов'язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме він, і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд, всупереч призначенням платежів, зазначених платником у платіжних дорученнях.
В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 2134,49грн., а відтак податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим № 0001291501/0 від 28.12.2009р. є таким, що не відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнано таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.
Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим № 0001291501/0 від 28.12.2009р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Під час судового засідання, яке відбулось 22.03.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 27.03.2012 року.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим № 0001291501/0 від 28.12.2009 року, яким до ТОВ «Атлєш» застосовані штрафні санкції в розмірі 20% за несвоєчасне перерахування та сплату податкового зобов'язання з єдиного податку.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлєш» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.